Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01.02.2011 м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Власова С.О.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” в особі Ужгородської філії на рішення Свалявського районного суду від 01 грудня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” в особі Ужгородської філії до ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та звернення стягнення на предмет застави, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року ПАТ АБ “Укргазбанк” в особі Ужгородської філії звернувся в суд із вищезазначеною позовною вимогою та як на підставу своїх вимог посилається на те, що 18.07.2008 року укладено з ОСОБА_1 кредитний договір № 166/08 на суму 10500 доларів США на строк по 17.07.2011 року. На виконання зобов’язань ОСОБА_1 було укладено 18.07.2008 року з ОСОБА_2 договір поруки № 166/08-02. Також у забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором було укладено 18.07.2008 року з ОСОБА_3 договір застави № 166/08-01 транспортного засобу. Станом на момент звернення до суду виникла заборгованість по платежам за кредитним договором, що потягло за собою наслідки по нарахуванню пені. У зв’язку із систематичним невиконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань виникло право на звернення стягнення на предмет застави. Виходячи із цього й просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Свалявського районного суду від 01 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ АБ “Укргазбанк” в особі Ужгородської філії подало апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією про скасування згаданого рішення суду як такого, що є незаконним і необґрунтованим. Уважає, що таке ухвалено в порушення вимог норм процесуального законодавства та неправильного застосування норм матеріального права. У зв’язку із цим просить апеляційну інстанцію ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник апелянта в особі Рябець В.М. вимоги апеляційної скарги уточнив у зв’язку з тим, що кредит достроково погашено, та не відшкодованою залишилась тільки сума нарахована як пеня за порушення взятих на себе зобов’язань відповідачами й понесені судові витрати. Яку й просить стягнути солідарно з відповідачів та у відшкодування заборгованості звернути стягнення на предмет застави.
Відповідач ОСОБА_1 заперечив, вимоги апеляційної скарги, оскільки кредитний договір достроково погашено, а тому пеня не може бути стягнута.
Відповідач ОСОБА_3 не визнав доводів апеляційної скарги та просив відхилити таку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що дана скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
У той же час, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки не є законним.
Відмовляючи апелянту в позові суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі допустили порушення взятих на себе зобов’язань, але по скільки ОСОБА_1 погасив усю заборгованість та вкладається в графік поточних платежів, а тому в позові відмовив.
Даний висновок суду суперечить обставинам справи, і не відповідає вимогам норм матеріального права, які суд проігнорував, хоч, і зазначав такі.
Виходячи з вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, установлені, договором або законом.
Відповідно до змісту п.5.3. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, ОСОБА_1 зобов’язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.
Виходячи з наданого розрахунку (п.п. 4 і 5) пені на протязі з 11.11.2008 року по 19.09.2010 року мали місце порушення по поверненню кредитних коштів, та сума, нарахованої пені становить 8325,45 грн.. На протязі періоду з 11.02.2009 року по 29.11.2010 року мали місце порушення по поверненню процентів за користування кредитом і нараховано пеню в сумі 981,06 грн.. Загальна сума несплаченої, відповідачами пені становить 9306,51 грн. / а.с. 171-172 /.
Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов п.2.2. цього договору, ОСОБА_2 сплачує на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки виконання зобов’язання, обчислену від суми простроченого зобов’язання за кожен день прострочки виконання зобов’язання.
Згідно п.6 розрахунку по нарахуванню пені по невиконанню ОСОБА_2 договору поруки стосовно сплати заборгованості ОСОБА_1 по кредиту та процентам за користування кредитом, сума такої становить 4907,35 грн. за період з 01.04.2009 року по 19.09.2010 року / а.с. 172-174 /.
Окрім права на стягнення пені, апелянт має право звернення стягнення на предмет застави.
Як зазначено в п.3.2.8. кредитного договору, при невиконанні ОСОБА_1 зобов’язань передбачених, цим договором, відшкодування заборгованості за цим договором здійснюється Банком шляхом звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави в порядку встановленому, чинним законодавством, а також на все інше майно, грошові кошти поручителя.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором, ч.1 ст.20 ЗУ “Про заставу”.
Пункти 3.1.5., 3.1.6. і 6.1. договору застави, надають право Банку одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення та реалізувати предмет застави, яким є транспортний засіб.
Приймаючи до уваги наведене та виходячи з вимог ст. 554 ЦК України відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем, оскільки договором поруки іншого не передбачено.
Виходячи з установлених обставин справи, рішення суду першої інстанції є незаконним, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування даного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів судові витрати в розмірі 93,06 грн. судового збору й 120 грн. витрат на ІТЗ та 49,07 судового збору / а.с. 1, 2 /. Також на користь апелянта слід стягнути солідарно 71,07 грн. судового збору й 120 грн. витрат на ІТЗ /а.с. 193, 194/.
Зважуючи на вищевикладене та керуючись вимогами статей 10, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” в особі Ужгородської філії, задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду від 01 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” в особі Ужгородської філії 9306,51 гривень заборгованості по пені та 93 грн. 06 коп. судового збору й 120 грн. витрат на ІТЗ.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” в особі Ужгородської філії 4907 гривень 35 копійок пені за невиконання договору поруки та 49 грн. 07 коп. судового збору.
У рахунок відшкодування заборгованості ОСОБА_1 й ОСОБА_2 звернути стягнення на автомобіль марки – RENAULT, модель – Megane 1.6., 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1, легковий седан – В, колір – чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, заставною вартістю 77700,68 гривень, який належить заставодавцю ОСОБА_3 на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 09.07.2008 року, шляхом реалізації з аукціону (публічних торгів) в порядку виконавчого провадження.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” в особі Ужгородської філії 71 грн. 07 коп. судового збору й 120 гривень витрат з ІТЗ.
Рішення ухвалене в порядку ч. 3 ст. 209 ЦПК України набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________
Судді : ______________________
______________________