АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1272/2011р. Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.,
при секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Запорізької державної інженерної академії в особі Запорізького гідроенергетичного коледжу Запорізької державної інженерної академії
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2010 року по справі за позовом
ВАТ „Дніпроенерго” до ОСОБА_2, треті особи: Запорізька державна інженерна академія в особі Запорізького гідроенергетичного коледжу ЗДІА, Ленінська державна районна адміністрація як орган опіки та піклування, про виселення без надання іншого жилого приміщення, та за позовом третьої особи із самостійними позовними вимогами Запорізької державної інженерної академії в особі Запорізького гідроенергетичного коледжу ЗДІА до ВАТ „Дніпроенерго”, ОСОБА_2, третя особа: Ленінська державна районна адміністрація як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні державною власністю, виселення з наданням іншого жилого приміщення, зобов’язання надати інше жиле приміщення,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2009 року ВАТ „Дніпроенерго” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що 28.02.1995 року між Запорізьким гідроенергетичним технікумом та підприємством „Дніпроенергоспецремонт” було укладено договір оренди житлових приміщень, за умовами якого технікум передав в строкове платне користування частину приміщень( 5 поверх гуртожитку), розташованих по АДРЕСА_1
30.12.1998 року між „Дніпроенергоспецремонт” ВАТ „Дніпроенерго” та Запорізьким гідроенергетичним технікумом ЗДІА був переукладений новий договір оренди зазначеного нерухомого майна. Орендовану частину гуртожитку ВАТ „Дніпроенерго” використовувало для проживання своїх працівників.
У зв’язку з цим на підставі спільного рішення адміністрації та профспілки „Дніпроенергоспецремонт” від 24.11.1995 року працівнику підприємства ОСОБА_3 11.12.1995 року був виданий ордер на кімнату АДРЕСА_1 в орендованому гуртожитку для поселення родини у складі 2 осіб - його та дружини ОСОБА_2
У 2001 році шлюб між подружжям було розірвано, ОСОБА_3 у добровільному порядку виселився із гуртожитку, а в кімнаті залишилися проживати ОСОБА_2 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4, 1996 року народження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.01.2008 року, яке набрало законної сили, договір оренди нерухомого майна від 30.12.1998 року розірвано і на ВАТ „Дніпроенерго” покладено обов’язок повернути Запорізькій державній інженерній академії в особі Гідроенергетичного технікуму на підставі акту прийому-передачі частину приміщення п’ятого поверху гуртожитку.
Посилаючись на те, що у зв’язку з розірванням договору оренди перестали існувати підстави для подальшого проживання ОСОБА_2 у гуртожитку, ВАТ „Дніпроенерго” просило виселити ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
У грудні 2009 року залучена в якості третьої особи ЗДІА в особі Запорізького гідроенергетичного коледжу звернулася із самостійним позовом до ВАТ „Дніпроенерго” та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та зобов’язання ВАТ „Дніпроенерго” надати інше житло.
У позові зазначалось, що студентський гуртожиток по вул. Трегубова, 1 у м.Запоріжжі є державною власністю та знаходиться на балансі ЗГЕК ЗДІА.
На підставі рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2008 року про розірвання договору оренди, укладеного 30.12.1998 року, ВАТ „Дніпроенерго” зобов’язано повернути ЗГЕК ЗДІА приміщення п’ятого поверху гуртожитку по вул. Трегубова, 1 у м. Запоріжжі, загальною площею 345,9 кв.м.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2009 року було роз’яснено спосіб виконання зазначеного рішення, а саме, орендатор в особі ВАТ „Дніпроенерго” зобов’язаний повернути приміщення у тому ж стані, в якому воно було передано.
Щодо мешканців гуртожитку, яких ВАТ „Дніпроенерго” поселило в орендовані приміщення студентського гуртожитку, то позивач зазначає, що після розірвання договору оренди підстави для проживання у гуртожитку вони втратили і мають бути переселені ВАТ „Дніпроенерго” в інше житло.
У зв’язку з цим просить усунути перешкоди у користуванні державною власністю –приміщенням кімнати АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 із зазначеної кімнати, зобов’язавши ВАТ „Дніпроенерго” надати їм інше жиле приміщення.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2010 року позови ВАТ „Дніпроенерго” і Запорізької державної інженерній академії в особі Запорізького гідроенергетичного коледжу ЗДІА залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі представник Запорізької державної інженерної академії, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким зазначені вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги в межах вимог, заявлених Запорізькою державною інженерною академією, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За змістом ст.303 ч.3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляції, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення.
Відмовляючи Запорізькій державній інженерній академії у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 правомірно на підставі ордеру, виданого у відповідності з вимогами ст.ст.128, 129 ЖК , вселилася в спірне житло на постійне місце проживання у 1995 році як член сім’ї працівника ВАТ „Дніпроенерго”, одна виховує неповнолітню дитину, а тому відповідно до ст.125 ЖК України не підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення. ВАТ „Дніпроенерго”, на якого третя особа із самостійними позовними вимогами просила покласти обов’язок забезпечити відповідача іншим житлом, власного житлового фонду не має, надати відповідачеві будь-яке інше житло не може, тоді як відповідно до ст.109 ЖК України в судовому рішенні про виселення суд зобов’язаний прямо зазначити, в яке конкретно житлове приміщення підлягає виселенню особа. Відсутність житлового приміщення, в яке підлягала виселенню відповідач з неповнолітньою донькою, на думку суду першої інстанції, унеможливлює захистити порушене право інженерної академії у спосіб, обраний третьою особою.
Висновки суду узгоджуються із зібраними у справі доказами і не суперечать вимогам діючого законодавства.
Статтею 47 Конституції України, ст.9 ЖК України передбачено, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користування інакше, ніж з підстав і в порядку, визначеним законом.
Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Набуття ОСОБА_2 права користування спірним житлом не оспорюється, а тому слід виходити з того, що вона на законних підставах користується квартирою державного житлового фонду, розташованою у гуртожитку, і відповідно до зазначених правових норм має обґрунтовану презумпцію своїх прав.
А відтак позовні вимоги, направлені на позбавлення прав відповідача і її неповнолітньої дитини користування спірним житлом могли бути задоволені лише на підставі переконливих, взаємо узгоджених і не спростованих доказів у справі за умови гарантованого надання іншого житлового приміщення.
Та обставина, що спірне житло розташоване у гуртожитку, не являється достатньою підставою для звуження житлових прав сім’ї відповідача.
Як встановлено судом, станом на лютий 1995 року –час виникнення орендних відносин між Запорізьким гідроенергетичним технікумом Запорізької державної інженерної академії і підприємством „Дніпроенергоспецремонт” (структурним підрозділом ВАТ „Дніпроенерго”) обидві юридичні особи були підпорядковані Міністерству енергетики і електрифікації України. Спірний гуртожиток відносився до громадського житлового фонду і перебував на балансі Міненерго. Останній як власник основних фондів у вересні 1993 року надав дозвіл на виконання реконструкції гуртожитку з коридорної системи на квартирну (а.с.36); на здачу п’ятого поверху гуртожитку в оренду після закінчення реконструкції для забезпечення житлом працівників підприємства енергетичної галузі (а.с.7), а також на постійне проживання в гуртожитку працівників технікуму і підприємства Міненерго на поверхах, вільних від студентів, з наступною приватизацією житла, яке вони займають і з узгодженням всіх формальностей з відповідними органами місцевої влади згідно чинному законодавству (а.с.40).
Роботи з реконструкції п’ятого поверху гуртожитку були проведені за договорами підряду, укладеними між технікумом і „Дніпроенергоспецремонт” протягом 1993-1995 р.р. (а.с.135-137, 139).
Після проведення реконструкції гуртожитку у січні 1998 року Фондом держмайна вживалися заходи з приватизації квартир 5 поверху гуртожитку їх мешканцями, проте вказаний процес не був завершений, оскільки весь гуртожиток, в тому числі і 5 поверх, був переданий на баланс Інженерної академії, яка вийшла із підпорядкування Міненерго.
Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що після укладання юридичними особами договору оренди п’ятого поверху студентського гуртожитку, проведення його реконструкції, надання житла родині відповідача для постійного проживання всупереч вказівки Міністерства енергетики та електрифікації України від 19.04.1997 року посадові особи Запорізького гідроенергетичного технікуму Запорізької державної інженерної академії не узгодили всі ці формальності з відповідними органами місцевої влади згідно чинному законодавству і не вжили заходи до зміни статусу спірного житла.
Оскільки порушенню права апелянта на спірну житлову площу в гуртожитку сприяли, в тому числі, неналежне виконання посадових обов’язків його службовцями, таке право не може бути відновлено за рахунок нехтування житловими правами відповідача і її неповнолітньої дитини.
В оскаржуваній частині судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, принципам розумності і справедливості, а тому доводи Запорізької державної інженерної академії про порушення судом першої інстанції норм матеріального права не заслуговують на увагу.
Разом з тим, вирішуючи житловий спір, суд першої інстанції допустився порушень норм процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення в частині позовних вимог ВАТ „Дніпроенерго”.
Зокрема, постановлене у цій справі рішення Ленінського районного суду від 19 квітня 2010 року було частково скасовано ухвалою апеляційного суду від 21 червня 2010 року. В частині відмови у задоволенні позову Запорізькій державній інженерній академії справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині, а саме: щодо позовних вимог ВАТ „Дніпроенерго” рішення не оскаржувалось, а тому відповідно до ст. 223 ЦПК України воно набуло законної сили (а.с.142-143; 190-192).
Незважаючи на цю обставину, суд першої інстанції при новому розгляді справи повторно розглянув як позовні вимоги Запорізькій державній інженерній академії, так і позовні вимоги ВАТ „Дніпроенерго”, щодо яких судове рішення вже набуло чинності.
За таких обставин оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ВАТ „Дніпроенерго” підлягає скасуванню, оскільки позовні вимоги останнього вже вирішені судовим рішенням від 19 квітня 2010 року, ухваленим у цій справі, яке набуло чинності.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Запорізької державної інженерної академії в особі Запорізького гідроенергетичного коледжу Запорізької державної інженерної академії задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2010 року по даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог ВАТ „Дніпроенерго” скасувати.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: