Справа № 2-а-0117-1803/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
"10" лютого 2011 р. м. Саки
Суддя Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Щербіна Д.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Саки Автономної Республіки Крим про зобов'язання провести нарахування та стягнення недоплаченої за період з 22.06.2010р. по 22.12.2010р. щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання виконувати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату у 2011р., -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сакському районі Автономної Республіки Крим про зобов'язання провести нарахування та стягнення недоплаченої за період з 22.06.2010р. по 22.12.2010р. щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання виконувати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату у 2011р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є пенсіонеркою за віком і має пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальній захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004р. (далі – Закон № 2195-IV) щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду від 03.02.2011р. проведено заміну первинного відповідача – Управління Пенсійного фонду України у Сакському районі Автономної Республіки Крим – на Управління Пенсійного фонду України у м. Саки Автономної Республіки Крим, відповідно до заяви позивачки, відповідно до вимог ст. 52 КАС України, оскільки вона отримує пенсію та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у м. Саки АР Крим.
Позивач та представник відповідача, у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали до суду письмові заяви, в яких просили суд розглянути справу у їх відсутність.
На підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, оскільки всі особи, яки беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача подав письмові заперечення, в яких посилаючись те, що позивачем був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду, наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку.
В запереченнях також вказується що, позивачу як пенсіонеру за віком нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року. Кошти на виплату спірної надбавки мають надходити з Державного бюджету України, яких у повній мірі на виплату надбавки не вистачає, а тому за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України не можливо виплачувати надбавку, оскільки це буде нецільовим використанням коштів. Крім того, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, однак він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій він не застосовується. У законодавстві наявна прогалина щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на застосування Закону № 2195-IV, а так само відсутній механізм реалізації цього Закону. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом громадянина України, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, і тому, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» являється особою, яка має пільги та соці альні гарантії, встановлені законодавством України для дітей війни, в тому числі й право на підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком, яке передбачено статтею 6 зазначеного Закону № 2195-IV.
Відповідно до пенсійного посвідчення та довідки Управління Пенсійного фонду у м. Саки АР Крим № 06-06/1037 позивачці призначено пенсію за віком та їй з січня 2010р. по лютий 2011 року щомісячно нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії, як дитині війни, відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону № 2195-IV, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом № 2195-IV, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом № 2195-IV, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-IV та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсій дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, та порушене право позивача підлягає захисту з 22 червня 2010 року.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно частин 3 та 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій та інших соціальних виплат.
Пунктами 1.1, 2.1, 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730, встановлено, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Тобто, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої статтею 6 Закону № 2195-IV покладено на відповідача.
На підставі того, що призначення пенсії, підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій та інших соціальних виплат входить до повноважень відповідача, суд вважає що, саме відповідач має нарахувати та виплатити позивачу невиплачені сумі. У зв’язку, з чим, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушених прав позивача, шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з розрахунку її підвищення на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених раніше виплат.
У позовній заяві позивачка просить зобов'язати відповідача забезпечити виплату надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2011 році. Суд вважає, що визначення кінцевого строку захисту прав позивачки має бути визначений датою прийняття рішення по суті у даній справі, оскільки вирішення питання про можливість неправомірності дій або бездіяльності відповідача у майбутньому та зобов’язання його вичинити певні дії з приводу нарахування та виплати пенсії наперед, за час який ще не настав, не ґрунтуються на Законі, а відтак для захисту прав позивачки необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити недоотриману позивачем підвищену пенсію як дитині війни за період з 22.06.2010 року по 10.02.2011 року.
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі статей 64, 152 Конституції України, статей 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Довідки Вищого адміністративного суду України «Про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань» від 1 травня 2009 року, керуючись статтями 18, 70, 71, 122, 160 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Саки АР Крим здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніш виплат за період часу з 22 червня 2010 року по 10 лютого 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Сакський міськрайонний суд АР Крим протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Щербіна Д. С.