Справа № 2-426/11 

Категорія 49 

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 21 лютого 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -          Рейнарт І.  М. ,

при секретарі -                    Бондар М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації

- про позбавлення батьківських прав -

 В С Т А Н О В И В :

  позивачка звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно їх дочки ОСОБА_3, 1997р. народження, посилаючись на те, що з 2002р. він не виконує свої батьківські обов'язки, не піклується про дочку, не займається її вихованням, не турбується про її розвиток та здоров'я, не надає матеріальної допомоги на утримання дочки, не сплачує аліменти, так як тривалий час не працює та зловживає спиртними напоями.

          У судовому засіданні позивачка підтримала позов та його підстави, додавши, що відповідач останній раз бачив дочку влітку 2009р., його зустрічі з дочкою були не тривалими, при цьому він не цікавився її життям, здоров'я, інтересами, кошти, які надає відповідач, є незначними та не постійною допомогою. 

          Також позивачка стверджує, що їх дочка часто хворіє, потребує лікування, однак відповідач жодного разу не надав кошти для її лікування, не турбувався про її відпочинок, а відсутність у нього тривалий час паспорта створює перешкоди для лікування і відпочинку дочки за кордоном.

          Відповідач на початку судового розгляду позов визнав, однак давати пояснення по суті позову відмовився, а у подальшому був видалений із залу судового засідання на підставі ст. 92 ЦПК України за систематичне порушення порядку під час судового засідання та невиконання розпоряджень головуючого.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав копію позовної заяви, був обізнаний про попередні судові засідання (с.с.45, 70) і мав можливості висловити свою позицію по позову і надати докази у її підтвердження, однак такою можливістю не скористався на власний розсуд.

          Представник органу опіки та піклування позов підтримала, посилаючись на те, що позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини.

          Вислухавши сторони, представника третьої особи, неповнолітню, свідків, вивчивши надані докази, судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які розірвали шлюб 1 серпня 2000р. (с.с.7, 8).

                  Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства"  передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання,  навчання і розви-

ток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають  право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він, зокрема, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав" від 30 березня 2007р. зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

          У судовому засіданні встановлено, що відповідач проживає окремо від дочки з липня 2000р.,  а з 2002р. не займається вихованням дочки,  не цікавиться її життям, здоров'ям, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не приймає участі в її оздоровленні, організації відпочинку, останній раз бачив дочку влітку 2009р.

          Вказані обставини підтверджені у судовому засіданні показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та поясненнями неповнолітньої ОСОБА_3

          При цьому неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що зустріч з батьком влітку 2009р. була нетривалою, він не цікавився її навчанням, здоров'ям, не обізнаний про її уподобання, інтереси та інше.

          Також неповнолітня ОСОБА_3 підтвердила, що батько не вітає її зі святами, не дарує подарунків, не надає ніякої матеріальної допомоги, а вітання з днем народження обмежує направленням текстового повідомлення на мобільний телефон. 

          Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що після розірвання шлюбу між сторонами, відповідач ніколи не надавав матеріальної або іншої допомоги на лікування та утримання дочки, хоча дитина часто хворіє і потребує лікування, не приймав участі в організації її відпочинку, ніколи не цікавився її навчанням та життям взагалі.

          Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що відповідач не впізнав дочку, коли зустрівся з нею перед судовим засіданням, що негативно вплинуло на дитину.

          Згідно довідок начальника Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 11 березня 2010р. та від 15 листопада 2010р., відповідач  з 25 лютого 2005р. по 15 листопада 2010р. згідно виконавчого листа аліменти на утримання своєї дочки не сплачував (с.с.10, 55).

          З характеристики неповнолітньої ОСОБА_3, підписаної класним керівним та директором спеціалізованої школи № 89 м. Києва вбачається, що вихованням неповнолітньої займається її мати, батько жодного разу школу не відвідав, навчанням дочки не цікавився (с.с.57).

          Листом лікаря дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва від 10 лютого 2011р. підтверджено, що про здоров'я неповнолітньої ОСОБА_3 турбується тільки мати, що дитина перебуває на медичному обліку та часто хворіє  (с.с.58).

          З довідки, підписаної директором оздоровчого табору "Лісний" 9 лютого 2011р., встановлено, що протягом 2006-2010р. неповнолітня ОСОБА_3 відпочивала у оздоровчому таборі "Лісний" кожного року, вартість путівок та організація відпочинку була здійснена тільки позивачкою, відповідач ніколи не навідував дочку та не цікавився нею (с.с.59).

          Згідно висновку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, від 2 лютого 2011р. відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню своєї дитини, тому позбавлення його батьківських прав є доцільним (с.с.63-64).

          Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні було доведено, що відповідач, протягом тривалого часу проживаючи окремо від дочки, без поважних причин  не зустрічається з нею, не турбується про неї, не навідує її, не займається її вихованням, не 

цікавиться її життям та здоров'ям, не надає матеріальної допомоги на її утримання та лікування, тобто ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неї, тому повинен бути позбавлений батьківських прав.

При цьому судом враховується, що відповідач, отримавши копію позовної заяви, та приймаючи участь у судовому розгляді на стадії клопотань, не надав жодного доказу у підтвердження того, що він виконував належним чином свої батьківські обов'язки, або що йому чинилися перешкоди у спілкуванні з дочкою та у виконанні батьківських обов'язків, тому суд вважає, що відповідачу не чинилися перешкоди у спілкуванні з дочкою та у виконанні батьківських обов'язків.

          Той факт, що відповідач інколи надавав незначні грошові кошти для дитини, не може свідчити про те, що він належним чином виконував свої батьківські обов'язки, так як діюче законодавство передбачає обов'язок батька і після позбавлення його батьківських прав надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150,164,166 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 60, 88, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

 В И Р І Ш И В :

     позов задовольнити.

          Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/з № 263 від 17 квітня 1997р. відділ реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

 Суддя                                                                                            І. М. Рейнарт