2-817/11

          Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 лютого 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого -                                                            судді Мармаша В.Я.

             при секретарі с/з -                                                  Орловській К.А.

за участю позивача -                                                            ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просив стягнути з останнього суму боргу згідно договору від 25.03.2008р. № 346494 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»(надалі-Договір), що складається з неповернутої суми вкладу в розмірі 90500 грн. та процентів за користування вкладом в розмірі 14299,75 грн., зобов’язати останнього нарахувати і виплатити позивачу 15,8 % річних за користування вкладом за договором банківського вкладу за період з 26.03.2009р. по дату фактичного проведення розрахунку, стягнути з відповідача суму інфляційних відрахувань у розмірі 11311,08 грн., 3 % річних з простроченої суми в розмірі 3717,14 грн., та відшкодування моральної шкоди, еквівалент якої оцінює в 10000 грн. Позов мотивує тим, що відповідач згідно п.1.3 Договору зобов’язувався повернути всю суму вкладу до 25.03.2009 року, однак своїх зобов’язань досі не виконав. Як на підставу задоволення позову вказує на положення ст. 1060 ЦК України.

У судовому засіданні позивач позов підтримав із аналогічних викладеним у позовній заяві підстав, додатково пояснивши, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення банківського вкладу із нарахованими процентами. Оскільки відповідач цієї вимоги не виконав, чим порушив договірні зобов’язання, слід зобов’язати його нарахувати і виплатити позивачу відповідно до п. 4.2. Договору 15,8 % річних за користування вкладом за договором банківського вкладу за період з 26.03.2009р. по дату фактичного проведення розрахунку та стягнути з нього суму інфляційних відрахувань, 3 % річних від простроченої суми та відшкодувати йому моральну шкоду, еквівалент якої оцінює в 10000 грн.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду даної справи  не з’явився, у клопотанні від 20.01.2011р. просив розглянути справу у його відсутності А тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період після закінчення строку дії Договору 26.03.2009р. позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення суми вкладу за Договором банківського вкладу. У письмовій відповіді на звернення позивача та в запереченнях на адресу суду від 18.06.2010р. відповідач вказував, що обмеження використання коштів, розміщених на поточному рахунку позивача було обумовлено дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, встановленого постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009р., та продовженням терміну дії тимчасової адміністрації в банку.

Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо належного виконання зобов’язання за Договором банківського вкладу шляхом переведення вкладу на поточний рахунок позивача, оскільки можливість реального розпорядження ним у позивача виключається. Правових підстав для утримання вкладу на поточному рахунку позивача та відмови у його поверненні відповідач не навів. А тому підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача неповернутої суми вкладу (90500 грн.) згідно договору від 25.03.2008р. № 346494 із нарахованими процентами (14299,75 грн.), що в сумі становить 104799,75 грн.

В частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити проценти (15,8 % річних згідно умов договору) за користування вкладом після закінчення дії Договору по дату фактичного проведення розрахунку, суд вважає за можливе задоволити вказану вимогу частково, а саме на дату постановлення рішення суду, оскільки встановлення обов’язку із вчинення певних дій в рахунок майбутніх зобов’язань чинним законодавством не передбачено.

Строк дії договору закінчився 25.03.2009р. і сторонами не продовжувався, позивач звернувся до банку з вимогою видачі вкладу по закінченні строку договору, проте банк свої обов’язки передбачені договором та законом не виконав і не повернув вклад з процентами, посилаючись на відсутність коштів та встановлений з 10.02.2009р. мораторій у банку «Надра», перерахування процентів по вкладу на поточний рахунок позивача.

Відповідно до умов підпункту 4.2. п.4 договору проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, що передує його поверненню вкладникові або списанню з вкладного рахунку вкладника. Згідно ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються  від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладником або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору від 25.03.2008р. не передбачено жодних підстав списання вкладу з вкладного рахунку за цим договором на поточний рахунок або окремого перерахування процентів на вклад по цьому договору на поточний рахунок позивача у разі закінчення строку договору від 19.01.2009р.

Оскільки законом та умовами договору передбачено обов’язок банку разом з поверненням вкладу (депозиту) виплатити і нараховані проценти суд вважає необґрунтованими доводи, викладені у письмових заперечення відповідача, щодо окремого перерахування процентів по вкладу на інший рахунок з підстав невідповідності їх умовам договору і закону та порушення прав вкладника, який не давав на це згоди.

Оскільки станом на дату винесення рішення суду банк не виконав зобов’язань щодо повернення вкладу з процентами, а тому його слід зобов’язати нарахувати і виплатити проценти (15,8 % річних згідно умов договору) за користування вкладом за період з 26.03.2009р. по 18.02.2011р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вказані суми, як зазначається в узагальненні ВСУ судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010р.р.), не є штрафною санкцією та на них не поширюється дія ст. 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»щодо заборони нарахування штрафних санкцій банку протягом дії у ньому мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Позивач звернувся із вимогою про стягнення з відповідача 3 % річних віл суми прострочення та інфляційних відрахувань за період після закінчення строку дії Договору по дату звернення із позовом до суду. Розрахунок 3% річних підлягає задоволенню в межах заявлених вимог –на 3717,14 грн. Індекс інфляції за період з квітня 2009р. по березень 2010р. згідно даних Держкомстату становить 109,56 %, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 104732,24х0,0956=10012,40 грн. інфляційних відрахувань.

Водночас, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки стягнення такої у договірних правовідносинах чинним законодавством та умовами договору не передбачено.

Понесені позивачем судові витрати в частині вимог майнового характеру підлягають стягненню на його користь із відповідача.

Керуючись  ст.ст.10, 11, 60, 169, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, ст.ст. 23, 633, 1058, 1060, 1066, 1074 ЦК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов –задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на користь ОСОБА_2 неповернуту суму вкладу з нарахованими процентами згідно договору від 25.03.2008р. № 346494 в розмірі 104799,75 грн., 3 % річних від суми прострочення в розмірі 3717,14 грн., інфляційні відрахування в розмірі 10012,40 грн. та 171 грн. сплачених судових витрат.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»нарахувати та виплатити ОСОБА_2 15,8 процентів річних за користування вкладом за договором  від 25.03.2008р. № 346494 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір» за період з 26.03.2009р. по 18.02.2011р.

В решті вимог –відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на користь держави 1134,29 грн. не сплачених судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

          Суддя                                                                                          Мармаш В.Я.