Справа № 2026/2-а-410/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2011 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря судового засідання Аркадової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Люботинського бюро технічної інвентаризації, Люботинської міської ради Харківської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, про визнання частково недійсним рішення, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним п. 2 рішення Виконавчого комітету Люботинської міської ради №539 від 19.09.2006 року, а саме: «Вважати, що до складу господарської частини домоволодіння входять допоміжні господарські будівлі: сарай літ. «Б» з льохом літ. «бп», літня кухня літ. «В», гараж літ. «Г» з оглядовою ямою літ. «Яогл», сарай літ. «Д», сарай літ. «Ж», навіс літ. «З», вбиральня літ. «І», душ літ. «Й»»; визнати неправомірними дії Комунального підприємства «ОСОБА_6 бюро технічної інвентаризації» по зазначенню у витязі із реєстру прав власності на нерухоме майно №НОМЕР_1 від 24.03.2010 року щодо житлового будинку АДРЕСА_1 наступних господарських будівель і споруд: сарай «Б», літня кухня «В», гараж «Г», сарай «Д», сарай «Ж», навіс «З», вбиральня «І», душ «Й», колонка «ј част.К», «К-1» водопровід, «1-3» огорожа; зобов’язати ОСОБА_6 бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно в частині включення до права власності ОСОБА_3 наступних господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1 сарай «Б», літня кухня «В», гараж «Г», сарай «Д», сарай «Ж», навіс «З», вбиральня «І», душ «Й», колонка «ј част.К», водопровід «К-1», огорожа «1-3», шляхом скасування відповідних записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказувала, що рішенням Люботинської міської ради №539 від 19.09.2006 року було затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 12.09.2006 року на житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 26,90 кв.м з верандою літ. «а» корисною площею 7,8 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 та п. 2 цього ж рішення, в порушення п.п. 1 п. 6 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до складу господарської частини домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Люботин було закріплено допоміжні господарські будівлі. Також рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 20.12.2006 року у справі №2-455/2006 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та визнано за останньою право власності на лише житловий будинок АДРЕСА_1 в Ѕ частині, як за забудовницею та в Ѕ частині будинку у порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Проте, на думку позивача, 24.03.2010 року Люботинським бюро технічної інвентаризації протиправно було видано витяг із реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 в якому значилися надвірні господарські будівлі і споруди, яких навіть не було у рішенні Люботинської міської ради, а саме: 1/4 частини колонки, водопроводу літ. «К-1» та огорожі №1-3. На підставі цього витягу ОСОБА_4 продала житловий будинок ОСОБА_3, який, здійснюючи ремонті роботи, обмежив її право в частині забезпечення доступу до колонки, якою, як вона стверджує, користувалася нарівні з власниками інших чотирьох сусідніх житлових будинків. Вважає, що у зв’язку з перевищенням своїх повноважень Люботинською міською радою та Люботинським бюро технічної інвентаризації були створені умови, які призвели до порушення її прав та просить їх відновити, визнавши недійним відповідний пункт рішення Люботинської міської ради та дії Люботинського бюро технічної інвентаризації, зобов’язавши останнього внести відповідні зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Позивач у судове засідання не з’явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. У заяві представника позивача, яка була подана до канцелярії суду, останній просив справу слухати за відсутності позивача чи її представників за довіреністю та постановити рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача Люботинської міської ради у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належними чином, причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав.
Відповідач ОСОБА_6 бюро технічної інвентаризації не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, свого представника до суду на направив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, причини своєї неявки суду не повідомляла, про час та місце судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Досліджуючи питання правомірності віднесення ОСОБА_6 міською радою до складу житлового будинку АДРЕСА_1 допоміжних господарських будівель, суд виходив із наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради №539 від 19.09.2006 року «Про затвердження «Акту державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію» на житловий будинок по АДРЕСА_1» вбачається, що розглянувши «Акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію» на житловий будинок, керуючись ст. 31 п. 6 п.п. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконком ОСОБА_6 міської ради вирішив Акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 12.09.2006 року на житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 26,90 кв.м з верандою літ. «а» корисною площею 7,8 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 - затвердити. Право власності оформити в судовому порядку згідно чинного законодавства.
Пунктом №2 цього ж рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради, до складу господарської частини домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Люботин було віднесено допоміжні господарські будівлі: сарай літ. «Б» з льохом літ. «бп», літня кухня літ. «В», гараж літ. «Г» з оглядовою ямою літ. «Яогл», сарай літ. «Д», сарай літ. «Ж», навіс літ. «З», вбиральня літ. «І», душ літ. «Й».
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» №2780-12 від 16.11.1992 року, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих в установленому законодавством порядку об’єктів забороняється.
Як встановлено судом, Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, був розроблений та затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 року.
Згідно абз. 2 п. 1 чинного на той час «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Пунктом 27 цього Порядку передбачено, що за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 31 п. 6 п.п. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: 1) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
З огляду на системний та послідовний аналіз положень чинного законодавства, які врегульовують правовідносини щодо прийняття закінчених будівником об’єктів в експлуатацію та досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, суд дійшов висновку, що виконком ОСОБА_6 міської ради п. 2 свого рішення №539 від 19.09.2006 року без належної правової підстави відніс до складу господарської частини домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Люботин допоміжні господарські будівлі: сарай літ. «Б» з льохом літ. «бп», літня кухня літ. «В», гараж літ. «Г» з оглядовою ямою літ. «Яогл», сарай літ. «Д», сарай літ. «Ж», навіс літ. «З», вбиральня літ. «І», душ літ. «Й». За таких обставин позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відносно правомірності дій Люботинського бюро технічної інвентаризації в частині віднесення до складу житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Люботин Харківської області господарських будівель, суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Як вбачається з рішення Люботинського міського суду Харківської області від 20.12.2006 року у справі №в-455/2006, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та визнано за останньою право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в 1/2 частині, як за забудовницею та в 1/2 частині будинку у порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Право власності на інші об’єкти нерухомого майна за ОСОБА_4 судом не визнавалось та вимог про визнання права власності на господарські будівлі і споруди, розташовані на території житлового будинку АДРЕСА_1, позивачем ОСОБА_4 не заявлялось.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна в Україні регулюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року.
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Згідно п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна є зокрема рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, а документом який підтверджує реєстрацію – витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
У відповідності до п. 1.12. зазначеного Тимчасового положення, прямий доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно мають БТІ.
Таким чином, ОСОБА_6 бюро технічної інвентаризації було правомірно здійснено державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А-1» за ОСОБА_4 на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 20.12.2006 року.
Відповідно до дослідженої у судовому засіданні копії витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно №НОМЕР_1 від 24.03.2010 року, наданого за заявою ОСОБА_4 з метою відчуження, вбачається, що ОСОБА_6 бюро технічної інвентаризації в описі житлового будинку АДРЕСА_1 який відчужувався, було зазначено наступні будівлі і споруди: житловий будинок літ. «А-1», сарай «Б», літня кухня «В», гараж «Г», сарай «Д», сарай «Ж», навіс «З», вбиральня «І», душ «Й», колонка «ј част.К», «К-1» водопровід, «1-3» огорожа.
Співставленням змісту рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради №539 від 19.09.2006 року зі змістом рішення Люботинського міського суду Харківської області від 20.12.2006 року та витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно №НОМЕР_1 від 24.03.2010 року, суд вважає за необхідне відмітити, що в останньому значаться об’єкти, яких не має в рішенні міської ради та на які право власності у судовому порядку не визнавалось.
Враховуючи наведене, та проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_6 бюро технічної інвентаризації було протиправно зазначено у витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно №НОМЕР_1 від 24.03.2010 року господарські будівлі і споруди, право власності на які за ОСОБА_4 у встановлено законом порядку не закріплювалося. Таким чином, позовні вимоги у цій частині є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню і відновленню, шляхом покладення обов’язку на відповідача ОСОБА_6 бюро технічної інвентаризації внесення відповідних змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Як встановлено судом, на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 20.12.2006 року та витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно №НОМЕР_1 від 24.03.2010 року гр. ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 16.04.2010 року було здійснено відчуження житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою м. Люботин, Харківської області АДРЕСА_1 третій особі по справі ОСОБА_3
Дослідженими у судовому засіданні копіями заяви позивача ОСОБА_1 до Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, відповіді на заяву позивача від Люботинського МВ ГУМВС України в Харківській області, листа виконкому ОСОБА_6 міської ради Харківської області та акту від 16.05.2010 року було встановлено, що діями третьої особи ОСОБА_3 було здійснено порушення права позивача на вільний доступ до свердловини, яка згідно витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно №НОМЕР_1 від 24.03.2010 року значиться як колонка.
Згідно п. 1.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерством з питань ЖКГ №190 від 27.06.2008 року, вуличний водорозбір (водорозбірна колонка) - пристрій для розбору питної води безпосередньо з водопровідної мережі в місцях колективного водокористування.
Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів місцевого значення належать підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Згідно ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
Таким чином, судом встановлено, що між діями виконкому ОСОБА_6 міської ради Харківської області в частині зазначення в п. 2 рішення №539 від 19.09.2006 року господарських будівель і споруд житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Люботин Харківської області, діями Люботинського бюро технічної інвентаризації в частині зазначення у витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно №НОМЕР_1 від 24.03.2010 року господарських будівель і споруд належних до житлового будинку АДРЕСА_1 та укладенням на підставі цього договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 16.04.2010 року існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, який призвів до подальшого порушення права позивача, як власника суміжного житлового будинку, до вільного використання водного об’єкту місцевого значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели перед судом правомірності прийнятих ними рішень та дій.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6-14, 71, 159-163, 167 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним п. 2 рішення Виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради №539 від 19.09.2006 року, а саме: «Вважати, що до складу господарської частини домоволодіння входять допоміжні господарські будівлі: сарай літ. «Б» з льохом літ. «бп», літня кухня літ. «В», гараж літ. «Г» з оглядовою ямою літ. «Яогл», сарай літ. «Д», сарай літ. «Ж», навіс літ. «З», вбиральня літ. «І», душ літ. «Й»».
Визнати неправомірними дії Люботинського бюро технічної інвентаризації по зазначенню у витязі із реєстру прав власності на нерухоме майно №НОМЕР_1 від 24.03.2010 року щодо житлового будинку АДРЕСА_1 наступних господарських будівель і споруд: сарай «Б», літня кухня «В», гараж «Г», сарай «Д», сарай «Ж», навіс «З», вбиральня «І», душ «Й», колонка «ј част.К», «К-1» водопровід, «1-3» огорожа.
Зобов’язати ОСОБА_6 бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно в частині включення до права власності ОСОБА_3 наступних господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1 сарай «Б», літня кухня «В», гараж «Г», сарай «Д», сарай «Ж», навіс «З», вбиральня «І», душ «Й», колонка «ј част.К», водопровід «К-1», огорожа «1-3», шляхом скасування відповідних записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Люботинський міський суд Харківської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. О. Малихін
судді