№2-2825/2010

У  Х  В  А Л  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 року, cуддя Іллічівського міського суду Одеської області

Семенов О.А., розглянувши скаргу, відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби України,

В С Т А Н О В И В:

Представник ВАТ КБ «Надра»Баталін С.С. звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця примусового відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Маєвської Д.В. по винесенню постанов про накладення штрафів незаконними, скасування постанов.

Судом встановлено, що 11 листопада 2010 року, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Маєвською Д.В. за невиконання рішення суду було накладено на боржника ВАТ КБ «Надра»штрафів на загальну суму 680,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає, що скарга відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби України підлягає поверненню скаржнику як така, що не підлягає розгляду в Іллічівському міському суді Одеської області за наступних підстав.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби –посадова особа, яка здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема ст.ст. 1,3,4 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 1,2 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 181 ч. 1 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 383 ЦПК України учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій, надано право у порядку цивільного судочинства звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, під час виконання судового рішення, порушено їхні права чи свободи.

Вирішуючи питання щодо юрисдикції справи, суд дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства з таки підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, зокрема посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

До адміністративного суду може бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень  (ст.2 ч. ч. 1,2 КАС України).

Згідно ст. 3 ч. 1 п. 1 КАС України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт виконання делегованих повноважень.

За правилами ст. 3 п. п. 6,8 КАС України адміністративний позов –це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, а позивач –це особа, на захист прав, свобод та інтересів, якою подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Посадова особа, а саме: державний виконавець –це особа, яка здійснює владні функції під час виконання будь-якого рішення суду, постановленого у порядку цивільного, адміністративного або господарського судочинства, тобто є представником влади, яка здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу (ст.ст. 4,6,13, Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Тому залишення законодавцем, після введення у дію з 01.09.2005р. КАС України, у ЦПК України розділу VІІ про «судовий контроль за виконанням судових рішень»(ст.ст. 383-389 ЦПК України), який за змістом повністю охоплює ст. 181 розділу ІІІ глави 6 «особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби»КАС України не впливає на правовий статус державного виконавця, як посадової особи, яка здійснює функції, пов’язані із владним повноваженнями.

В ієрархії законів: кодифіковані кодекси – ЦПК України і КАС України, займають рівне положення.

За загальними правилами теорії процесуального права, діє закон, який прийнято пізніше, а саме: КАС України.

Судам загальної юрисдикції не надано процесуальне право вирішувати спір із органами владних повноважень, їхніми посадовими чи службовими особами, у тому числі у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих органів та їх посадових (службових) осіб.

Тому суд вважає, що правила розділу VІІ ЦПК України, не розповсюджується на правовідносини сторін із оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби і приходить до висновку, що спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись п.4 ч.3 ст.121, п.1 ч.2 ст.122, ст. 303, п.2 ч.2 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби України, повернути скаржнику, як таку, що не підлягає розгляду в Іллічівському міському судді Одеської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Іллічівський міський суд одеської області протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя