СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2011 року Справа № 5002-24/4553-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Градової О.Г.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
позивач: 25.01.2011 р., 01.02.2011 р., 10.02.2011 р., 17.02.2011 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 21.10.1999 р.;
Представник 25.01.2011 р., 01.02.2011 р. ОСОБА_2, угода №б/н від 10.08.10, 10.02.2011 р., 17.02.2011 р. - не з’явився;
відповідач: 01.02.2011 р., 10.02.2011 р., 17.02.2011 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2 від 28.01.2005, 25.01.2011 р. –не з’явився,
Представник 01.02.2011 р., 10.02.2011 р., 17.02.2011 р. ОСОБА_4, довіреність №196 від 19.10.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, 25.01.2011 р. –не з’явилась;
розглянувши апеляційні скарги фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г. ) від 10.11.2010 року у справі № 5002-24/4553-2010
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
про стягнення 26 871,08 грн.
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 26 871,08 грн. заборгованості, суму судових витрат у розмірі 3000,00 грн. за надання правової допомоги адвокатом, 269,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на порушення відповідачкою умов договору оренди нежилого приміщення в частині внесення орендної плати (т.1 а.с. 4-7).
Доповнивши позовні вимоги, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просила стягнути 31 087,77 грн. заборгованості, суму судових витрат у розмірі 3000,00 грн. за надання правової допомоги адвокатом, 311,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с. 100-105, 119-120).
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладений договір оренди нежитлових приміщень під розміщення кафетерію б/н від 08 лютого 2009 року, на виконання умов якого позивачем передано відповідачу, а відповідачем прийнято приміщення за актом прийому-передачі від 20 лютого 2009 року без будь-яких зауважень з його боку площею 22 кв. м. по АДРЕСА_3, у порушення умов договору, здійснював розрахунки за договором несвоєчасно та не у повному обсязі, в результаті чого заборгованість з орендної плати становить 26400,00 грн. за період з 06.07.2010 р. по 06.10.2010 р.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010 року у справі №5002-24/4553-2010 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за основним боргом у розмірі 23 486,66 грн., пеню у розмірі 256,31 грн., інфляційні витрати у розмірі 318,80 грн., 3% річних у розмірі 82,86 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2 329,98 та судові витрати. В частині стягнення боргу у розмірі 6 726,67 грн., пені –5 771,00 грн., 3% річних –116,76 грн. та інфляційних витрат –42,00 грн. у позові відмовлено.
Рішення суду 1-ої інстанції мотивоване тим, що сторонами у спірному договорі не передбачена точна дата, до якої орендар повинен вносити орендну плату, доказів пред’явлення позивачем відповідачу вимог щодо сплати орендної плати суду сторонами не надано, а тому суд 1-ої інстанції прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_3 повинна була сплачувати орендні платежі до останнього календарного дня місяця, у зв’язку з чим суд здійснив перегляд розмірів заборгованості, штрафних санкцій та судових витрат (т.1 а.с. 152-161).
Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, так як судом 1-ої інстанції помилково встановлено, що строк дії договору та внесення орендних платежів ФОП ОСОБА_3 розпочинається з 1-ого числа календарного місяця, а не з 20 числа, як з дати укладення акту приймання-передачі спірного об’єкту нерухомого майна, а також судом 1-ої інстанції помилково встановлений факт переплати відповідачкою суми 3500,00 грн., що позбавило позивачку можливості отримати суму заборгованості по орендним платежам у повному обсязі у розмірі 31087,77 грн., а не 23 486,66 грн. Крім того, суд не стягнув всю суму заборгованості за послуги адвоката. (т.2 а.с. 7-8).
Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги від 15.02.2011 р., обґрунтовані тим, що судом 1-ої інстанції не прийнято до уваги, що вона має заборгованість по сплаті орендної плати лише у розмірі 6000,00 грн., крім того, в рахунок погашення орендної плати нею залишену в орендованому приміщенні залогове майно орієнтовною вартістю 12000,00 грн. та сплачені комунальні платежі понад нормативи у розмірі 6152,58 грн., у зв’язку з чим перевищує наявну у неї заборгованість. Також ФОП ОСОБА_3 стверджує, так як договір оренди нерухомого майна укладено на строк 2 роки, а норми чинного законодавства передбачають обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди нерухомого майна, які укладені на строк більше 1-ого року, договір оренди повинен бути нотаріально посвідченим, а тому договір б/н від 20.02.2009 р. є нікчемним, так як нотаріально не посвідчений.
На підставі розпорядження в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 р. у зв’язку з відпусткою судді Прокопанич Г.К. здійснено її заміну на суддю Воронцову Н.В. Головуючим по справі призначено суддю Заплава Л.М.
На підставі розпорядження в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. у зв’язку з поважними причинами судді Антонової І.В. здійснено її заміну на суддю Ткаченка М.І.
На підставі розпорядження в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.02.2011 р. у зв’язку з хворобою судді Заплава Л.М. здійснено її заміну на суддю Маслову З.Д. Головуючим по справі призначено суддю Маслову З.Д.
На підставі розпорядження в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 р. у зв’язку з поважними причинами суддів Воронцової Н.В. та Ткаченка М.І. здійснено їх заміну на суддів Градову О.Г. та Проценко О.І.
У судовому засіданні 17.02.2011 р. ФОП ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі.
Заперечуючи проти позову та апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 вважає їх безпідставним, посилаючись на те, що нею були оплачені суми по розробці технічних умов по водопостачанню та водовідведенню на рахунок Ялтинського підприємства „Водоканал” у розмірі 2630,10 грн. та на рахунок ВАТ „Крименерго” за споживану електроенергію у 2009 році у розмірі 1819,98 грн., у 2010 році у розмірі 2312,00 грн., а фактично повинна сплатити 932,00 грн., різниця по оплаті склала 1380,00 грн., а також залишено залогове майно вартістю 12000,00 грн.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає скарги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар ) був укладений договір б/н оренди нежитлового приміщення магазину площею 22 кв. м. по АДРЕСА_3 продовольчої групи —«кафетерій», строком дії до 06.02.2010 р. (т.1 а.с. 13-15).
Згідно з пунктами 2.1 та 2.3 вищевказаного договору передача і повернення об’єкту оренди здійснюється за актом прийому-передачі.
20.02.2009 р. за Актом приймання-передачі позивач передав відповідачу об'єкт оренди. (т.1 а.с. 21-22).
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору розмір орендної плати за користування об'єктом оренди складає 400,00 грн. за 1 кв. м. на місяць, що еквівалентно 50 доларів США ( по курсу 1 долар = 8 грн.). Загальна сума орендної плати складає 8800,00 грн. на місяць.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що сума орендної плати не включає в себе витрати на комунальні послуги (газ, вода, каналізація, електроенергія), послуги електрозв'язку і послуги пожежно - охоронної сигналізації, що виникають в ході експлуатації об'єкту оренди. Вказані витрати компенсуються орендарем окремо і сплачуються на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.
Згідно п. 4.4 договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щомісячно з передоплатою в сумі 8800,00 грн. в момент підписання даного договору за перший та дванадцятий місяць оренди, що еквівалентно 1100 доларів США.
05.02.2010 р., відповідно до п. 4.5 вказаного договору, між сторонами було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди і продовжено строк його дії з 06.02.2010 р. по 05.02.2011 р. (т. 1 а.с. 11).
Також у вказаній додатковій угоді сторони дійшли висновку визначити суму орендної плати знов у розмірі 8800,00 грн. з передоплатою за 1 і 12 місяць оренди.
Згідно статті 526 ЦК України (аналогічна ст. 193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України (аналогічна стаття 638 ЦК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Стаття 640 Цивільного кодексу України визначає момент укладення договору, пов’язує його з нотаріальним посвідченням договорів, для яких законом вимагається нотаріальне посвідчення.
Однак, частина 2 статті 793 Цивільного кодексу України передбачає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Спірний договір оренди приміщення від 08.02.2008 р. укладено на 1 рік з пролонгацією ще на 1 рік, а тому такий договір не має бути у обов’язковому порядку нотаріально посвідченим, у зв’язку з чим доводи ФОП ОСОБА_3 відносно нечинності спірного договору оренди, є безпідставними.
Як зазначено вище, п. 4.2 спірного договору оренди передбачено, що сума орендної плати не включає в себе витрати на комунальні послуги (газ, вода, каналізація, електроенергія), що виникають в ході експлуатації об'єкту оренди. Вказані витрати компенсуються орендарем окремо і сплачуються на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.
Таким чином, посилання ФОП ОСОБА_3 на сплату нею понад нормативів орендних платежів, є безпідставними, так як такий обов’язок передбачений договором, а оплата послуг на розробку технічних умов відноситься до витрат у зв’язку з здійсненням відповідачкою підприємницької діяльності..
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3, що підлягає заліку у погашення боргу залишене нею залогове майно орієнтованою вартістю 12000,0 грн., з наступних підстав.
Згідно п.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону, або рішення суду.
Спірним договором оренди приміщення від 08.02.2009 р. не передбачений порядок розрахунків за несплачену орендну плату заставним майном. Доказів укладення сторонами договору застави суду не надано. Судова колегія вважає неналежним доказом повідомлення ФОП ОСОБА_3 позивачки про передачу нею заставного майна, як спосіб укладення договору застави. Також слід зазначити, що ФОП ОСОБА_1 у судовому засіданні відмовилась від отримання в рахунок погашення заборгованості майно ФОП ОСОБА_3, яке залишено нею в орендованому приміщені (т.2 а.с. 78).
Згідно п.п. 2 та 3 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п. 3.2.3 спірного договору передбачена можливість орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору у разі неповної або несвоєчасної сплати орендарем орендних платежів.
Тому доводи відповідача про односторонню відмову ОСОБА_1 від договору, не відповідають фактичним обставинам справи і п.3.2.3 договору.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1, що судом 1-ої інстанції помилково встановлено, що строк дії договору та внесення орендних платежів ФОП ОСОБА_3 розпочинається з 1-ого числа календарного місяця, а не з 20 числа (з дати укладення акту приймання-передачі спірного об’єкту нерухомого майна) у зв’язку з наступним.
Укладений між сторонами договір оренди від 08.02.2009 р., пролонгований 05.02.2010 р. до 05.02.2011 р., не містять конкретних строків сплати орендарем орендної плати, зазначено лише розмір плати на кожний місяць та передоплата за перший та дванадцятий місяць оренди
Відповідно до ст. 530 УК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає - виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Вищевказана норма визначає важливу умову виконання зобов'язання - строк виконання. Зазначена умова відповідно до положень ЦК не є істотною, оскільки зобов'язання і без визначеного строку виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти запропоноване виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
ФОП ОСОБА_1 наполягає на тому, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату 20 -ого числа кожного місяця, починаючи з 20 - ого числа лютого 2009 р.
Згідно п.3 ст. 50 та п.п. 2, 3 ст. 51 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
При таких обставинах, враховуючи вищевикладене, зокрема, умови п. 4.4 договору оренди, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до останнього числа кожного місяця відповідно з передоплатою за 1 - ий і 12 -ий місяць.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 відносно наявності у неї заборгованості за договором лише у розмірі 6000,00 грн., так як відповідачкою за первісним позовом не надані належні докази цих обставин.
В матеріалах справи наявні розрахунки по сплаті орендної плати за спірним договором оренди, які надані позивачкою та відповідачкою, які повністю підтверджують висновки суду 1-ої інстанції.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.
Відповідач доказів сплати орендної плати за період липень, серпень і вересень 2010 р. у розмірі 26 400 грн. суду не надав.
За період з лютого 2009 р. по лютий 2010 р. відповідач повинен був сплатити орендну плату у розмірі 105 600 грн. ( 8800 х 12 ).
Відповідно до представленого позивачем розрахунку за період з лютого 2009 р. по січень 2010 р. вбачається, що відповідачем було сплачено за перший місяць ( лютий 2009 р. ) передоплата у розмірі 8800 грн. при укладенні договору, тобто 08.02.2009 р. та передоплата у розмірі 8800 грн. за 12 - ий місяць (січень 2010 р.) при підписанні акту приймання - передачі орендованого майна, тобто 20.02.2009 р. (т.1 а. с. 52-82, 101-102).
В подальшому, як вбачається з вказаного розрахунку, відповідач здійснив оплату за березень 2009 р. у розмірі 8800 грн. своєчасно, а подальшому здійснював оплату орендної плати за період з квітня 2009 по грудень 2009 р., але з прострочкою ( за квітень - 22 дні; за травень - 16 днів; червень - 16 днів; липень - 14 днів; серпень - 10 днів; вересень - 5 днів; жовтень - 10 днів; листопад - 15 днів; грудень - 11 днів).
Тобто на протязі періоду - лютий 2009 р. по січень 2010 р. позивачем, хоча і запізненням, було проведено повну плату за оренду, з врахуванням передоплат за 1 —ий і 12 - ий місяці, які були здійснені в лютому 2009 р.
Однак, як вбачається з розрахунку, 14.02.2010 р. відповідачем було сплачено позивачу 3500 грн., при цьому позивач у розрахунку зазначає, що це є плата за 12 - ий місяць, яку відповідач повинен був сплатити 20.01.2010 р.
Позивачем зазначено у цьому ж розрахунку, оплата за 12-ий місяць (січень 2010 р.) була проведена відповідачем ще 20.02.2009 р., як передоплата за 12-ий місяць, при підписанні акту приймання - передачі.
В подальшому розрахунку за період з лютого 2010 р. по червень 2010 р. включно відповідач сплачував орендну плату, але також з запізненням. З розрахунку вбачається, що відповідач розрахувався за лютий, березень, квітень, травень та червень 2010 р. у повному обсязі та здійснив передоплату за 12 - ий місяць оренди у повному обсязі. При цьому з розрахунку не вбачається, що сума у розмірі 3500,00 грн., яка сплачена відповідачем 14.02.2010 р., була зарахована в рахунок подальших орендних платежів.
Таким чином, суд 1-ої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що станом на липень 2010 р. за відповідачем значилася переплата по орендній платі у розмірі 3500,00 грн.
В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір основного боргу до стягнення на суму 3813,33 грн., в зв'язку з тим, що відповідачем не проведено сплату орендної плати за жовтень 2010 р., за період, як вважає позивач, з 21.10.2010 р. по 02.11.2010 р. При цьому для розрахунку було прийнято 30 -днів ( мінімальна кількість днів в календарному місяці ). Плата за один день оренди складає 293,33 грн. Позивач орендну плату розрахував з 21.10.2010 р. по 02.11.2010 р. - 13 днів. При таких обставинах, позивач вважає, що суму основного боргу необхідно збільшити на 3813,33 грн. (293,33 грн. х 13 днів ) та просить стягнути борг у розмірі 30 213,33 грн.
Судова колегія погоджується з вищенаведеними висновками суду 1-ої інстанції, так як відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до останнього числа кожного місяця.
З урахуванням вказаного, відповідач повинен був сплатити орендну плату за жовтень 2010 р. -31.10.2010 р.
Оскільки не було надано суду доказів сплати оренди за жовтень 2010 р., позивач мав право просити стягнути з відповідача 8800 грн., але не скористався вказаним та просив стягнути заборгованість за 13 днів, виходячи з того, що на день розмір оренди складає 293,33 грн.
Оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог, то перерахував заборгованість по орендній платі за жовтень 2010 р. за період з 01.11.2010 р. по 02.11.2010 р., що склала 586,66 грн. ( 293,33 грн. х 2 дні ).
Таким чином, загальний розмір заборгованості по орендній платі складає 26 986,66 грн. ( 26 400 + 586,66 ).
Однак, враховуючи те, що за даним договором була наявна переплата по орендній платі у розмірі 3500 грн., сума боргу, що підлягає стягненню в судовому порядку, складає 23 486,66 грн. ( 26 986,66 - 3500).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.1 договору оренди сторони дійшли згоди про те, що за несвоєчасну сплату орендної плати і інших платежів, визначених розділом 4 даного договору, орендар сплачує орендарю пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.
Відповідно до додаткової угоди від 05.02.2010 р. сторони дійшли згоди тільки продовжити строк дії договору з 06.02.2010 р. по 05.02.2011 р., при цьому інші умови договору залишені без змін.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку він просить стягнути з відповідача пеню за період з 20.07.2010 р. по 10.08.2010 р. у розмірі 86,07 грн.
Судом 1-ої інстанції вірно встановлено, що розмір пені за період з 01.08.2010 р. по 10.08.2010 р. складає 24,46 грн., а за період з 11.08.2010 р. по 31.08.2010 р. складає 45,01 грн. При цьому пеню обчислене від суми переплати 5300,00 грн., яка продовжувала існувати на даний момент.
З 01.09.2010 р. по 20.10.2010 р. розмір пені складає 186,84 грн., яка обчислена від суми 8800,00 грн. ( плата за серпень 2010 р., яку відповідач повинен був сплатити до 31.08.2010 р.). При таких обставинах, суд 1-ої інстанції правомірно стягнув з відповідача пеня у розмірі 256,31 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 199,62 грн. за період з 20.07.2010 р. по 20.10.2010 р., розраховуючи її від суми заборгованості у розмірі 26 400 грн.
Розмір 3% річних за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р. складає 13,50 грн., яку суд розраховував від суми боргу у розмірі 5300 грн. ( борг за липень 2010 р. за мінусом переплати у розмірі 3500 грн. ).
Розмір 3% річних за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. складає 33,60 грн., обчисленої від суми 14 100 грн. ( 5300 + 8800 ( борг за серпень 2010 р.).
Розмір 3% річних за період з 01.10.2010 р. по 20.10.2010 р. складає 35,76 грн. При цьому суд 1-ої інстанції обчислював від суми 22900 грн. ( 5300 + 8800 ( борг за серпень 2010 р.) + 8800 грн. ( борг за вересень 2010 р.)). При таких обставинах, з відповідача суд стягнув 3% річних у розмірі 82,86 грн., а розмір інфляційних втрат за серпень 2010 р. складає 63,60 грн., а інфляційні втрати 318,80 грн. правомірно, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 в частині часткового стягнення судових витрат на правову допомогу 2329,98 грн. замість 3000,00 грн. не підлягають задоволенню, так як позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 судом задоволенні частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, суми які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов’язані з розгляду справи, покладаються: при частковому задоволені позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційних скарг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не спростовують рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2010 року у справі № 5002-24/4553-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді О.Г. Градова
О.І. Проценко