Ф        

Справа № 2-436/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого Кочко В.  К.

при секретарі Шестопалова О. Ю.,

за участю позивачки -ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому Текст судовому засідання в залі суду у місті Овідіополь     цивільну справу за позовними заявами ОСОБА_1 до ОСОБА_2Про визнання прав власності на об"єкт нерухомості ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, -

В С Т А Н О В И В :

         У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на об’єкт нерухомості, в якому просила визнати, що житловий будинок та земельна ділянка площею 0,060 га. за адресою: АДРЕСА_4 належить їй на праві особистої приватної власності. При цьому ОСОБА_1 обгрунтовувала свої вимоги тим, що земельна ділянка та житловий будинок, хоча і були набуті у власність за час шлюбу з ОСОБА_2, але за кошти, які належали ОСОБА_1 особисто. В подальшому ОСОБА_1 уточнила свої вимоги та остаточно просила виділити їй в натурі максимальну частку будинку, яку можливо виділити в натурі.

     У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, в якому просив виділити йому в натурі ? частину житлового будинку та ? частину земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4. При цьому ОСОБА_2 обгрунтовував свої вимоги тим, що вказане нерухоме майно було набуте у власність за час шлюбу з ОСОБА_1, за спільні кошти подружжя, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.  

       В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечувала.

          Представник ОСОБА_2 –ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав, проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував.

        Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши письмові матеріали по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

      Відповідно до ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно,  набуте  нею,  ним  за  час шлюбу,  але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно,  набуте нею,  ним за час шлюбу,  але за кошти, які належали їй, йому особисто. Відповідно до ч.7 ст. 57 Сімейного Кодексу України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

         Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього   господарства,   догляд   за   дітьми,  хвороба  тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається,  що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

       Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено домовленістю між  ними або шлюбним договором. При  вирішенні  спору  про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин,  що мають істотне значення, зокрема  якщо  один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї,  приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син,  дочка,  за умови,  що розмір аліментів,  які вони одержують,  недостатній  для   забезпечення   їхнього   фізичного, духовного розвитку та лікування.

      Відповідно до ст. 71 Сімейного Кодексу України, майно, що є об'єктом права  спільної  сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина  та  чоловік  не  домовилися  про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси  дружини,  чоловіка,  дітей  та інші обставини,  що мають істотне значення.

        Так судом встановлено, що 25 грудня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, після чого ОСОБА_4 було присвоєне прізвище ОСОБА_1

       29 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом ОРНО ОСОБА_6 зареєстровим №4975, відповідно до якого ОСОБА_1 купила за 120696 грн. земельну ділянку площею 0,10 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4. На підставі цього договору купівлі-продажу на прізвище ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯБ№298170 від 01.02.2006 р., який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010052900094.

       28.12.2007 р. відповідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОРНО ОСОБА_7 за реєстровим №9531,  ОСОБА_1 продала частину земельної ділянки площею 0,040 га из вищевказаної земельної ділянки площею 0,10 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.

      Рішенням Овідіопольского районного суду Одеської області від 13.10.2006 р. (справа №2365/2006 р.), яке набрало законної сили 24.10.2006 р., за ОСОБА_1 було визнане право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами 2006 року побудови, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4.

          25 жовтня 2006 року на підставі вказаного рішення суду право власності ОСОБА_1 на житловий будинок було зареєстроване належним чином.

         17 серпня 2005 року, тобто перед укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2005 року, ОСОБА_1 разом зі своєю матір’ю –ОСОБА_8 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОРНО ОСОБА_9 за реєстровим №4316, продали за 313100 грн. квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в рівних частках згідно свідоцтва про право власності на житло 22.01.1997 р., яке було зареєстроване в Одеському МБТІ 22.05.1997 р. Тобто, продавши майно, яке було її особистою власністю ОСОБА_1 отримала грошову сумму в розмірі 156550 грн. і ці кошти, належали їй особисто і не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя і в подальшому ці кошти були витрачені на придбання спірної земельної ділянки та на будівництво будинку на цій ділянці.

         Також в ході розгляду Овідіопольським районним судом справи №2-510/2009 р. за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку земельної ділянки та житлового будинку, і ухваленні рішення у цій справі від 15.10.2009 р., яке набрало законної сили 26.10.2009 р., було встановлено та не оспорювалося сторонами, що після продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в рівних частках, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_8 грошову суму в розмірі 156550 грн. (частка ОСОБА_8 від продажу належній їй ? частини квартири). Таким чином ці кошти належали особисто ОСОБА_1 і не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя і в подальшому ці кошти були витрачені на придбання спірної земельної ділянки та на будівництво будинку на цій ділянці.

         Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.02.2009 р. ринкова вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами становить 437220 грн.

         Враховуючі ціну, за яку були придбана земельна ділянка, на якій розташований будинок, а також вартість самого будинку, враховуюючі те, що у придбання майна вкладені крім спільних коштів подружжя і кошти, що належали ОСОБА_1 особисто, та враховуючі розмір цих коштів, суд приходить до висновку, що ? частина спірного житлового будинку та ? частина земельної ділянки, на якій він розташований, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 Об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_10 та ОСОБА_1, є ? частина будинку та ? частина земельної ділянки і саме ? частка цих об’єктів нерухомості підлягає поділу.

 Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 08.10.2010 р. експертом запропонований единий можливий варіант поділу житлового будинку та земельної ділянки, з урахуванням того, що одному з співвласників належить особисто ? частина будинку та ? частина земельної ділянки, а поділу підлягає тільки ? частина будинку та ? частина ділянки.

          Так, одному з співвласників з часткою у власності на будинок 24/100 пропонується виділити у власність наступні приміщення в будинку та господарські споруди: «1-1»- коридор, площею 8,3 кв.м, «1-2»- комора, площею 3,6 кв.м, «1-3»- кухня, площею 10,7 кв.м, «1-4»- комора, площею 3,6 кв.м, «1-5»- санвузол, площею 5,7 кв.м, «І»- підвал, площею 41,5 кв.м, ? частина споруд під літ. «1-5». Також цьому співвласнику пропонується виділити у власність земельну ділянку площею 144 кв.м. відповідно до додатку №4 до висновку експерта (позначена синім кольором). Другому з співвласників з часткою у власності на будинок 76/100 пропонується виділити у власність наступні приміщення в будинку та господарські споруди:

«1-6»- житлова кімната, площею 26,9 кв.м, «1-7»- коридор, площею 12,4 кв.м, «1-8»- кухня, площею 13,3 кв.м, «1-9»- санвузол, площею 6,6 кв.м, «1-10»- житлова кімната, площею 26,5 кв.м, «1-11»- коридор, площею 20,2 кв.м, «1-12»- житлова кімната, площею 13,3 кв.м, «1-13»- житлова кімната, площею 35,3 кв.м, «1-14»- санвузол, площею 6,7 кв.м, «1-15»- житлова кімната, площею 27,0 кв.м, «1-16»- житлова кімната, площею 19,0 кв.м, «І»- підвал, площею 19,4 кв.м, «ІІІ»- підвал, площею 22,7 кв.м, «ІV»- котельна, площею 4,8 кв.м, »- комора, площею 31,9 кв.м,  ? частина споруд під літ. «1-5». Також цьому співвласнику пропонується виділити у власність земельну ділянку площею 456 кв.м. відповідно до додатку №4 до висновку експерта (позначена червоним кольором).

          Враховуючі ті обставини, що з 2008 року ОСОБА_2 не проживає в спірному будинку, що підтверджується його поясненнями, він не приймає будь-якої участі в утриманні спірного нерухомого майна, всі витрати пов’язані з утриманням будинку та земельної ділянки несе ОСОБА_11, з якою крім іншого проживають неповнолітні діти, батьком яких є ОСОБА_2, суд вважає за можливе відступити від засади рівності часток подружжя у спільному майні при поділі ? частини будинку та ? частини земельної ділянки.

 Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що для придбання спірної земельної ділянки та будівництва будинку були витрачені тільки спільні кошти подружжя спростовуються матеріалами справи. Також, заперечуючі проти позову ОСОБА_1, та в обгрунтування своїх вимог, ОСОБА_2 посилався на те, що на придбання земельної ділянки та будівництво будинку були витрачені гроші, які були отримані ним від продажу квартир у 2001 році та у 2005 році. Алеж відповідно до договору купівлі-продажу від 12.04.2001 р. ОСОБА_2 продав за 6700 грн. квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Тобто продаж квартири здійснювався за 4 роки до придбання земельної ділянки, при цьому грошова сумма отримана від продажу квартири не співвідноситься з вартістю земельної ділянки та житлового будинку.     Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.12.2005 р. (тобто вже після  придбання земельної ділянки) ОСОБА_2 продав за 11000 грн. квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Тобто грошова сумма отримана від продажу цієї квартири не співвідноситься з вартістю земельної ділянки та житлового будинку, крім того позивачем не надано доказів, що гроші, які були отримані від продажу квартир були витрачені на придбання ділянки та будівництво будинку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.   

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 57 ч.1, 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об’єкт нерухомості –задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній сумісний власності –задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_2:

1-1          коридор площею 8,3 м2 вартістю 2341 грн.;

1-2          комора площею 3,6 м2 вартістю 1015 грн.;

1-3          кухня площею 10,7 м2 вартістю 3017 грн.;

1-4          комора площею 3,6 м2 вартістю 1015 грн.;

1-5          санвузол площею 5,7 м2 вартістю 1607 грн.;

1 –підвал площею 41,5 м2 вартістю 9022 грн.;

№1-5 споруди ? - 3733 грн.

Кімнату 1-3 переобладнати у спальню. Коридор 1-1 переобладнати у кухню.

Виділити ОСОБА_1:

1-6          жила площею 26,9 м2 вартістю 7590 грн.;

1-7          коридор площею 12,4 м2 вартістю 3497 грн.;

1-8          кухня площею 13,3 м2 вартістю 3751 грн.;

1-9          санвузол площею 6,6 м2 вартістю 1861 грн.;

1-10          жила площею 26,5 м2 вартістю 7473 грн.;

1-11          коридор площею 20,2 м2 вартістю 3915 грн.;

1-12          жила площею 13,3 м2 вартістю 2578 грн.;

1-13          жила площею 35,3 м2 вартістю 6841 грн.;

1-14          санвузол площею 6,7 м2 вартістю 1299 грн.;

1-15          жила площею 27,0 м2 вартістю 5233 грн.;

1-16          жила площею 19,0 м2 вартістю 3682 грн.;

1 –підвал площею 22,7 м2 вартістю 4935 грн.;

ІІІ –котельна площею 4,8 м2 вартістю 1044 грн.;

V –комора площею 31,9 м2 вартістю 6935 грн.;

№1-5 споруди вартістю 3733 грн.

Виділити ОСОБА_2 земельну ділянку площею 144 м2 по АДРЕСА_4, відповідно до додатка №4 до висновку експерта від 08.10.2010 року(позначена синім кольором).

Виділити ОСОБА_1 земельну ділянку площею 456 м2 по АДРЕСА_4, відповідно до додатка №4 до висновку експерта від 08.10.2010 року(позначена червоним кольором).

Додаток №4 до висновку експерта від 08.10.2010 року є невідємною частиною рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:В. К. Кочко