В И Р О К

І М’Я М     У К Р А Ї Н И

Справа №  1-33/11

16 лютого 2011 року                               Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі:                                                            головуючого          -судді  Падалка  В.  О.

                                                                      при секретарі          -          Момотовій А.А.

                                                                      з участю прокурора -          Кравченко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську  Миколаївської області кримінальну справу за обвинуваченням  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Южноукраїнськ Миколаївської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, не працюючої,  проживаючої в АДРЕСА_1,  раніше не судимої, - за ч. 1 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Протягом періоду з 23.08.2010 року по 09.10.2010 року ОСОБА_1, працюючи продавцем кіоску роздрібної торгівлі з реалізації продовольчих товарів, розташованого в м. Южноукраїнську Миколаївської області по АДРЕСА_2, що належить  підприємцю ОСОБА_2, будучи матеріально-відповідальною особою, якій ввірені товарно-матеріальні цінності, що реалізовувалися в кіоску, і з якою було укладено Договір про повну матеріальну відповідальність, без відому та дозволу власниці кіоску привласнювала та розтрачувала на власні потреби ввірені їй товарно-матеріальні цінності та грошові кошти, виручені за проданий товар, в результаті чого виникла нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2850 гривень, чим завдала потерпілій ОСОБА_2 майнова  шкоду на зазначену суму.   

Підсудна ОСОБА_1 свою вину в пред’явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 191 КК України визнала повністю.

Підсудна ОСОБА_1 пояснила суду, що вона  дійсно з травня 2010 року працювала продавцем торгівельного кіоску, який розташований по АДРЕСА_2, у підприємця ОСОБА_2, про що між ними був укладений Договір про повну матеріальну відповідальність. Працювала позмінно по два дні, а два дні відпочивала. Її підміняла або сама ОСОБА_2, або ОСОБА_3

Приблизно з кінця серпня 2010 року на протязі 45 днів, перебуваючи на змінах, крім своєї заробітної плати,  вона самовільно брала з каси приблизно по 50-60 гривень, а всього приблизно в сумі 2700 гривень.

Крім того, протягом вказаного періоду самовільно безоплатно брала в кіоску продукти харчування для власного вжитку, а також безоплатно відпустила своєму знайомому пиво на загальну суму 58 гривень. Всього  нею було  розтрачено та привласнено ввіреного їй майна на загальну суму 2850 грн.

09 жовтня 2010 року власницею кіоску ОСОБА_2 разом з продавцем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з її участю в кіоску було проведено інвентаризацію, яка виявила в неї нестачу  2850 гривень.  На даний час завдані ОСОБА_2 збиткі вона не відшкодувала. У скоєному щиро кається.  Цивільний позов потерпілої про стягнення з неї 2850 гривень, в рахунок відшкодування майнової шкоди, та 1000 грн.  в рахунок відшкодування моральної шкоди, визнає в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що є фізичною особою - підприємцем та їй належить кіоск роздрібної торгівлі з реалізації продовольчих товарів, розташований в м. Южноукраїнську Миколаївської області по АДРЕСА_2.  

19.05.2010 року  вона уклала трудовий договір з ОСОБА_1, яка стала працювати продавцем в її кіоску. З нею  також було укладено Договір про повну матеріальну відповідальність.

09.10.2010 року в присутності продавця ОСОБА_5, своєї доньки ОСОБА_6 та самої ОСОБА_1, вона провела в магазині ревізію, під час якої у матеріально відповідальної особи - продавця ОСОБА_1, було виявлено нестачу на загальну суму 2850 гривень. ОСОБА_1 з розміром нестачі погодилася і підписала акт ревізії без заперечень, пояснивши нестачу тим, що без її дозволу брала з каси грошові кошти на власні потреби, а також товар та відпускала товар безоплатно. Після ревізії ОСОБА_1 зобов’язалася  відшкодувати завдані збитки, але  до теперішнього часу цього не зробила.  Цивільний позов про стягнення з підсудної 2850 гривень, в рахунок відшкодування майнової шкоди, та 1000 грн.,  в рахунок відшкодування моральної шкоди,  підтримує в повному обсязі,  просить його задовольнити.

  Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України – привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі.   

  При призначенні покарання ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судима, обставини, що пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і вважає за необхідне призначити їй покарання у вигляді  обмеження волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю,  з звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, поклавши на неї обов’язки передбачені п. 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілої в частині стягнення з ОСОБА_1 заподіяної матеріальної шкоди  в розмірі 2850 гривень підлягає повному задоволенню, як  підтверджений матеріалами кримінальної справи, на підставі ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

Цивільний позов потерпілої в частині відшкодування спричиненої їй моральної шкоди,  підлягає частковому задоволенню.   З врахуванням обставин справи, наслідків, які наступили для потерпілої, а також правил ст. 23 ЦК України, суд вважає, що з підсудної на користь потерпілої на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 500 гривень.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винною за ч.1 ст. 191 КК України і призначити їй покарання –   1 (один) рік обмеження волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

    На підставі ст. 75 КК України, звільнити  ОСОБА_1  від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1  обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.   

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.   

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2850 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят) гривень в відшкодування  майнової шкоди  та  500 (п’ятьсот) гривень в відшкодування моральної шкоди, а всього 3350 (три тисячи триста п’ятдесят) грн.  

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Миколаївської області, протягом  15 діб, через Южноукраїнський міський суд, з моменту проголошення, всіма учасниками процесу.

Суддя   В. О. Падалка