У Х В А Л А
Іменем України
01.02.2011 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Власова С.О.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства “Індустріально-Експортний Банк” на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Індустріально-Експортний Банк” про відшкодування майнової шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року задоволено позовні вимоги.
На рішення суду ПАТ “Індустріально-Експортний Банк” подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про відхилення позову. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_2 підтримав, вимоги скарги та просив її задовольнити з наведених підстав.
Представник - позивачки в особі ОСОБА_3 заперечив, вимоги скарги, мотивуючи тим, що така є безпідставною, оскільки не спростовує доводів суду.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 11.03.10р. державний виконавець склав акт опису й арешту автомобіля марки DAEWOO модель Nexia, 1.5, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 та передав на відповідальне зберігання представнику ПАТ “Індустріально-Експортний Банк”. У момент повернення 09.07.10р. даного автомобіля, останній мав додаткові механічні пошкодження не зазначені в акті опису й арешту автомобіля.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає справу в межах заявлених, позивачем вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі, ч.1 ст.11 ЦПК України.
Доводом апеляційної скарги є те, що судом не викликано як свідків працівників ДАІ й ДВС які вилучали автомобіль та ОСОБА_4, який керував цим автомобілем. Не зроблено перерви для подання нових доказів у справі.
Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Як передбачено ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Виходячи з вимог ст. 131 ЦПК України, сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання в справі, а якщо таке в справі не проводилось, до початку розгляду справи по суті.
Зі змісту апеляційної скарги не вбачається прохання про виклик до апеляційної інстанції свідків та їх допит із приводу опису та арешту автомобіля, через те що судом першої інстанції в цьому відмовлено.
Долучення апелянтом до скарги світлокопії пояснення ОСОБА_4 від 23.09.10р. тільки на стадії оскарження рішення суду, свідчить про те, що апелянт не скористався своїм правом своєчасно як того вимагає процесуальне законодавство подати такі, хоча такі заздалегідь до ухвалення рішення суду отримав, і ніщо не перешкоджало йому подати їх суду першої інстанції.
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_4 убачається, що спірний автомобіль орендував у позивачки із правом викупу. Після арешту автомобіля, між ним та особою, яка діяла від імені позивачки склались неприязні стосунки, оскільки сплачена ним сума грошей у рахунок викупу автомобіля йому не повертається, уповноваженою особою. За цих обставин, письмові пояснення ОСОБА_4, які надані останнім апелянту не можна вважати об’єктивними.
Та згідно абзацу 2 пункту 27 постанови ПВС України № 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи й допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази (стаття 64 ЦПК).
Під час здійснення зберігання автомобіля в апелянта, було спричинено пошкодження, які зафіксовано в акті прийомки від 20.07.10р.. Апелянтом в акті визнано, що значна кількість цих пошкоджень носить косметичний характер / а.с.17 /.
Вартість заподіяної шкоди визначена висновком спеціаліста №31/2010 від 04.08.10р.. Інших доказів у справі, які б спростовували цей висновок спеціаліста немає.
У супереч вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, апелянт не довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх заперечень, стосовно того, що встановлені додаткові пошкодження виникли не в результаті зберігання автомобіля, а до арешту такого виконавчою службою.
Виходячи з вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, позивачка має право на відшкодування в повному обсязі майнової шкоди завданої її майну, апелянтом.
Зважуючи на викладене, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених, статтями 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .
Приймаючи до уваги наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Індустріально-Експортний Банк”, відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________