ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3162/24 Справа № 183/7135/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року                                                        м. Дніпро

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

       головуючого судді                         ОСОБА_2

       суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №2023041350000407 від 20.03.2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області, з загальною середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

       За ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 листопада 2024 року включно, без визначення застави.

       Судом першої інстанції встановлено, що щодо ОСОБА_6 продовжує існувати ризик переховування, враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення злочину та спосіб його вчинення і особливу суспільну небезпеку.        Зазначено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даній стадії судового розгляду. Враховуючи, наявність підстав, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, з застосуванням насильства до потерпілого, суд вважав за можливе розмір застави у кримінальному провадженні не визначати.

       В апеляції:

       - захисник ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладанням на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

       В обґрунтування апеляційних вимог вказує, на недоведеність заявленого ризику та відсутність належних доказів на його підтвердження. Зауважує, що клопотання прокурора є формальним та аналогічним за змістом з попередніми.

       Вважає, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення в частині кваліфікації дій за п. 7 ч. 2 ст. 115КК України є штучно завищеним, з огляду на фактичні обставини та показання свідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину в діях ОСОБА_6 відсутній умисел на вбивство потерпілого.

       Зазначає, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою та загальний строк складає 18 місяців, крім того, єдиною підставою для продовження його тримання є тяжкість інкримінованого злочину та негативні наслідки. Вказує, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки та утриманців.

       В клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що копію повного тексту судового рішення отримав 17.09.2024 року, після чого у встановлений законом строк подав апеляційну скаргу. Вказує, що необізнаність щодо мотивів суду, унеможливлювало складання змістовного тексту апеляційної скарги, що на думку захисту є поважною причиною для поновлення строку.

       В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 вказує, що позиція захисту з обвинуваченим узгоджена, у зв`язку з чим просить судовий розгляд проводити без його участі та підзахисного.

       Прокурор, обвинувачений та його захисник в судове засідання не з`явилися, заяв про особисту участь у розгляді справи не надавали, а тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України, з огляду на заяву захисника апеляційний розгляд проведений без участі сторін.

       Вирішуючи питання про поновлення  строку на апеляційне оскарження, приймається до уваги, що необізнаність сторони захисту з мотивами суду перешкоджала своєчасному складанню змістовного тексту апеляційної скарги.        Копію повного тексту оскаржуваної ухвали захисник отримав 17.09.2024 року, після чого через невеликий проміжок часу було подано апеляційну скаргу, що підтверджується матеріалами провадження. Таким чином, з метою забезпечення доступу до правосуддя та не порушення права ОСОБА_6 на захист, колегія вважає за необхідне поновити строк апеляційного оскарження.

       Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши надані матеріали, колегія суддів виходить з наступного.

       Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

       Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

       Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

       При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.

       Врахована наявність об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду.

       Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказаний вище ризик.

       Крім того встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, усі свідки по справі не допитані, що може спонукати обвинуваченого до спроб уникнення від покарання шляхом переховування від суду.

       Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, можуть вдатися до відповідних дій.

       Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

       Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії»    № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       Твердження захисника ОСОБА_5 щодо необґрунтованості пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення та завідомо завищеної кваліфікації, та недоведеністю факту залишення місця події, суд апеляційної інстанції вважає передчасними на даній стадії кримінального провадження, оскільки належна правова оцінка цим доводам буде надана під час вирішення справи по суті.

       Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.

Окрім, того огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_6 вже пред`явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».

       Що стосується посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, соціальні зв`язки, то ці обставини не можуть бути важелем для зменшення встановленого ризику, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в протиправній поведінці ОСОБА_6 .

       Також, приймається до уваги характер скоєного злочину, який вчинено ОСОБА_7 у громадському місці з погрозою застосування насильства до оточуючих та потерпілого в результаті протиправних дій якого настала смерть ОСОБА_8 .

       Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

       Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення вчиненого з застосуванням насильства до потерпілого, в результаті дій якого настала смерть ОСОБА_8 , колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість визначення застави на даній стадії розгляду.

       Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може бути розцінено як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.

       Доводи захисту щодо застосування судом автоматичного продовження запобіжного заходу та ідентичних мотивів викладених у клопотанні прокурора, що є істотним порушенням ст. 5 ЄКПЛ, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскарженої ухвали, судом першої інстанції були проаналізовані обставини, що мають місце щодо цього обвинуваченого на даний час, та прийняте рішення на їх підставі.

       Звертається увага, що тривалість попереднього тримання обвинуваченого під вартою зумовлена, складністю справи, кількістю проведених слідчих та розшукових дій, а також необхідністю дослідження доказів та допиту усіх учасників процесу, а тому належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосування запобіжного заходу.

       Колегія приймає до уваги, що справа перебуває на стадії судового розгляду, водночас, враховуючи те, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також зважаючи на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати увагу суду першої інстанції на необхідності дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та якнайшвидшого розгляду справи по суті, а також звертає увагу суду на тривалість строку попереднього ув`язнення обвинуваченого.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаного ризику у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого під вартою, враховуються усі вищезазначені обставини і дані про особу ОСОБА_6 та вважає правильним рішення суду першої інстанції про продовження міри запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

       З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

       Керуючись ст. ст. 117, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

       Поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2024 року.

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

       Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №2023041350000407 від 20.03.2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, - залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4