АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-959/2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г.
Суддя-доповідач Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
При секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк»(далі –Банк) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року Банк звернувся до суду із вищевказаним позовом і просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 226571-CRED, укладеним Банком з ОСОБА_3 12.05.2008 року, поручителем якого являлися ОСОБА_4 і ОСОБА_5, в загальній сумі 46 688 грн.58 коп., із яких 28 535 грн.19 коп. –за тілом кредиту, 18 153 грн.39 коп. –за відсотками.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № 226571-CRED від 12.05.2008 року у розмірі 46688,58 грн., а також судові витрати в загальній сумі 526 грн.62 коп.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і повернення позовної заяви Банку як такої, що подана з порушенням вимог ст.119 ЦПК України, ОСОБА_3 посилається на те, що судовий збір і витрати на ІТЗ при подачі позовної заяви сплачені Банком на неналежний розрахунковий рахунок. Зазначені обставини, на думку апелянта, являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.
Встановлено, що 12 травня 2008 року Банк надав ОСОБА_3 споживчий кредит у сумі 34 000 грн. зі строком погашення до 12 травня 2010 року, про що був укладений відповідний договір (а.с. 5-11).
За умовами договору плата за користування кредитом встановлена у розмірі 30% річних. Позичальник зобов’язався щомісяця погашати кредит в порядку і строки відповідно до графіка, доданого до договору. У випадку прострочення чергового платежу Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту. При порушенні боржником будь-якого із зобов’язань по погашенню кредиту відповідно до графіка боржник виплачує Банку відсотки у розмірі 60% річних, розраховані від суми залишку непогашеного боргу (а.с.5-11: п.п. 1.1; 1.4; 3.1; 3.2 Договору).
На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов’язання не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно і не в повному розмірі, на час звернення Банком до суду з позовом прострочення чергового платежу складало понад один рік, внаслідок чого станом на 15 квітня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 46 688 грн.58 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 28 535 грн.19 коп.; заборгованості за процентами –18 153 грн.39 коп. (а.с.4).
Зазначена сума заборгованості боржником не оспорювалась ані в засіданні суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі і відповідно до вимог ст.ст.1054, 1050 ч.2 ЦК України обґрунтовано стягнута з відповідачів на вимогу кредитора.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем при пред’явленні позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на порушення вимог ст.6 Декрету „Про державне мито”, п.12 Інструкції „Про порядок обчислення та справлення державного мита” затвердженої Наказом ГДПІ №15 від 22.04.93р., п.12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою КМУ №1258 від 21.12.2005 року, вказані витрати сплачені позивачем не до місцевого бюджету за місцем розгляду справи і не на відповідний рахунок Хортицького суду міста Запоріжжя, а на розрахунковий рахунок районного суду Дніпропетровської області.
Вказані недоліки відповідно до ст.309 ЦПК України не являються підставою для скасування судового рішення і можуть бути виправленні судом апеляційної інстанції.
В зазначеній частині судове рішення підлягає зміні. Відповідно до ст.88 ЦПК України, ст.6 Декрету „Про державне мито”, п.12 Інструкції „Про порядок обчислення та справлення державного мита” затвердженої Наказом ГДПІ №15 від 22.04.93р., п.12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою КМУ №1258 від 21.12.2005 року, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню у рівних частках з кожного судовий збір у розмірі по 155 грн. 63 коп. , а всього 466 грн. 89 грн. –на користь держави, і по 40 грн. з кожного, а всього 120 грн. –витрати з ІТЗ.
Понесені позивачем судові витрати, сплачені ним не на належний рахунок підлягають поверненню судом першої інстанції за заявою позивача в порядку, передбаченому ст.8 Декрету КМУ „Про державне мито” і п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою КМУ №1258 від 21.12.2005 року.
Керуючись ст.ст. 307, 309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року у цій справі в частині розподілу судових витрат скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі по 155 грн. 63 коп. з кожного, а також по 40 грн. з кожного – витрат на ІТЗ.
Питання про повернення позивачеві судових витрат, сплачених останнім на неналежний рахунок при подачі позовної заяви, підлягає вирішенню судом першої інстанції за відповідною заявою позивача.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: