Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-724/11 Головуючий у 1 інстанції: Іваніна Ю.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Гончара О.С.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі представника Дегтяренко Анни Вікторівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про визнання виконаним споживчого кредиту та припинення договору застави, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра»про визнання виконаним споживчого кредиту та припинення договору застави.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та ВАТ КБ «Надра»було укладено Кредитний договір № 16/2006/840/0384/ЮМК від 26.09.2006р., згідно з яким відповідач надав йому грошові кошти в сумі 12 000 доларів США, під 15,5% річних, у відповідності до п. 1.2 на споживчі потреби.
Свої зобов’язання за Договором по сплаті процентів та поверненню кредиту позивач виконував належним чином, за винятком одного випадку, коли сталося прострочення платежу на 1 день. Окрім платежів, за графіком у грудні 2008 року він додатково сплатив 35 доларів США, нібито штрафних санкцій за прострочення платежу.
У жовтні 2009 року, при зверненні до банку з бажанням достроково погасити кредит йому в усній формі було повідомлено, що окрім суми основного боргу, нараховані штрафні санкції в сумі 1010,45 доларів США. За роз’ясненням цього питання він звернувся до відповідача в письмовій формі та йому було повідомлено, що станом на 22.12.2009 року, заборгованість за кредитним договором складає 6181,92 доларів США, тоді як згідно з графіком вона складала 5257,32 доларів США.
Згідно з даними особового рахунку відповідач, без належного повідомлення його, в порушення п. 4.1.2.2 Договору, застосував підвищену ставку в розмірі 31% з вересня по грудень 2007 року, та у січні, лютому, липні, вересні і жовтні 2008 року, всього на суму 835,68 доларів США.
На підставі п. 8.1.1. Договору та ст.. 531 ЦК України він листом від 15.02.2010 року звернувся до відповідача з наміром достроково погасити тіло кредит. Погашення заборгованості за Договором здійснено згідно з графіком: чергового платежу 19.02.2010 року в сумі 290 доларів США та залишку тіла кредиту на 22.02.2010 року в сумі 4816,9 доларів США. Таким чином зобов’язання за Договором він виконав у повному обсязі та має переплату в сумі 27,81 долар США.
Крім того, у зв’язку з достроковим погашенням кредиту, звернувся до банку про виключення транспортного засобу, легкового універсалу марки MITSUBIHI, модель SPACESTAR д.н. НОМЕР_1, рік випуску 2003, який є предметом договору застави, однак отримав відмову з посиланням на те, що існує заборгованість за кредитом.
Посилаючись на зазначені обставини, просив, визнати факт припинення зобов’язання за кредитним договором шляхом дострокового його виконання, визнати факт припинення зобов’язання за Договором застави транспортного засобу, у зв’язку з припиненням зобов’язання забезпеченого заставою, зняти заборону на відчуження на транспортний засіб, який є власністю позивача та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано факт припинення зобов’язання за кредитним договором № 16/2006/840/ЮМК від 26.09.2006 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра», шляхом дострокового його виконання.
Визнано факт припинення зобов’язання за договором застави транспортного засобу № 16/2006/840/0384/ЮМК від 26.09.2006 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра», у зв’язку з припиненням зобов’язання, забезпеченого заставою та знято (арешт) заборону на відчуження (припинено обтяження) за цим договором на транспортний засіб: легковий універсал марки MITSUBIHI, модель SPACESTAR, д.н. НОМЕР_1, 2003 року випуску, який належить ОСОБА_4
Стягнуто з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 54,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ВАТ КБ «Надра»в особі представника Дегтяренко А.В. подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним, та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неправомірно застосовані положення Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, позивач не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, станом на 18.10.2010 року його заборгованість перед Банком складає 1 306,36 доларів США, тому припинення Договору застави зашкодить майновим інтересам відповідача та порушить його права встановлені законом і укладені договорами. За цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати Кредитний договір та Договір застави транспортного засобу чинними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ВАТ КБ «Надра»в особі представника Дегтяренко А.В. підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За правилами ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та визнаючи факт припинення зобов’язання за кредитним договором шляхом його дострокового виконання, факт припинення зобов’язання за договором застави транспортного засобу, суд виходив з того, що в порушення вимог п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»Банк не повідомив письмово кредитодавця протягом семи календарних днів з дня її зміни, а тому застосування Банком відсоткової ставки за кредитним договором є недійсним, та таким, що не відповідає законодавству. За цих підстав суд дійшов висновку про припинення зобов’язань як за кредитним договором так і за договором застави, оскільки основні платежі за кредитним договором позивачем сплачені.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитися не може.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, при його ухваленні судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_4 посилався на те, що відповідач - ВАТ КБ «Надра»застосував підвищену ставку в розмірі 31% у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2007 року, а також у січні, лютому, липні, вересні, та жовтні 2008 року, однак в порушення вимог ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»належним чином його не повідомив протягом семи календарних днів з дати її зміни, тому вважав застосування її недійсним та таким, що не відповідає законодавству.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, всупереч ст. 214 ЦПК України, належним чином не з’ясував і не вирішив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються або спростовуються, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Розглядаючи спір, суд застосував п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно якого, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Однак, суд залишив поза увагою, що зазначене стосується підвищення процентної ставки у разі зміни облікової ставки Національного банку України.
В даному випадку, в п.4.1.2.2. Кредитного договору № 16/2006/840/0384/ЮМК від 26 вересня 2006 року сторони передбачили сплату відсотків за користування кредитом або його частини у розмірі 31% річних у випадку прострочення виконання зобов’язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п.4.1.1 кредитного договору, тобто за графіком, який є невід’ємною частиною Кредитного договору (а.с. 7).
Таким чином, застосування 31% річних у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2007 року, а також у січні, лютому, липні, вересні, та жовтні 2008 року за прострочення виконання зобов’язання є штрафною санкцією, а не підвищенням процентної ставки у зв’язку зі зміною облікової ставки Національного банку України.
Крім того, застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе у тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, тини відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
Разом з цим не можна визнати зміну відсоткової ставки недійсною лише за умови неналежного повідомлення банком позичальника.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Однак, в порушення зазначеного позивач не надав належного доказу, передбаченого ч.3 ст. 61 ЦПК України –рішення суду, що набрало законної сили, на підтвердження недійсності нарахування відсоткової ставки у розмірі 31% річних.
Звертаючись до суду з позовом позивач просив визнати факт припинення зобов’язання у зв’язку з його достроковим виконанням.
Як ст. 531 ЦК України, так і п. 8.1.1 Кредитного договору, що укладений між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_4 передбачено право боржника достроково виконати свої зобов’язання за Кредитним договором. У цьому разі, у відповідності до вимог ст. 598,599 ЦК України, зобов’язання припиняється.
Дійшовши висновку про виконання зобов’язання ОСОБА_4 перед Банком та визнаючи факт припинення зобов’язання, що не передбачено законодавством, як за кредитним договором так і за договором застави, суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.
Як у суді першої інстанції так і в ході розгляду справи в апеляційному порядку, відповідач заперечував належне виконання ОСОБА_4 своїх зобов’язань за кредитним договором, посилаючись на те, що при виконанні зобов’язання мало місце порушення графіку погашення кредиту у зв’язку з чим, у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2007 року, а також у січні, лютому, липні, вересні, та жовтні 2008 року були засновані відсотки за користування кредитом у розмірі 31% річних, та які на момент звернення ОСОБА_4 про дострокове виконання зобов’язання погашені не були.
Як пояснював ОСОБА_4, він не сплачував відсотки у розмірі 31% річних, а повернення кредиту здійснював за графіком, встановленим на момент укладення кредитного договору у розмірі 15,5% річних.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув. В порушення вимог ст.. 212 ЦПК України не повно, не всебічно та не об’єктивно оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу, наданого сторонами окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_4 та припинення зобов’язання за кредитним договором та договором застави.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати, законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі представника Дегтяренко Анни Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про визнання виконаним споживчого кредиту та припинення договору застави відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: