ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2011 р. Справа № 16/254-09
вх. № 10755/6-16
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Пащенко І.О., довіреність від 11.10.2010 року
відповідача - Хименко К.О., довіреність від 03.12.2010 року
третьої особи - ОСОБА_1, особисто
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1", м. Харків
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 26937,28 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 26 937,28 грн., також до стягнення заявлено судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП, що сталося 30.05.2008 р. позивачем виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 26 937,28 грн. у відповідності до умов договору № К837-060/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) від 27.02.2008 року платіжним дорученням №2888 від 30.07.2008 року на підставі складеного страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування. Винним у ДТП визнано працівника відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 21099, державний №НОМЕР_2, що належить відповідачу. Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні 31.01.2011 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
Представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі та вказує на те, що належним відповідачем за цим позовом є третя особа ОСОБА_1
Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні вказує на те, що позов пред'явлений до належного відповідача.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи, суд встановив наступне.
30.05.2008р. о 8-20 год. на вулиці Матюшенко у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Hyundai Getz державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 (водій ОСОБА_2) та автомобіля ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу, (водій ОСОБА_1), транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Автомобіль ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_2, відповідно до довідки ДАІ від 09.06.2008 року за вих. номером 4167 належить ВАТ "Трест Житлобуд-1".
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 30.07.2008 року по справі № 3-12437/08/08 винним у ДТП визнано працівника відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 21099, державний № НОМЕР_2, що належить відповідачу.
Згідно звіту № 629 від 08.07.2008р. матеріальний збиток завданий власникові Hyundai Getz державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 27 807,28 грн. (а.с. 22-24).
Позивачем виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 26 937,28 грн. у відповідності до умов договору № К837-060/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) від 27.02.2008 року платіжним дорученням № 2888 від 30.07.2008 року на підставі складеного страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6103 від 18.11.2010 року, проведеної на підставі ухвали господарського суду від 01.07.2010 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля Hyundai Getz в результаті ДТП на момент проведення судової експертизи складає 30207,61 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Недоговірні зобов’язання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги п’ятої ЦК України. Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст. 1166 ЦК України “Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду”).
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст. 1172 ЦК України. “Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою”).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст. 1187 ЦК України “Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки”).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст. 1188 ЦК України. “Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки”).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 37.4 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що належним відповідачем у справі є ОСОБА_1, який, відповідно до п. 5.7 Положення про Виробничо-монтажне управління № 14 ВАТ "Трест Житлобуд-1" № 2 несе повну матеріальну відповідальність, завдану третім особам при виконанні службових обов'язків, керування транспортними засобами, які належать ВАТ "Трест Житлобуд-1", індивідуально і самостійно компенсує її в повному обсязі, оскільки шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 25, 27 Закону України "Про страхування", статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1" (61002, м. Харків, вул. Артема, 43, код ЄДРПОУ 01270285) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції НАС "Оранта" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-А, код ЄДРПОУ 02310265, р/р 26501805021460 в АКБ "Укрсоцбанк" у м. Харкові, МФО 351016) - 26937,28 грн. матеріальної шкоди; 269,37 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 15 лютого 2011 року