Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа  № 2-а-144/11

Категорія 70

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.02.2011

  Суддя        Золотоніського      міськрайонного      суду          Черкаської області   Мозгова  О.А.

розглянувши в  порядку  скороченого  провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного  фонду  України  в  Золотоніському  районі про  визнання  дій неправомірними  та   зобов»язання  нарахування   і  виплати  підвищення  до  пенсії   як  дитині  війни

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулася  ОСОБА_1 з  адміністративним позовом  до управління Пенсійного  фонду  України  в  Золотоніському  районі про визнання  дій неправомірними  та   зобов»язання  нарахування   і  виплати  підвищення  до  пенсії   як  дитині  війни,  посилаючись  на  те,  що вона  народилася  09.02.1930  року ,    тому  відповідно  до   ст. 1 Закону  України  «Про  соціальний  захист дітей  війни «,  є  дитиною  війни . Відповідно  до  ст. 6 вищезазначеного  закону -  має  право  на  щомісячне  підвищення  до  пенсії  в  розмірі  30% мінімальної  пенсії  за  віком ,  але відповідачем  по  справі  вимоги  даного  закону  ігноруються   і  підвищення  до  пенсії   їй,  як  дитині  війни,    протягом  2007  року  не нараховувалося   та   не   виплачувалося,  а  протягом  2008,2009,2010 років  нараховувалося  та  виплачувалося  в  меншому  розмірі,  ніж  це  передбачено   законодавством.  На  підставі  наведених  обставин   позивач  просить  задовольнити  його  вимоги  ,  визнавши  дії  відповідача  неправомірними,   зобов»язати  його   нарахувати  та  виплати  щомісячне  підвищення  до  пенсії  як  дитині  війни   за  період   з 01.01.2009  року   по  день  винесення  постанови  судом   ,  виходячи  з   30% мінімальної  пенсії  за  віком ,  що  встановлена Законом  України  «Про  загальнообов»язкове державне  пенсійне  страхування».

Відповідач –управління Пенсійного фонду України заперечує проти заявлених позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що позивач отримує підвищення подружжю померлих  учасників війни згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для членів  сім»ї загиблого . Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.           Тому,  представник  відповідача вважає, що на даний час відсутній предмет спору, оскільки позивачка не звереталась до відповідвача із заяваю про призначення їй надбавки як дитині війни замість підвищення члену  сім»ї  загиблого.

Суддя, вивчивши матеріали справи та оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до норм ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та пенсійного посвідчення позивач   ОСОБА_1 , відноситься до категорії "дітей війни", і має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття, і, зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону, має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.  28  Закону  України  "Про загальнообов`язкове   державне пенсійне  страхування"  мінімальна  пенсія  за  віком   дорівнює  прожитковому  мінімуму,  встановленому  для  осіб,  що  втратили працездатність. Згідно з  ч.1 ст.2  Закону  України  "Про   прожитковий  мінімум" від   15  липня  1999  року  № 966-14 прожитковий  мінімум застосовується  для  встановлення  розмірів  мінімальної  заробітної  плати  та  мінімальної  пенсії  за  віком.  Тому  при  визначенні   розміру  підвищення   відповідно  до  ст. 6  Закону  України «Про  соціальний  захист  дітей  війни» застосовується  розмір   мінімальної  пенсії  за  віком,  який  визначений  ст.  28   Закону    України  "Про загальнообов`язкове  соціальне  страхування".

Як вбачається з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п.2 Розділу ІV Прикінцевих положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (3551-12), пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

Згідно п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2007 рік дію: статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 цього Закону;

У відповідності до ст.111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ” Установити, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, як виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для  учасників  війни.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ”, яким зупинено дію ст. Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з урахуванням ст.111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ”.

Згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників  війни».

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

22 травня 2008 року Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 визнав неконституційними положення п. 41 роз. ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином,  судом встановлено, що позивач підпадає під дію Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” та має право на доплату пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Отже,  щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава  взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Виходячи з норми ст.152 Конституції України, враховуючи, що положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

В той же час суд не приймає посилання представника відповідача на відсутність предмету спору, оскільки позивачка не зверталась зі заявою про призначеня їй підвищення як дитині війни замість підвищення як учаснику війни, так як норма якою були внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», про необхідність вибору позивачем отримання підвищення між Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визнанні рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року неконстиційними, в зв’язку з чим у відповідності до ст.152 Конституції України положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до прийняття змін у вказану статтю, яка не передбачає будь - яких обмежень, щодо отримання державної соціальної підтримки як дитині війни.

Крім того, суд не приймає посилання представника відповідача на п.2 Розділу IV Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про те, що особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів, тому позивачка не має права на отримання підвищення як дитина війни, оскільки правовий статус пільг для дітей війни визначена у ст.5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вказані пільги не являються предметом спору, оскільки позивачка пред’являє вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати державну соціальну підтримку передбачену ст.6 даного Закону.

Так,  як  позивач  звернувся  до  суду     18.01.2011   року  ,  то  його   позовні  вимоги  підлягають  задоволенню   в  межах шестимісячного  строку   ,  тобто  з 18.07.2010 року,  бо  ч. 2  ст. 99  КАС  України    встановлено  шестимісячний строк   для  звернення  до  суду   за  захистом   прав,  свобод  та  інтересів  особи ,  який  обчислюється   з  дня  коли  особа  дізналася   або  повинна  була  дізнатися   про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи  інтересів.

Таким  чином,   позовні вимоги  позивача  по  справі   щодо визнання  неправомірними дій  суб»єкта  владних  повноважень, стягнення  недоплаченої  щомісячного  підвищення  до  пенсії    «Дітям війни»    підлягають  задоволенню   за  період  з  18.07.2010  року  по 15.02.2011  року   та  з  врахуванням  раніше  виплачених  сум,  оскільки  з  позовної  заяви  вбачається ,  що позивач  отримує  дане  підвищення з  01.01.2008 року,  але  в  розмірі,  що  становить лише 10%   мінімальної  пенсії  за  віком.

Оскільки відповідно  до  п.п. 6 п.2.2 Положення  про  управління  Пенсійного  фонду   України  в районах,  містах і  районах  у  містах   управління  відповідно  до  покладених  на  нього  завдань   призначає    ( здійснює  перерахунок )  і  виплачує  пенсії,  допомогу на  поховання  та  інші   соціальні  виплати   відповідно  до  чинного  законодавства , безпосередньо  має  нараховувати   і  виплачувати пенсії  та  соціальні  виплати , а  тому  суд  приходить  до  висновку  ,  що  дії управління Пенсійного  фонду  України  в  Золотоніському  районі по  ненарахуванню   та  невиплаті   позивачеві  щомісяця підвищення  до  пенсії,  як  дитині  війни в  розмірі  30% мінімальної  пенсії  за  віком  -  є  незаконними в  період   з   18.07.2010  року  по 15.02.2011   року .

Отже, враховуючи  вищевикладене,  суд  вважає,  що  відповідачу  по  справі -   управлінню  Пенсійного  фонду  в  Золотоніському  районі,   належить  зробити  перерахунок  пенсії   гр.  ОСОБА_1 за  період  з  18.07.2010  року  по 15.02.2011   року включно,  та  провести  виплату  недоотриманого  нею підвищення  до  пенсії ,  як  дитині  війни, виплатити здійснювати , з  розрахунку  30%  від  мінімальної  пенсії  за  віком,  який  визначений ч.1 ст.  28   Закону    України  «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне  страхування»,   щомісяця,  з  урахуванням  раніше   проведених  за  цей  період  виплат.

Позов в  частині   визнання  дій неправомірними  та   зобов»язання  нарахування   і  виплати  підвищення  до  пенсії   як  дитині  війни  в  період з 01.01.2009  року  по 17.07.2010  року  включно  суд  рахує  - необхідно  залишити  без  розгляду,  оскільки  ст.  100  КАС  України   визначено,  що  позов  поданий  ,  після  закінчення  строків  ,  установлених  законом  ,  залишається   без  розгляду  ,  якщо  суд  не  знайде  підстав  для  його  поновлення. Враховуючи,  той  факт  що  позивач  не  просить  поновити  йому строк   звернення  до  суду ,  то  суд   позов  в  цій  частині  залишає  без  розгляду.

Так  як  у  відповідності   з  п. 34  ст. 4  Декрету   Кабінету  Міністрів  України «Про  державне  мито» від  21.01.1993  року  №  7-93 Пенсійний  фонд  України  ,  його  підприємства ,  установи  ,  організації   звільнені  від  сплати   державного  мита, то  суд   відносить  всі  судові  витрати  на  користь  державного  бюджету  України.          

На  підставі  вищевикладеного,   керуючись  ст.ст. 1, 3, 21, 22 ч.2,3 ст.46, ст.56 Конституції  України ,  ст.  6  Закону  України    «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  ст.  28   Закону    України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне  страхування», , п.п.6 п.2.2 Положення  про  управління  Пенсійного  фонду   України  в районах,  містах і  районах  у  містах ,  рішеннями   Конституційного  суду  України  № 6-рп/2007  від  09.07.2007  року та № 10-рп/2008  від 22.05.2008  року ст.ст. 94,161-163, 183-2  КАС  України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати  дії   управління  Пенсійного фонду  України  в Золотоніському  районі Черкаської  області  щодо  неповного нарахування  та  виплати  ОСОБА_1  щомісячного  підвищення  до  пенсії  ,  як  дитині  війни , в  розмірі  30%  мінімальної  пенсії за  віком за  період  з  18.07.2010  року  по 15.02.2011  року    включно  -  неправомірними.

Зобов»язати  управління  Пенсійного  фонду  в  Золотоніському  районі   здійснити  перерахунок  та  виплату  ОСОБА_1  підвищення  до  пенсії  в  розмірі  30%  мінімальної  пенсії за  віком, який  визначений ч.1 ст.  28   Закону    України  «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне  страхування», за  період    з 18.07.2010  року  по 15.02.2011  року    включно,  з  урахуванням  проведених  за  цей  період  виплат.

Позов ОСОБА_1 в  частині   визнання  дій неправомірними  та   зобов»язання  нарахування   і  виплати  підвищення  до  пенсії   як  дитині  війни  в  період з 01.01.2009  року  по  17.07.2010  року    -   залишити  без  розгляду.

Відшкодувати  ОСОБА_1  з місцевого  бюджету  м. Золотоноша  3-40  гривень судового  збору  сплаченого  при  зверненні  до  суду .

Зобов»язати  управління  Пенсійного  фонду  в  Золотоніському  районі   виконати  дану  постанову  суду  негайно.

Постанова  може  бути  оскаржена   до  Київського   апеляційного  адміністративного  суду   через  Золотоніський  міськрайонний  суд   шляхом  подачі   апеляційної  скарги   протягом  десяти  днів з  дня  отримання  копії  постанови.

СУДДЯ:                                                                       Мозгова  О.А.