Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області
в складі:
головуючого –Іващука В.Я.
суддів: Матюхи Ю.В., Гладкого С.В.
за участю прокурора Іванціва М.Р.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду від 26 січня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений в с.Користь Корецького району, Рівненської області, громадянин України, українець, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, не судимий, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_2 Рівненської області,
- засуджений за ч.3 ст.365 КК України на вісім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки.
Його ж виправдано за ч.1 ст.115 КК України за відсутністю в діях складу злочину.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у перевищенні влади, що супроводжувалося застосувавнням вогнепальної зброї та спричинило тяжкі наслідки.
Як визнав доведеним суд, 3 січня 2009 року, приблизно о 22 год. 20 хв. ОСОБА_1, оскільки перебував на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби першого взводу ДПС Рівненської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення управління ДАІ УМВС України в Рівненській області, і який в той час не перебував при виконанні своїх безпосередніх службових обов’язків та знаходився вдома за місцем свого проживання, по телефону отримав від свого брата ОСОБА_5 повідомлення про нанесення останньому тілесних ушкоджень невідомими особами та незаконне заволодіння його мобільним телефоном біля супермаркету «Літа», що по вул.Грушевського в м.Рівне.
Після отримання вказаного повідомлення ОСОБА_1 вийшов з дому та направився на зустріч брату, прихопивши із собою належний йому на праві власності пістолет ПСМ-Р 9 мм серії НОМЕР_1, який є вогнепальною зброєю, призначеного для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами. Серед набоїв цього пістолета були переспоряджені патрони з металевими кулями, про що ОСОБА_1 не було відомо.
Прибувши на вулицю Струтинської в м.Рівне, приблизно о.22 год.30 хв., ОСОБА_1 намагався затримати осіб, на яких вказав його брат ОСОБА_5, як на тих, хто заподіяв йому тілесні ушкодження та заволодів його мобільним телефоном. При цьому ОСОБА_1, як представник влади, умисно вчинив дії, які явно виходили за межі прав та повноважень, наданих йому ч.2 ст.10, ст.12, ст.15 Закону України «Про міліцію», пунктів 7.1.19 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, застосувавши вогнепальну зброю при відсутності для того необхідних умов та підстав.
Перебуваючи біля будинків №7 та №9 по вул.Струтинської в м.Рівне, ОСОБА_1 здійснив постріли з належного йому пістолета в осіб, які від нього втікали. Потому, переслідуючи ОСОБА_6, на території, розташованій між будинками №7 та №9 на вул. Грушевського в м.Рівне, здійснив у нього не менше трьох пострілів, і у такий спосіб позбавив його життя.
Смерть ОСОБА_6 настала на місці внаслідок вогнепального кульового сліпого поранення грудей з пошкодженням лівої легені, що супроводжувалося массивною крововтратою.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК УКраїни, місцевий суд зазначив у вироку, що за встановлених в судовому засіданні обставин, використання ОСОБА_1 пістолету, призначеного для стрільби патронами несмертельної дії, при відсутності даних про його обізнаність, щодо наявності у нього патронів, споряджених металевими кулями, не може свідчити про те, що здійснюючи постріли в ОСОБА_6, ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_6 і бажав чи свідомо допускав їх настання..
Давши оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам в їх сукупності та взаємозв’язку, суд прийшов до висновку про те, що в діях ОСОБА_1, що призвели до смерті ОСОБА_6, наявні ознаки злочину, передбаченого ст.119 КК України, тобто вбивства через необережність. Однак, оскільки вчиненя вбивства через необережність охоплюється складом злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, суд прийшов до висновку, що дії засудженого додаткової кваліфікації за ст.119 КК України не потребують.
Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 21 липня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації його злочинних дій та призначення міри покарання скасовано, і суд апеляційної інстанції постановив свій вирок, за яким ОСОБА_1 визнано виним за ст.118 КК УКраїни та призначено покарання у виді позбавлення волі на один рік і шість місяців. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 листопада 2010 року вирок Апеляційного суду Рівненської області від 21 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд в той же суд.
В поданих на вирок суду першої інстанції апеляціях:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, даючи свій аналіз встановленим у справі доказам, зазначає, що під час розгляду справи місцевим судом обставини справи з достатньою повнотою встановлені не були, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Вважає, що у справі встановлено достатньо доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1, перевищуючи владу, діяв щодо потерпілого ОСОБА_6 з непрямим умислом на вбивство і його дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів передбачених ч.3 ст.365 та ч.1 ст.115 КК України. Просить скасувати вирок суду та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1 виним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115 та ч.3 ст.365 КК України.
Захисник ОСОБА_2просить вирок суду змінити перекваліфікувавши дії засудженого з ч.3 ст.365 на ч.1 ст.119 КК України, оскільки на її переконання в діях ОСОБА_1, що призвели до смерті ОСОБА_6 вбачаються ознаки вбивства, вчиненного через необережність.
Захисник ОСОБА_4 покликається на те, що висновок суду щодо вбивства через необережність грунтується лише на припущеннях. Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу провадженням закрити за відсутністью в діях ОСОБА_1 складу злочину, оскільки в ході судового розгляду справи його причетність до вчинення цього злочину не знайшла свого підтвердження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання апеляції яка подана захисником ОСОБА_2, думку прокурора та потерпілої які підтримали апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, провівши частково судове слідство та дослідивши доводи викладені в апеляції та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку що апеляції прокурора та захисника ОСОБА_2, підлягають до задоволення частково, а апеляція захисника ОСОБА_4 до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.367 КПК України, підставою для скасування вироку суду, при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
При розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.
За обвинувальним висновком ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 пострілами з пістолета. Ці дії органом досудового слідства кваліфіковані як ідеальна сукупність двох злочинів, а саме за ч.1 ст.115 і ч.3 ст.365 КК України.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції, мав відповідно до ст.327 КПК України винести виправдувальний або обвинувальний вирок.
Згідно ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного не має складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
По даній справі, суд не встановив відсутності події злочину, не встановив що в діях підсудного не має складу злочину і не прийшов до висновку про недоведеність участі у вчиненні злочину.
На порушення вказаних положень КПК України припустившись істотної суперечності в своїх висновках, суд одночасно виправдав ОСОБА_1 в обвинуваченні і засудив за заподіяння смерті ОСОБА_6 шляхом пострілів з пістолета.
Тим самим, суд допустив неправильне застосування кримінального закону.
Якщо, одне й теж саме діяння неправильно було кваліфіковане як ідеальна сукупність злочинів, то встановивши, що одна із кваліфікацій є зайвою, суд повинен не виправдовувати за цією кваліфікацією, а виключати її як зайву.
Не можна погодитись з висновком суду про те, що ОСОБА_1 не вчиняв вбивства ОСОБА_6 з виправдуванням в обвинуваченні у вбивстві і одночасно засудити за умисне перевищення влади, яке полягало саме у вбивстві потерпілого шляхом пострілів з пістолета.
За таких обставин вирок суду не може залишатися чинним і підлягає до скасування.
При новому розгляді справи необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити спрямованість умислу ОСОБА_1 при застосуванні зброї, як стосовно самих дій так і до наслідків, які настали та в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляцію захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Рівненського міського суду від 26 січня 2010 року стосовно ОСОБА_1 –скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.
Запобіжний захід ОСОБА_1 - підписку про невиїзд –залишити без зміни.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна: суддя-доповідач Іващук В.Я.