АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-277/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко А.Г.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит»на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит»(далі –Банк) у особі філії «Запорізьке РУ»про поділ майна подружжя, визнання права особистої приватної власності,
ВСТАНОВИЛА :
В вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа ПАТ «Банк Фінанси та кредит»про поділ майна подружжя, визнання права особистої приватної власності.
Зазначала, що з червня 1989 року перебувала у шлюбі з відповідачем.
В період шлюбу на ім’я чоловіка було придбано нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, вартістю 519 813 грн., однокімнатна квартира АДРЕСА_1, вартістю 9 480 грн.
Обидва об’єкта нерухомості з 2005 року знаходяться в банківській іпотеці, якою забезпечені кредитні договори. За цими кредитними договорами вона являється поручителем.
Посилаючись на те, що спірна нерухомість придбана за її власні кошти, фактично шлюбні відносини між подружжям припинено у 2005 році, в добровільному порядку поділити спільно нажите майно відповідач не бажає, просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на вказане майно.
Відповідач позов визнав і також просив про його задоволення.
Третя особа Банк не заперечував проти переходу права власності на нерухомість на позивача за умови повного погашення заборгованості за обома кредитними договорами на загальну суму 31 964 американських долари (а.с.83).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року позов задоволено.
Виділено ОСОБА_4 і визнано за нею право особистої приватної власності на нежитлове приміщення в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у порядку поділу майна подружжя.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ПАТ «Банк Фінанси та кредит»посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на основу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_4 права особистої приватної власності, суд виходив з того, що спірна нерухомість придбана за особисті кошти позивача, що визнано відповідачем в судовому засіданні. Знаходження спірного майна в іпотеці не може бути перешкодою для задоволення позову, оскільки право володіння і користування майном не заборонено, а поділ майна подружжям не є розпорядженням цим майном.
Проте висновки суду не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, суд дійшов їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому суд не може захистити порушене право у спосіб, який не передбачено законом.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з червня 1989 року (а.с.23).
В період шлюбу у лютому 2001 року на ім’я відповідача за договором міни була придбана квартира АДРЕСА_1, вартістю 9 480 грн. , а також у квітні 2005 року куплене нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, вартістю 519 813 грн. (а.с. 22, 37).
Обидва об’єкта нерухомості за згодою позивача з квітня 2005 року передані в іпотеку третій особі –Банку з метою забезпечення кредитних зобов’язань за кількома кредитними договорами, заборгованість за якими станом на вересень 2010 року складала 31 964 доларів США (а.с.66 –82, 83).
За цими кредитними договорами позивач з квітня 2005 і вересня 2010 року являється поручителем (а.с. 41-42).
Відповідач позов визнав і не заперечував проти визнання за ОСОБА_4 права власності на заставлене нерухоме майно.
Будь-яких допустимих доказів в обґрунтування доводів позивача про те, що спірна нерухомість придбана нею за власні кошти сторони суду не надали.
Обсяг спільного майна подружжя судом першої інстанції не з’ясовувався.
Банк –третя особа у справі не заперечував проти переходу права власності на нерухомість на позивача за умови повного погашення заборгованості за обома кредитними договорами на загальну суму 31 964 американських долари, проте на день ухвалення судового рішення боргові зобов’язання за кредитними договорами не виконані (а.с. 83).
Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що метою звернення ОСОБА_4 до суду являється не поділ спільного майна подружжя, оскільки між сторонами відсутній спір, а заміна без згоди кредитора способу забезпечення кредитних зобов’язань шляхом поєднання обов’язків поручителя і іпотекодавця, заміна власника заставленої нерухомості без згоди іпотекодержателя.
За змістом ст.520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора.
Частиною 2 ст.586 ЦК України передбачено, право заставодавця розпоряджатися заставленим майном лише за згодою заставодерждателя.
Зважаючи на те, що спору між подружжям про поділ майна не має, обраний позивачем спосіб заміни боржника у зобов’язанні без згоди кредитора суперечить вимогам ст.520, 586 ЦК України, порушує права третьої особи –Банку, ухвалене у справі рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому на підставі ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового –про відмову у позові..
Визнання відповідачем позову не являється достатньою підставою для задоволення позову, оскільки за змістом ст. 174 ч. 4 ЦПК суд вправі ухвалити рішення про задоволення позову, визнаного відповідачем, тільки за наявності для того законних підстав і за умови, що воно не суперечитиме закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Банком при подачі апеляційної скарги сплачено 850 грн. судового збору і 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього –970грн. судових витрат (а.с.105, 106, 120). Вказані кошти відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит»задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року у цій справі скасувати.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит»(далі –Банк) у особі філії «Запорізьке РУ»про поділ майна подружжя, визнання права особистої приватної власності залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит»970 грн. (дев’ятсот сімдесят гривень) в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: