Справа № 2а-19/11   

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08  лютого 2011 р.                                   Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді -                                         - Коноваленко М.І.           

          при секретарі -                                      - Янішевська М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

14.04.2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу щодо відмови здійснити перерахунок пенсії та зобов»язанні здійснити перерахунок державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до ст. 28 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 01.04.2006 року по теперішній час.  

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що  є  постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3-ї групи і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Однак після звернення до відповідача з вимогою про перерахунок та нарахування пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому було відмовлено.  

Представник відповідача в судове засідання не з»явився надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, у письмовому запереченні вказує, що позивач з 10.01.2006 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  Додаткова пенсія позивачу виплачувалась відповідно до Постанови КМУ №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що пенсії призначені відповідно до ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розраховуються виходячи з розміру 19,91грн. Питання щодо призначення та виплати додаткової пенсії за минулий час із прожиткового мінімуму, тобто до набрання чинності Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та питання реалізації положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанов Кабінету Міністрів України слід вирішувати шляхом внесення змін до відповідного Закону. Тому встановлення розмірів збільшення пенсій, застосування прожиткового мінімуму чи розміру мінімальної пенсії за віком для нарахування соціальних виплат є предметом законів України (законності) і не належить до компетенції суду.

Отже, посилання позивача на те, що застосування постанов Кабінету Міністрів при розрахунку пенсії є порушенням Конституційного принципу рівності громадян перед Законом є некоректним. Крім того, дане питання щодо відповідності Конституції України постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 3 січня 2002 року №1 було розглянуто Конституційним судом України за наслідками якого відмовлено у відкритті конституційного провадження (ухвала Конституційного суду України від 23.10.2007 року №58-у/2007 по справі 32-42/2007)

У позовній заяві позивач зазначає, що йому було відмовлено в перерахунку пенсії, хоча на письмове звернення позивача управління ПФУ була надана письмова відповідь-роз'яснення щодо розміру призначеної пенсії в порядку Закону України „Про звернення громадян".

Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання управління ПФУ провести перерахунок пенсії і забезпечити  її виплату.

При цьому, слід зазначити, що перерахунок пенсії провадиться у випадку подання заяви встановленої форми про перерахунок пенсії з необхідним переліком документів та у порядку, визначеному правлінням ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1.

Відповідно до частини першої ст.100 КАС пропущення строку звернення до адміністративного суд є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи, що Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому, вважаємо, що в діях управління Пенсійного фонду України не вбачається порушень прав та законних інтересів  ОСОБА_3

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає  частковому задоволенню.

Судом встановлено, посвідченням (а.с. 10), листами Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу від 09.04.2009 року (а.с.3-5),  що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалід 3 групи та особисто подав до відповідача заяву про перерахунок основної та додаткової пенсії, що сторонами не оспорюється.

Позивач звертався до Управління Пенсійного фонду в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про проведення перерахунку пенсії і нарахування її відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено і роз’яснено, що заява повинна бути подана за встановленою формою особисто заявником та до неї повинні додаватися необхідні документи.  Таким, чином позивач пенсію відповідно до  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не отримував, отже підстав для перерахунку пенсії відповідно до ст. 54 цього закону немає.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини другої статті 50  цього Закону, визначено підстави та умови призначення додаткових пенсій особам, віднесеним до категорії 1 інвалідам 3 групи в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір такої пенсії згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” розміру, що становить 19, 91 грн.

При розрахунку додаткової пенсій, передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначають мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з утратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Вказанаана Постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенню ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 2 постанови “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, всупереч положенням зазначеного Закону, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких здійснюється розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку додаткової пенсій передбаченої статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої ст. 28 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, не є перешкодою для застосування такої величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних із мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Але рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України. Зазначеним рішенням встановлено, що згідно ст.ст.21, 22, 92 п.1 Конституції України –права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийняття нових законів, або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Оскільки ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  передбачено виплату додаткової пенсії особам, віднесеним до категорії 1 інвалідам III групи в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. То посилання відповідача на норми  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»які визнано неконституційними, суд вважає незаконними, як і посилання на норми Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки право ОСОБА_3 на додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком встановлено Законом, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня  прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Це, насамперед, обумовлено  специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження  таких строків обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.  Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У відповідності до ст.. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те , що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад справа «Стаббіс та інш. проти  Великобританії»від 22.10.1996 року, «Девсер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980 року).

Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яке бере участь у справі.

В позові відсутнє клопотання позивача про поновлення пропущеного строку.

Суд вважає, що позивач мав можливість звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо він вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Час ухвалення рішення Конституційним Судом України, на яке посилається позивач у позові, та його опублікування, а також отримання відповіді Управління пенсійного фонду від 09.04.2009 року не ставить в залежність від цього виникнення у позивача права на звернення до суду.

За таких обставин, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (14.04.2009 року) та огляду на те, що відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність відповідача, щодо відмови перерахунку додаткової пенсії за період з 01.01.2006 року по 22.05.2008 року  –відмовити.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної  влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачається Конституцією України та Законами України, тому суд вважає відмову відповідача по перерахунку та виплаті щомісячної доплати до пенсії позивачу, починаючи з  22.05.2008 року до 14.04.2009 року, протиправною.   

Таким чином на підставі ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.2, 9, 162 КАС України слід визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_3, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рога зробити ОСОБА_3 перерахунок додаткової пенсії», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 22.05.2008 року по 08.02.2011 року.

Вимога позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви також не підлягає задоволенню, оскільки згідно із положеннями Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Декрету КМУ „Про державне мито” позивач вже звільнений від сплати судового збору і прийняття судом додаткового рішення в цій частині не потрібно.    

Оскільки позивач  та відповідач звільнені від сплати судового збору, судові витрати віднести на підставі ст.94 КАС України на рахунок Державного бюджету України.   

          На підставі ст. ст. 50 Закону України від 28.02.1991року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», п.1 ст.28 Закону України від 09.07.2003року №1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законами України «Про державний бюджет України»у 2005-2009 роках, ст.19, 22, 46, 56, 60, 113 Конституції України, рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року, керуючись ст. ст. 2, 11, 49, 51, 69, 71, 158-160 ч.1-3, 161-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 -  задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу щодо здійснення перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах, що передбачені ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м.Кривого Рогу здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду здоров’ю ОСОБА_3, відповідно до вимог ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до ст. 28 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період з 22.05.2008 року по 08.02.2011 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Тернівський  районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, з подачею її копії до апеляційної інстанції постанови.

   Суддя: