донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.02.2011 р. справа №9/202пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача): Алєєвої І.В.
суддів: Величко Н.Л., М’ясищева А.М.
За участю представників
сторін:
від позивачів: не з'явились
від відповідача: не з'явились
від ВДВС: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства
юстиції України м.Київ
на ухвалу господарського суду: Луганської області
від: 24.01.2011р. (в порядку ст. 1212 ГПК України)
у справі:
за скаргою: №9/202пн (суддя: Ворожцов А.Г.)
Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку
“Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське
регіональне управління” м.Луганськ
за позовом: Приватного малого підприємства “С.Ю.” м.Луганськ
до: Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку
“Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське
регіональне управління” м.Луганськ
про: зобов’язання відповідача перерахувати кошти в розмірі
54732грн. з поточного рахунку Приватного малого
підприємства “С.Ю.” м.Луганськ на поточний рахунок ТОВ
“Інжбудпроект-Профіс” на підставі платіжної вимоги від
15.07.2009р.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарський суд Луганської області (суддя: Ворожцов А.Г.) від 24.01.2011р. у справі №9/202пн задовольнив скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське регіональне управління” м.Луганськ на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ.
За матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство Комерційного банку “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське регіональне управління” м.Луганськ звернулось в порядку ст.1212 ГПК України до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ, а саме:
- про визнання неправомірними дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ в частині накладення штрафу в розмірі 680грн.;
- про визнання недійсною постанови від 20.12.2010р. №15659926 про накладення штрафу в розмірі 680грн.
Оскаржена ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями п.2 ч.2 ст.3, ст.5, ст.7 ч.3 ст.11-1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями), ст.1212 ГПК України; тим, що про факт укладення мирової угоди між стягувачем та боржником та належного її виконання скаржник повідомив орган державної виконавчої служби листом №2/3-4753 з наданням необхідних документів, які були отримані виконавчою службою 27.10.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення; тим, що органом державної служби безпідставно 20.12.2010р. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680грн. за невиконання судового рішення, що призвело до порушення прав скаржника як боржника за виконавчим провадженням та його законного інтересу щодо належного виконання укладеної мирової угоди.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ з прийнятою ухвалою господарського суду Луганської області від 24.01.2011р. у справі №9/202пн не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998р. №202/98-ВР (зі змінами та доповненнями), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України; на те, що згідно із ст.3 Закону України “Про державну виконавчу службу” органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції; на те, що чинне законодавство не визначає відділи примусового виконання рішень як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає їх участь як сторони у процесі; на те, що частина 3 ст.76 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) передбачає, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Заявник в апеляційній скарзі також посилається на положення ст.87 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями); на те, що за повторне невиконання рішення суду та вимог державного виконавця, 20.12.2010р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сум 680грн.; на те, що до державного виконавця від стягувача повідомлення про укладення між боржником та стягувачем мирової угоди не надходило, в зв’язку з чим підстави для винесення постанови відсутні; на те, що якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони згідно ч.3 ст.111 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом.
Відкрите акціонерне товариство Комерційного банку “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське регіональне управління” м.Луганськ у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що згідно ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі; на те, що 15.09.2010р. між сторонами виконавчого провадження була укладена мирова угода на стадії виконання, яка затверджена ухвалою господарського суду Луганської області від 27.09.2010р.; на те, що у Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відсутні підстави виносити станом на 20.12.2010р. постанову про накладення штрафу на боржника; на те, що ст.111 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) не містить вимоги, що тільки стягувач має виключне право на повідомлення органу державної виконавчої служби щодо укладення мирової угоди.
В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з’явились, не скористались своїм процесуальним правом на участь у розгляді даної справи.
Судова колегія вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за наявними матеріалами. При цьому, судовою колегією враховано, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. у справі №9/202пн явка представників сторін не визнавалась обов’язковою.
Згідно ст.81-1 ГПК України у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до приписів ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених ним Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання рішення або відмову у здійсненні передбачених законом України "Про виконавче провадження" дій стягувачем або боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.
Скарга у виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 21.07.2009р. по справі №9/202пн задоволені позовні вимоги Приватного малого підприємства “С.Ю.” м.Луганськ до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське регіональне управління” м.Луганськ про зобов’язання відповідача перерахувати кошти в розмірі 54732грн. з поточного рахунку Приватного малого підприємства “С.Ю.” м.Луганськ на поточний рахунок ТОВ “Інжбудпроект-Профіс” на підставі платіжної вимоги від 15.07.2009р.
На виконання вищезазначеного рішення 01.08.2009р. був виданий відповідний наказ.
За приписом ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Відкрите акціонерне товариство Комерційного банку “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське регіональне управління” м.Луганськ звернулось в порядку ст.1212 ГПК України до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ, а саме: про визнання неправомірними дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ в частині накладення штрафу в розмірі 680грн.; про визнання недійсною постанови від 20.12.2010р. №15659926 про накладення штрафу в розмірі 680грн.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) встановлено, що виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Постановою від 20.12.2010р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за повторне невиконання рішення господарського суду Луганської області від 21.07.2009р. по справі №9/202пн в наданий строк та у відповідності до вимог ст.5, ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) на боржника було накладено штраф у розмірі 680грн.
Статтею 87 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2009р. сторони звернулись до господарського суду Луганської області з заявою про затвердження мирової угоди.
Ухвалою від 27.09.2010р. у справі №9/202пн господарським судом Луганської області затверджено мирову угоду, укладену між сторонами; провадження у справі припинено.
Згідно ст. 111 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.
При цьому судова колегія зазначає, що ст.111 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями), як стверджує заявник апеляційної скарги, не містить вимоги, що тільки стягувач має виключне право на повідомлення органу державної виконавчої служби щодо укладення мирової угоди.
Як зазначено в Роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 28.03.2002р. №04-5/365 (зі змінами та доповненнями) ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з п.2 ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження".
За приписами ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження.
Листом від 15.10.2010р. №2/3-4753 Відкритим акціонерним товариством Комерційного банку “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське регіональне управління” м.Луганськ повідомлено Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про затвердження мирової угоди на стадії виконання, укладеної між стягувачем і боржником та направлено відповідну ухвалу господарського суду Луганської області від 27.09.2010р. у справі №9/202пн. Зазначеним листом боржник звернувся до органу державної виконавчої служби з проханням закінчити виконавче провадження.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України доставлено вищезазначений лист 27.10.2010р.
Місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку щодо задоволення скарги Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське регіональне управління” м.Луганськ на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ.
З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство Комерційного банку “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” “Луганське регіональне управління” м.Луганськ звернулось в порядку ст.1212 ГПК України до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ.
В оскарженій ухвалі від 24.01.2011р. у справі №9/202пн господарським судом першої інстанції зазначено –Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Чинне законодавство України визначає, що органом, який здійснює примусове виконання рішень судів в Україні, є державна виконавча служба.
Відповідно до ст.1212 ГПК України господарським судом розглядаються скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал та постанов господарських судів. Державний виконавець здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998р. №202/98-ВР (зі змінами та доповненнями) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
За приписами ст.3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998р. №202/98-ВР (зі змінами та доповненнями) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.
Господарським судом першої інстанції, всупереч вимог поданої в порядку ст.1212 ГПК України скарги, невірно визначено орган державної виконавчої влади, на який покладено функції держави з примусового виконання рішень суду, в зв’язку з чим ухвала господарського суду Луганської області від 24.01.2011р. у справі №9/202пн підлягає зміні: у вступній, резолютивній частині ухвали замість “Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ” слід читати: “Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ”.
При цьому судова колегія враховує, що вимоги скарги заявлялись саме стосовно Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ.
В іншій частині ухвала господарського суду Луганської області від 24.01.2011р. у справі №9/202пн залишається без зміни, оскільки відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає скасуванню.
Результати апеляційного провадження у справі №9/202пн оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, п.3 ч.2 ст.104, ч.2 ст.104, ст.105, ст.106, ст.1212 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Луганської області від 24.01.2011р. у справі №9/202пн - змінити.
У вступній, резолютивній частині ухвали господарського суду Луганської області від 24.01.2011р. у справі №9/202пн замість “Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ” слід читати: “Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ”.
В іншій частині ухвалу господарського суду Луганської області від 24.01.2011р. у справі №9/202пн - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Луганської області від 24.01.2011р. у справі №9/202пн –залишити без задоволення.
Головуючий (суддя-доповідач): І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
А.М. М’ясищев
Повний текст постанови складено 17.02.2011р.