П О С Т А Н О В А                     справа №  2-а-761/11

                                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

            09 лютого 2011 року суддя Карлівського районного суду Полтавської області  Жмурко П.Я. розглянувши в порядку скороченого провадження у залі суду в м.Карлівка адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни, -    

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, у якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни за період з  01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

 В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що на підставі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має статус "Дитини війни". Згідно із вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", йому, як особі, що має статус "Дитини війни", з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  Протягом 2009-2010 років така допомога виплачувалася у неповному обсязі.  

Відповідач подав заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, так як вимоги чинного законодавства при виплаті пенсії позивачу дотримуються та проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,

Суддя, розглядаючи справу відповідно до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.    

Суддею встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням №НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач має право на отримання підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, вважаю, що для розрахунку підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, має застосовуватись саме ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім того, в даному випадку, мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не може застосовуватись виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Вимоги позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2009, 2010 роках щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Посилання відповідача УПФУ Карлівського району Полтавської області на те, що в 2009, 2010 роках вони нараховують та виплачують надбавку до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та таким чином діють відповідно до норм чинного законодавства, не може бути взято судом до уваги з наступних підстав.

Статтею 71 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році, та відповідно в 2010 році, встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних  сумах розмірів лише тих виплат, вихідними критеріями розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках, дітям війни, підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розмір прожиткового мінімуму на 2009 рік встановлено ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 року № 835-ІV у розмірі 498 грн. з 01.01.09 р. по 31.10.09 р.   та з 01.11.2009 р. –573 грн. Виплати у 2009 році повинні здійснюватись з урахуванням ст. 54  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Тому вважаю за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 01.01.2009 року по 31 грудня 2009 року, з підвищенням пенсії на 30 %, з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

Розмір прожиткового мінімуму на 2010 рік встановлено ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VІ у розмірі: з 01 січня –695 грн., з 01 квітня по 01 липня -706 грн.  

Враховуючи те, що у 2010 році, як і у 2009 році, проводилось нарахування та виплата доплати в розмірі 10%, а не 30% як це передбачено Законом, вважаю за можливе зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 01.01.2010 року по 31 грудня 2010 року з підвищенням пенсії на 30 %, з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача нараховувати таку допомогу в подальшому, то суддя не може їх задовольнити, оскільки суддя не може вирішувати питання, щодо спору який може виникнути в майбутньому.

Враховуючи те, що згідно з нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" держава взяла на себе обов'язок з виплати позивачеві доплати до його пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, виконання якого поклала на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний Фонд України, що діє через свій місцевий орган - управління, яке зі свого боку не вчинило жодної дії з нарахування позивачеві грошових коштів та їх сплату, суддя вважає, що відповідач - управління Пенсійного Фонду України в  Карлівському районі Полтавської області, не виконав своїх обов'язків без поважних причин. Згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Зважаючи на це, строк звернення до суду з позовом позивачем не пропущено, тому необхідності в поновленні строку звернення до суду суд не вбачає.    

Судові витрати по справі слід розподілити у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України.        

Керуючись ст.ст. 22, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року , ст.ст. 183-2, 186 КАС України, -    

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова в частині здійснення перерахунку та проведення відповідних виплат підлягає негайному виконанню. 

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Карлівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.      

  Суддя                                                                                                                Жмурко П.Я.

.