АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Кулянда М. І.
суддів: Одинак О.О., Перепелюк І.Б.,
секретар Ласій О.І.
за участю: представника позивачки - ОСОБА_1,
представника ЗАТ КБ «Приватбанк»- Українця О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Чернівецької філії про розірвання, визнання недійсними і не чинними кредитного договору та договору іпотеки, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2010 року, -
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про розірвання, визнання недійсними і не чинними кредитного договору та договору іпотеки, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Посилалась на те, що 25 травня 2007 року ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі його Чернівецької філії та її син ОСОБА_4 уклали кредитний договір, згідно з яким Банк видав кредит на суму 8129,60 доларів США з процентною ставкою 11,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та комісії в сумі 0,20 % щомісячно від суми виданого кредиту з кінцевим терміном погашення до 24 травня 2017 року. В забезпечення виконання зобов’язань по даному кредитному договору її син ОСОБА_4 згідно договору іпотеки від 25 травня 2007 року надав в іпотеку нерухоме майно, а саме господарську будівлю та споруди, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
_______________________________________________________________________
Справа №22ц-2431/2010 р. Головуючий у І інстанції Смотрицький В.Г.
Категорія:19/27 Доповідач: Кулянда М.І.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ДТП її син ОСОБА_4 загинув.
Після смерті сина ОСОБА_4, на вимогу працівника Банку вона сплатила 206 грн. заборгованості по кредиту, як їй було пояснено останнім, вона, як спадкоємець сина, повинна постійно виплачувати кредитні зобов’язання або в іншому випадку Банк забере її господарську будівлю та споруди, оскільки вони є предметом іпотеки. Не маючи юридичної освіти та враховуючи той факт, що вона отримувала пенсію в ЗАТ КБ „ПриватБанк”, то до січня 2009 року виконувала зобов’язання сина ОСОБА_4 по кредитному договору.
Однак, в січні 2009 року, у зв’язку з хворобою її чоловіка та за браком коштів, вона була змушена перевести отримання своєї пенсії на поштове відділення в с. Чорний Потік, а тому за лютий та березень 2009 року кредитні зобов’язання по кредитному договору від 25.05.2007 року не виконувались.
Просила стягнути з ЗАТ КБ „ПриватБанк” на її користь 3141 грн. матеріальної шкоди та 3125 грн. моральної шкоди.
Позивачка ОСОБА_3 в суді першої інстанції неодноразово змінювала та уточнювала свої позовні вимоги. В останній її заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.09 р. просила розірвати та визнати недійсними та не чинними кредитний договір та договір іпотеки, укладені між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_4
Стягнути з ЗАТ КБ „ПриватБанк” на її користь незаконно отриманні кошти в сумі 3141 грн. та 3125 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 серпня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 25 травня 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк»в особі його Чернівецької філії та син позивачки -ОСОБА_4 уклали кредитний договір, згідно з яким відповідач видав кредит готівкою в сумі 8129,60 доларів США з процентною ставкою 11.04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та комісії в сумі 0,20% щомісячно від суми виданого кредиту з кінцевим терміном погашення до 24 травня 2017 року. В забезпечення виконання зобов’язань по даному кредитному договору ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно, яке складається з житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ДТП ОСОБА_4 загинув.
Оскільки позивачка не була стороною в оскаржуваних кредитному договорі від 25 травня 2007 року та в договорі іпотеки, то відповідно ці договори не стосується її прав та інтересів.
Таким чином, в результаті укладення вищевказаних договорів та їх виконання не порушуються законні права чи законні інтереси позивачки, а тому вона в силу положення ст. 3 ЦПК України не має правових підстав для їх оскарження.
Згідно ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 в силу ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_4
23 січня 2009 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на право на грошові вклади на Ѕ частку спадкового майна.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплачених нею протягом червня 2008 року-квітня 2009 року коштів в сумі 3141 грн., то суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині правильно дійшов до висновку, що позивачка добровільно погодилася з вимогами банку та сплачувала кошти за вказаним кредитним договором. Зі сторони відповідача ніяких протиправних дій відносно позивача щодо примусового погашення кредиту не здійснювалися.
Доводи апелянта проте, що виконання зобов’язання по кредитному договору не може бути виконане іншою особою в зв’язку з відсутністю спадкоємців не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2008 року у Заставнівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_4, на підставі поданої заяви 11 грудня 2008 року матір’ю спадкодавця ОСОБА_3, та заяви поданої 23 січня 2009 року батьком спадкодавця ОСОБА_5, які прийняли спадщину і 23 січня 2009 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на право на грошові вклади по Ѕ частці спадкового майна.
Із спадкової справи також вбачається щодо спадкового майна належить право власності покійного ОСОБА_4 на ј будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.
Головуючий:
Судді: