ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2006 Справа № А27/86
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецової І.Л.
суддів: Сизько І. А. (доповідача), Швець В.В.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
від позивача: Шкуренко М.А., довіреність №4 від 21.03.06, представник;
від відповідача: Обертович М.Г., довіреність №14837/10/10 від 26.08.05, начальник юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра”, м.Дніпропетровськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.06р.
у справі №А27/86
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра”, м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Астра”, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №00000102301/0 від 30.03.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої у декларації з ПДВ за лютий 2004р., на 36736грн.
В подальшому Позивач уточнив позовні вимоги, вказавши на необхідність визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000102301/0 від 30.03.2006р. (а.с.79).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2006р. по справі №А27/86(суддя Татарчук В.О.) в позові відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що в разі зменшення вартості товару після митного оформлення до податкового кредиту має бути віднесена лише та частка ПДВ, яка припадає на суму витрат, які включаються до складу валових.
Позивач, не погодившись з прийнятою постановою господарського суду, оскаржує її, вважає що господарським судом при винесенні постанови порушено норми матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову, прийняти нову, якою визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 30.03.2006р.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем, під час формування податкового кредиту додержано усіх норм чинного законодавства і висновок суду щодо неналежного виконання вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не відповідає обставинам справи. База оподаткування операцій з продажу товарів(послуг) згідно п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
Відповідач заперечення на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні представник відповідача просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на підставі наступного.
Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ “Астра” з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2004 року. За результатами перевірки був складений Акт №10/23-513/31075914 від 29.03.06р.
Перевіркою встановлено, що митна вартість товару, з якого сплачено ПДВ та включено до складу податкового кредиту у лютому 2004р., становить 695629,10грн., тоді як до валових витрат включено товар за фактурною вартістю на суму 504390,89грн. Різниця між митною та фактурною вартістю становить 38247,65грн. Зазначена сума не відносилась підприємством до складу валових витрат та відповідно не приймала участі у формуванні прибутку підприємства, а отже, не використовувалась у господарській діяльності.
За результатами перевірки перевіряючи дійшли висновку, що ТОВ ”Астра” не було використано у господарській діяльності ПДВ в сумі 38247,65грн., тобто не відбулося надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, підприємством в порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було безпідставно включено до податкового кредиту лютого 2004р. ПДВ в сумі 38247,65грн., а отже підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 36736грн.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 30.03.2006р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2004р. у розмірі 36736грн.
Згідно норм пп.7.2.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг), згідно пп.7.5.2 ст.7 цього Закону, вважається дата сплати податку по податкових зобов’язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
Відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Сплата підприємством у лютому 2004р. сум ПДВ по операціях з імпорту товарів, визначених у порядку, передбаченому п.4.3 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” та зазначених у належним чином оформлених вантажних митних деклараціях, у строк, передбачений пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підтверджена відповідними позначками митного органу на ВМД.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбаваються(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.1.32 ст.1 вищевказаного Закону України господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Усі імпортовані товари були використані підприємством для подальшого продажу, тобто використані у власній господарській діяльності з метою одержання доходу, що підтверджується документами, які були надані позивачем на вимогу суду і містяться у матеріалах справи.
Посилання господарського суду на норми п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими, тому що в матеріалах справи відсутні будь-які докази придбання підприємством товарів, не призначених для використання у господарській діяльності, вартість яких не підлягає віднесенню до складу валових витрат, та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв’язку з таким придбанням.
Стосовно доводів ДПІ треба зауважити, що платник податку при придбанні на митній території України товарів(послуг) оплачує постачальнику платнику ПДВ вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів - органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари.
Зважаючи на викладене, платник податку може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів.
На підставі вищевикладеного постанова господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра”, м.Дніпропетровськ задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.06р. по справі №А27/86 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 30.03.2006р. Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про зменшення ТОВ “Астра” суми бюджетного відшкодування, задекларованої у декларації з податку на додану вартість за лютий 2004р., на 36736грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра” 5грн.10коп. витрат по сплаті судового збору.
Видачу виконавчого листа доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Л.Кузнецова
Суддя І.А.Сизько
Суддя В.В.Швець
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець