ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2006 м. Дніпропетровськ
Справа № А23/99
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
позивача: Талан О.Л.- предст., дов.№1414-20 від 05.09.2006 року
Липський А.В.- нач. юр. відділу, дов.№01-20 від 01.02.2006 року
відповідача: Прокопенко Є.М.- гол. інспектор, дов.№6967/10/08-09-15 від 16.03.06
Заказнов О.В.- гол. інспектор, дов.№4474/10/08-09-15 від 22.02.2006 р.
Васильєв В.О.- гол. інспектор, дов.№206/10/08-08-15 від 10.01.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»(м. Дніпропетровськ) на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2006 року у справі №А23/99
за позовом: відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»(м. Дніпропетровськ)
до: спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Дніпрококс»(м. Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2004 року №0001020814/0/23950 і визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.11.2004 року №0001250814/1/31206 (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог від 21.09.2005 року).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2006 року по справі №А23/99 (суддя Добродняк І.Ю.) у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач – відкрите акціонерне товариство «Дніпрококс»–подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2006 року по справі №А23/99 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач вважає, що постанова господарського суду була прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Скаржник зазначає, що в технології виробництва коксу застосовуються як окремо українські вугільні концентрати, так і окремо російські. Найкращі показники якості коксу виходять за участю 80-90% українських вугільних концентратів. По ДСТУ 3472 українське вугілля класифікується чітко по конкретних марках, а не бінарних сумішах, як в російській кваліфікації. Сортування і вантаження коксу як і вугільного концентрату є роздільним. Вміст сірки в коксі доменному, який відвантажив позивач на ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»судом був встановлений як усереднений у розмірі 1,3%. Але висновки суду, що виключно із власних вугільних концентратів (із вмістом сірки 1,3-2,4%) неможливо виробити кокс доменний з вмістом сірки у розмірі 1,3% не ґрунтується на чинному законодавстві та технічних умовах, а зроблений судом чисто теоретично. Також не ґрунтуються на доказах висновки суду, що позивачем для виробництва коксу доменного використовувався вугільний концентрат з низьким вмістом сірки, отриманий за договором №2 від 03.01.2003 року про переробку давальницької сировини. Позивач також зазначає, що висновок суду про можливість змішання вугільних концентратів різних країн походження на підставі Постійного технологічного регламенту вуглепідготовчого цеху також є чистим теоретичним висновком. Щодо не відображення в Деклараціях про прибуток результатів попереднього Акта документального перевірки, що призвело до донарахування за 2003 рік податку на прибуток у сумі 971 тис. грн. позивач зазначає, що судом помилково встановлено про необхідність збільшення в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2004 року об’єкту оподаткування податком на прибуток на 969,7 тис. грн. та оподаткування за ставкою, що діяла на дату його заниження - 30%, оскільки позивачем виконані всі умови оскарження податкового повідомлення-рішення, а відмова в розгляді повторної скарги позивача у зв’язку з закінченням строку процедури адміністративного оскарження, передбаченого п.5.2 ст.5 Закону №2181 є незаконним.
Відповідач –спеціалізована державна податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську –у запереченнях на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснила, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду таким, що повністю відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству. Відповідач, зокрема, зазначає, що при проведенні податкового аудиту перевіряючими в розрізі податкових періодів здійснено розрахунок відсотку обсягу вугільних концентратів, наданих ТОВ «Технологія»в межах виконання додаткової угоди №3, у загальному обсязі переробленої сировини та обчислено обсяг вугільних концентратів, власником яких є компанія «Інстрад ЛТД», використаних для виготовлення коксу доменного ВАТ «Дніпрококс». За розрахованими даними в акті перевірки було зазначено, що вугільні концентрати, заставна ціна яких 282 грн. без ПДВ за 1 тн сухої ваги, які є власністю компанії «Інстрад ЛТД», перероблялися в шихті разом з іншими вугільними концентратами і для отримання коксу доменного, власником якого є ВАТ «Дніпрококс», використано 17871 тн вугільних концентратів компанії «Інстрад ЛТД», шляхом заміни їх на власні вугільні концентрати. Відповідачем зроблений висновок, що позивач не був достатньо забезпечений власними вугільними концентратами для виробництва якісної коксової продукції, так як в шихті з власних концентратів вміст загальної сірки перевищує нормативний –більш ніж 1,7%, тому виробництво якісного коксу позивачем можливе виключно при заміні частини власних вугільних концентратів з високим вмістом сірки (1,6-2,4%) на вугільні концентрати з низьким вмістом сірки (0,5-0,7%), власником яких є фірма «Інстрад ЛТД». Щодо не відображення в Деклараціях про прибуток результатів попереднього Акта документального перевірки, відповідач зазначив, що процедура адміністративного оскарження податкового зобов’язання, визначеного за результатами попередньої перевірки закінчилася 31.01.2004 року –у 1 кварталі 2004 року, а позовна заява про визнання недійсним податкового повідомлення рішення надіслана до господарського суду Дніпропетровської області 20.04.2004 року –у 2 кварталі 2004 року. За таких обставин у Декларації про прибуток за 1 квартал 2004 року ВАТ «Дніпрококс»об’єкт оподаткування податком на прибуток підлягає збільшенню на 969,7 тис. грн. та оподаткуванню за ставкою, що діяла на дату його заниження, тобто 30%.
06.09.2006 року позивачем було направлено до суду клопотання про залучення до матеріалів справи рішень судових органів, яке задоволено судом.
11.09.2006 року від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
У судовому засіданні 05.09.2006 року була оголошена перерва до 10.00 12 вересня 2006 року.
У судовому засіданні 12.09.2006 року була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську (відповідачем) проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.04.03 по 01.04.04.
За результатами проведеної перевірки складений акт № 225-02/3-39-05393091 від 16.08.04, в якому, зокрема, зазначено, що в процесі переробки вугільного концентрату в коксову продукцію позивач використав 17851 тонну вугільних концентратів, ціна яких відповідно до вантажних митних декларацій становить 282,0 грн. за одну тонну сухої ваги, замінивши їх власними вугільними концентратами, ціна яких становить в ІІ кв. 2003 року –238,80 грн., в ІІІ кварталі –218,55 грн., у зв’язку з чим виникла різниця вартості вугільних концентратів, які були використані позивачем для отримання власної продукції, та вугільними концентратами, які позивач придбав у ТОВ "Технологія". Зазначена різниця в розмірі 953575,20 грн. як вартість безоплатно отриманого товару в порушення п.4.1.6 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не віднесена позивачем до складу валових доходів.
Крім того, позивачем не відображені в деклараціях з прибутку результати попереднього акту документальної перевірки, що призвело до донарахування за 2003 рік податку на прибуток у сумі 229390,00 грн. В результаті виявлених порушень відповідачем донарахований податок на прибуток на загальну суму 515060,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.08.04 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001020814/0/23950, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 930948,00 грн. (з них основний платіж -515060,00 грн., штрафні санкції –415888,00 грн.).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
За результатами розгляду скарги позивача відповідачем проведений перерахунок результатів перевірки, встановлений факт завищення позивачем від'ємного значення об’єкта оподаткування за 9 місяців 2003 року на 953,6 тис. грн., заниження об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2003 рік на 953,58 тис. грн., за І квартал 2004 року –на 969,7 тис. грн. Податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, визначений відповідачем в сумі 577,00 тис. грн., у зв’язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, одночасно збільшена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток на 78562,00 грн., в тому числі за основним платежем –на 61940,00 грн., штрафними санкціями –на 16622,00 грн.
01.11.04 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001250814/1/31206, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 78562,00 грн., із яких основний платіж –61940,00 грн., штрафні санкції –16622,00 грн.
1. Щодо факту заниження валового доходу на вартість безоплатно
отриманого товару.
Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Технологія" (продавець) укладений договір № 5 від 03.01.03, відповідно до умов якого позивач придбавав вугільну продукцію за якісними показниками, зазначеними в додатку до цього договору (в тому числі вміст сірки в вугільних концентратах визначений на рівні 1,3-2,4% в залежності від марки вугільного концентрату).
В перевіряємому відповідачем періоді позивачем перероблявся вугільний концентрат, отриманий відповідно до цього договору згідно специфікацій до договору та накладних: в ІІ кварталі 2003 року –23397 тонн на суму 5587299 грн. без ПДВ, в ІІІ кварталі 2003 року –23138 тонн (на суму 5056767 грн. без ПДВ.)
Одночасно позивачем з ТОВ "Технологія" (замовник) укладений договір № 2 від 03.01.03 про переробку давальницької сировини, відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов’язувався прийняти від замовника сировину –вугільний концентрат по якісним і кількісним показникам, зазначеним в додатках до договору (український вугільний концентрат із вмістом сірки 1,3-2,4% в залежності від марки вугільного концентрату, та вугільний концентрат РФ із вмістом сірки 0,3-2,7 %), та переробити її в продукцію, вид, якість, кількість якої визначені в специфікаціях до цього договору.
Відповідно до п.1.4 договору замовник передає позивачеві на переробку сировину із розрахунку 1,3 тонни вугільного концентрату в сухій вазі на одну тонну коксу валової сухої ваги, в результаті чого із 1,00 тонни сировини сухої ваги виходить продукція у відповідності з додатком № 2.
Залогова вартість 1 тонни сировини сухої ваги встановлена сторонами в договорі в розмірі 230,00 грн. без ПДВ.
Замовник - ТОВ "Технологія", діючи в межах договору доручення № 275 від 05.03.02 з ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (відповідно до умов якого ТОВ "Технологія" взяло на себе зобов’язання укласти від імені та за рахунок довірителя угоди по переробці вугільного концентрату в кокс доменний з третіми особами (виконавцями)), а також додаткової угоди № 3 від 03.01.03 до договору № 2 від 03.01.03 з позивачем, передав позивачеві на переробку вугільний концентрат виробництва Російської Федерації по залоговій ціні 282,00 грн. без ПДВ.
В межах зазначеного договору згідно актів приймання-передачі вугільних концентратів позивач від ТОВ "Технологія" прийняв вугільні концентрати в ІІ кварталі 2003 року в кількості 196194 тонни, в ІІІ кварталі 2003 року –195916 тонн в сухій вазі.
З загальної кількості (392110 тонн) вугільних концентратів 171566 тон –це вугільні концентрати, які ТОВ "Технологія" отримало за договором доручення № 275 від 05.03.02 від ВАТ "ДМЗ ім. Петровського", і передало їх за додатковою угодою № 3 від 03.01.03 до договору № 2 від 01.12.02.
Позивачем перероблено 453337 тонн вугільних концентратів, в результаті чого отримано 316629 тонн коксу доменного, в т.ч. в ІІ кварталі 2003 року –16573 тонни, в ІІІ квартал 2003 року –16120 тонн власного, решта –за договором № 2 від 03.01.03.
Таким чином згідно умов договору № 2 від 03.01.03 ТОВ "Технологія" передано позивачеві для переробки як свої власні вугільні концентрати залоговою вартістю 230,00 грн., так і вугільні концентрати, отримані від ВАТ "Дніпропетровській металургійний завод ім. Петровського", власником яких є фірма "Інстрад ЛТД", залоговою вартістю 282,00 грн. за 1 тонну сухої ваги без ПДВ.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині позову, місцевий господарський суд зазначив, що податковим органом зроблений правильний висновок, що позивач поряд з переробкою вугільних концентратів, отриманих від ТОВ "Технологія", у перевіряємому періоді переробляв власні вугільні концентрати в одному виробничому циклі, що ґрунтується на аналізі виконання позивачем умов договору №2 від 03.01.03 про переробку давальницької сировини, в тому числі умов додаткової угоди №3 від 03.01.03 до договору №2 від 03.01.03, технології роботи вуглепідготовчого цеху позивача, а також на показниках вмісту сірки в вугільних концентратах, які передавались для переробки, та в готовій продукції –коксі доменному. Крім того, суд зазначив, що виходячи із долученого до матеріалів справи Постійного технологічного регламенту вуглепідготовчого цеху, затвердженого головним інженером підприємства-позивача 23.10.02, не виключається можливість застосування суміші українського і російського вугілля, а позивач встановлений відповідачем під час перевірки факт використання в одному технологічному процесі при виробництві власної продукції давальницької сировини не спростував.
Зазначені висновки суду не відповідають вимогам чинного матеріального і процесуального законодавства, виходячи із наступного:
· відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, зазначена норма встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується і повідомлені позивачем обставини справи про прийняте суб’єктом владних повноважень рішення відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. За таких обставин, висновок суду про можливість використання позивачем у технологічному процесі давальницької сировини разом з українським вугіллям для переробки і отримання коксу більш високої якості не може бути визнаний обґрунтованим, поки податковий орган не надасть докази такого використання;
· як вбачається із акту перевірки і наданих документів висновок про використання давальницької сировини для отримання власної продукції високої якості зроблений працівниками державної податкової служби на підставі розрахунків, а не на підставі фактичних даних про використання давальницької сировини (накладних, інших документів), а також на підставі аналізу вмісту сірки у готовій продукції, виходячи із аналізу вмісту сірки у вугільному концентраті. Отже, сума валових доходів і відповідна сума заниженого податку на прибуток визначена розрахунково, а не на підставі первинних документів. Відповідно до п.4.3.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»державній податковій службі надано право визначати суми податкового зобов’язання платника податку непрямими методами, у тому числі і у випадку, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Але визначення податкового зобов’язання непрямими методами можливо лише за рішенням податкового органу (п.4.3.5 Закону), а таке рішення не приймалося.
За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем податкового законодавства у цій частині позову, що є підставою для задоволення позовних вимог.
2. Щодо не відображення в Деклараціях про прибуток за 1 квартал
2004 року результатів попереднього акту документальної перевірки.
За результатами проведеної відповідачем комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства-позивача за період з 01.10.01 по 01.04.03 був складений акт № 160/02-3-45-05393091 від 01.09.03, відповідно до якого підлягає нарахуванню позивачеві податок на прибуток в сумі 321,88 тис. грн., зменшенню збитки за І квартал 2003 року на суму 971,00 тис. грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.03 №460814/0/19714, оскаржене позивачем порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 19.01.04 №1029/10/25-008, прийняте за розглядом повторної скарги на податкове повідомлення - рішення відповідача від 04.09.03 №460814/0/19714, було направлене на адресу позивача поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення, отримано позивачем згідно відмітки про вручення 21.01.04.
До Державної податкової адміністрації України скарга позивачем направлена 02.02.04, вих. № 219-15 (т.2 а.с.26,27).
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 31.03.04 № 2429/6/25-1215про розгляд скарги позивача встановлено, що скарга на рішення Державної податкової адміністрації Дніпропетровській області від 19.01.04 № 1029/10/25-008, прийняте за результатами розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення № 460814/0/19714 від 04.09.03, позивачем подана з порушенням строків, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, у зв’язку з чим скарга позивача залишена без розгляду. Зазначене рішення направлено на адресу позивача 31.03.04. З позовною заявою № 547-20 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача №460814/1/26093 від 17.11.03 позивач звернувся до суду 20.04.04 (у II кварталі 2004 року).
На підставі зазначених фактів місцевим господарським судом зроблений висновок, що відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача №460814/0/19714 від 04.09.03 закінчилась у І кварталі 2004 року і результати попередньої документальної перевірки позивача (акт перевірки від 01.09.03 № 160-02/3-45-05393091) є узгодженими в адміністративному порядку у І кварталі 2004 року, оскільки станом на 01.04.04 позивачем процедура судового оскарження визначених податковим органом податкових зобов'язань не розпочата.
З зазначеними доводами місцевого господарського суду не можна погодитися, виходячи із наступного:
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N2181-III, із змінами та доповненнями, є спеціальним Законом з питань оподаткування. Пунктом 1.2 статті 1 Закону N 2181 визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону N2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону N2181.
Так, зокрема, абзацом шостим підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону N2181 вказано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Разом з тим відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону N 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 (протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження), визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, при оскарженні платником податків до суду суми податкового зобов'язання (у разі незастосування або закінчення платником податків процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань, передбаченої підпунктами 5.2.2 - 5.2.4 статті 5 Закону N 2181), нарахованого податковим органом, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим до вирішення справи адміністративним судом в апеляційній інстанції та прийняття відповідного рішення.
Зазначене також підтверджується листом державної податкової адміністрації України від 08.08.2006 року №14961/7/10-1317/3516 «Щодо узгодження податкових зобов’язань при зверненні платника податків до суду».
За таких обставин, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги –задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»(м. Дніпропетровськ) задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2006 року у справі №А23/99 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 19 серпня 2004 року №0001020814/0/23950 і від 01 листопада 2004 року №0001250814/1/31206.
Стягнути з Державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»(м. Дніпропетровськ) 5 грн.10 коп. судового збору (у тому числі і за перегляд судового рішення в апеляційному порядку).
Видачу виконавчого листа у порядку ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України доручити господарському суду Дніпропетровської області
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 13.09.2006 року)
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
13.09.2006р.