Справа  № 1-41/2011 року   

В  И  Р  О  К

                                     І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

02 лютого 2011 року                                                                       селище Компаніївка     

          Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

          головуючого судді - Мумиги І.М.

          при секретарі – Качинській О.В.

          за участю прокурора –Зінов”єва М.В.

          та захисника- адвоката – ОСОБА_1

          розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,          уродженця          с.Софіївка

Ком Компаніївського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середеньою освітою, не працюючого,  одружного, неповнолітніх дітей не має, проживаючого в АДРЕСА_1   є особою яка, відповідно до ст. 89 КК України, не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я  за наступних обставин.

На прикінці жовтня 2010 року, більш точної дати в ході досудового слідства

встановити   непредставилось   можливим,   біля   11:00   години,  ОСОБА_2,

перебуваючи на присадибній ділянці власного домоволодіння, розташованого в с.

АДРЕСА_1 під час виконання робіт на присадибній ділянці разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, в зв'язку з небажанням останньої допомагати йому по господарству, ОСОБА_2, затіяв з нею сварку.

          В ході сварки ОСОБА_2, будучи в стані емоційного збудження, умисно, наніс один удар дерев'яним держаком вил, ОСОБА_3 в область лівого плеча. Внаслідок завданого удару, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого плеча зі зміщенням, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 295 від 23.11.2010 року, має ознаки середнього ступеня тяжкості, як такі що викликали тривалий розлад здоров'я більш ніж 21 день.

Таким чином ОСОБА_2 скоїв злочин передбачений ч. 1 ст.122 КК України, кваліфікований як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив покази, які давав на досудовому слідстві.

У відповідності до ст.299 КПК України, оскільки учасники судового розгляду не заперечують фактичних обставин справи, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі і вина підсудного вважається доведеною у скоєні  злочину - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я., передбаченого ч. 1 ст.122 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

При призначені покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання та інші обставини, за яких вчинений злочин.

Підсудний вчинив навмисний злочин, який класифікується, як злочин середньої тяжкості.  

За місцем проживання підсудний характеризується посередньо, раніше судимий в 2004 році, але на момент вчинення злочину судимість погашена у встановленому законом порядку.

          Пом”якшуючими відповідальність обставинами суд визнає щире  каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину, від злочинів не настали тяжкі наслідки.

          Обставин, які обтяжують відповідальність   підсудного судом не встановлено.

          На підставі викладеного, враховуючи  вік підсудного, стан його здоров"я,  ступінь тяжкості злочину, сукупність встановлених обставин, що пом"якшують покарання та інші обставини справи, суд вважає, що підсудний не є небезпечним для суспільства, а його виправлення  можливе без позбавлення волі, тому  необхідним та достатнім є призначення покарання ОСОБА_2 в межах санкції статті обвинувачення з послідуючим звільненням його від призначеного покарання на підставі  ст. 75 КК України, шляхом встановлення іспитового терміну та покладення обов"язків, передбачених ст. 76 КК України.  

Речовий доказ, а саме – вила з дерев”яним держаком, відповідно до  ст. 81 КПК України, залишити потерпілій ОСОБА_3

Судові витрати по справі відсутні.

          Керуючись ст.ст. 81, 93, 321-324, 333-335 КПК України,  суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох ) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком  2 (два) роки.  

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2   виконання таких обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.  

          Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_2 на апеляційний період залишити   підписку про невиїзд.

          Речові докази: вила з дерев”яним держаком, які передано на зберігання потерпілій залишити ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

                            Суддя  ______________ І.М.Мумига