Справа № 2 –43 / 11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня  2011 року                 Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі :      головуючого судді - Івка В.М.,

                 при секретарі –Жаботинській С.О.,

                 з участю - позивача –ОСОБА_1,

          представника позивача –ОСОБА_2,

          Представника відповідача –Щоголева Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Нові Санжари,                      вул. Леніна, 32, Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ФАРМКО»про стягнення недоплаченої орендної плати, припинення та розірвання договору оренди землі, -

встановив:

07.09.2010 року позивач звернулася з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої орендної плати згідно наданого розрахунку та припинення і розірвання договору оренди землі №Н-77 від 17.12.2005 року.

Письмовою заявою від 18.11.2010 року позивач уточнила позовні вимоги в частині, що стосується стягнення недоплаченої орендної плати в розмірі 2 046 грн. 85 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не дотримуються істотні умови договору в частині, що стосується встановлення та дотримання порядку та розміру оплати за оренду земельної ділянки, як це передбачено зокрема п.п. 9, 10 договору.

Зазначає також, що орендар не надає їй послуг в рахунок орендної плати, про які з нею та іншими орендодавцями він публічно обіцяв, це оранка та культивація огороду, дискування, посів та обмолот зернових, інші послуги, пов’язані з утриманням присадибної ділянки.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що:

- поєднання різних форм орендної плати є правом, а не обов’язком і вона вноситься відповідачем в розмірі 1075 грн. на рік, згідно умов договору;

- позивач придбала у нього сільськогосподарську продукцію за пільговими цінами на загальних умовах, а не в рахунок орендної плати за землю;

- предмет та інші суттєві умови таких договорів купівлі-продажу с/г продукції погоджувалися сторонами в усній формі, відповідно до ст. 206 ч. 1 ЦК України, однак позивач не бажала розраховуватися при цьому грошима і кожного разу надавала заяви про зарахування с/г продукції, в рахунок належної їй орендної плати;

- розмір орендної плати, визначений п. 13 договору, переглядається один раз на два роки у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т. ч. внаслідок інфляції, погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- перегляд розміру орендної плати є правом, а не обов’язком сторін, однак позивач ним не скористалася і не ініціювала процедуру внесення змін до договору оренди;

- факт отримання плати за оренду землі у строки, встановлені договором землі підтверджується письмовими заявами позивача про її отримання за 2007, 2008, 2009, 2010 роки.

В судовому засіданні позивач, її представник підтримали позовні вимоги. Представник відповідача позовні вимоги не визнав по вищезазначеним підставам.

Залучені ухвалою суду від 09.11.2010 року представники третіх осіб –Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Новосанжарського районного відділу земельних ресурсів не з’явилися в судове засідання, будучи належним чином увідомленими про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2005 року між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки, площею 4,56 га., яка знаходиться на території Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, строком на десять років.

Договір зареєстрований у Новосанжарському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»04.09.2007 року за №040754500102.

Пунктами 9, 10, 11, зазначеного договору визначено, що орендна плата встановлюється орендарем у формі та розмірі –1075 грн. на рік. З урахуванням індексів інфляції, до 20 числа першого за звітним роком місяця.

В порушення вищезазначених умов договору, відповідач обрав спосіб розрахунків, не передбачений договором –він частково здійснював оплату оренди сільськогосподарською продукцією, що не передбачено зокрема п. 9 договору, згідно з яким, в разі проведення такого розрахунку необхідне укладання додаткової угоди щорічно, до початку чергового року, в якій необхідно зазначити номенклатуру, кількість та вартість продукції, яка поставляється орендарем  в рахунок орендної плати. Тут же зазначено, що така угода є додатком до договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи така угода відповідачем із позивачем не укладалася, хоча ініціатором укладення такої угоди на думку суду, повинен був бути саме орендар, оскільки саме він проводив розрахунки по договору всупереч його умовам, шляхом реалізації с/г продукції та надання послуг, хоча такий вид розрахунків не передбачений умовами договору. Його твердження, про те, що реалізація с /г продукції позивачу не є  формою натурального розрахунку за оренду землі, а виникають з окремих договорів купівлі-продажу, по яких позивач, не маючи коштів на оплату, в кожному випадку прохав зарахувати це як орендну плату за землю є неспроможними, такими, що суперечать загальним засадам цивільного законодавства, умовам договору оренди землі.

Крім того, діючи в такий визначений договором оренди спосіб, відповідач повинен був  оформити такі свої дії відповідними актами, як це передбачено п. 12 договору оренди.

Згідно довідки ТОВ «ФАРМКО»від 06.12.2010 року протягом 2007 року позивач в рахунок орендної плати отримала 219 грн. коштами а решту с/г продукцією –соломою, кукурудзою;

-          протягом 2008 року отримала 1051 грн. коштами, а решту орендної плати –цукром та ячменем;

-          протягом 2009 року отримала 146 грн. коштами, а решту –соломою, цукром, ячменем, кукурудзою.

           Лише за 2010 рік, після того як позивач звернулася із зазначеною позовною заявою до суду, з нею проведений розрахунок коштами в сумі 4 156 грн.(а. с. 81)

           Як пояснила у судовому засіданні позивач –вона не була зацікавлена в проведенні з нею такого розрахунку с/г продукцією, однак вимушена була з ним погодитися, оскільки такі були пропозиції орендаря, і нічого іншого він не пропонував.

           Також суд не вважає належними доказами по справі в підтвердження своїх заперечень надані відповідачем, заяви позивача, де вона нібито  прохає відпустити в рахунок орендної плати їй с/г продукцію (а. с. 90-93), оскільки, як зазначалося вище орендар при цьому повинен був діяти у порядку і спосіб, визначений законом, а якщо укладений договір –то договором, чого ним зроблено не було.

Також суд не вважає належними доказами по справі, в зв’язку з цим і надані відповідачем розписки позивачки про те, що вона в повному об’ємі отримала орендну плату за 2007-2009 р.р. (а.с. 41-43)

При тому, що позивач  заявляє про свою незгоду з таким способом розрахунків, що вона була поставлена у залежність від одностороннього волевиявлення відповідача, а також підтвердженні об’єктивно того, що відповідач діяв всупереч вимогам договору оренди землі, суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів того, що ним беззаперечно виконані умови договору оренди землі в частині, що стосується проведення розрахунків своєчасно та в повному обсязі.

При цьому суд бере до уваги також показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в судовому засіданні підтвердили пояснення позивачки.

Як пояснили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 аналогічні договори оренди землі укладені і між ними та орендарем ТОВ «ФАРМКО», відповідачем по справі і який також проводить з ними розрахунки на свій розсуд, як коштами так і с/г продукцією, не дотримуючись при цьому умов договору щодо проведення розрахунків лише коштами, в зв’язку з чим вони змушені погоджуватися на такі умови.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ч. 2 ЦК України, договір має бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що з боку відповідача було допущене істотне порушення умов договору, а саме його порушення в частині, що стосується форми і розміру виплати орендної плати в грошовій формі, недотримання яких в значній мірі порушило законні права та інтереси позивача –власника земельної ділянки, розпорядження орендною платою на власний розсуд, а не бути залежною від тих умов: оплати, які їй незаконно і безпідставно фактично нав’язав орендар – відповідач, діючи у спосіб, вигідний в першу чергу йому, не власнику земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін, договір оренди землі зокрема може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Як передбачено ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, що відповідно є і обов’язком орендаря.

Таким чином суд вважає, що є всі законні підстави для поновлення порушених прав орендодавця, власника земельної ділянки.

Стосовно позовних вимог про стягнення недоплаченої орендної плати з відповідача, суд виходить з того, що позивачем не надано належних доказів наявності саме такої суми заборгованості.

          Керуючись ст. ст. . 10, 11, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 526, 651 ч. 2  ЦК України,  ст. 32 Закону України «Про оренду землі», суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Договір оренди земельної ділянки площею 4,56 га, яка знаходиться на території Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, укладений між сторонами 27 грудня 2005 року за №Н-77, в селі Нехвороща Новосанжарського району строком на десять років, достроково розірвати.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 10 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. державного мита.

           Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Новосанжарський районний суд Полтавської області.

Надруковано суддею власноручно і є оригіналом.

Суддя Новосанжарського

районного суду  Полтавської області                                                                    В.М. Івко