ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2006 м. Дніпропетровськ
Справа № А23/49
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
позивача: Шестіріков В.В.- предст., дов. від 05.04.2006 року
Васильченко О.В.- предст., дов.№10-1 від 07.06.2006 року
відповідача: Сорока В.М.- головний інспектор, дов.№26678/10/100 від 04.09.2006
Журавська О.Б.- інспектор, дов.№27036/10/100 від 05.09.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2006 року у справі №А23/49
за позовом: відкритого акціонерного товариства «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)
до: державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області
про: визнання неправомірними дій ДПІ і визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про визнання неправомірними дії державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську по визначенню суми узгодженого податкового зобов’язання позивача та по визначенню у повідомленні-рішенні від 02.02.2005 року №15-4/00109398/2219 суми штрафу на основі суми податкового зобов’язання, а також про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.02.2005 року №15-4/00109398/2219 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.04.2006 року).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року по справі №А23/49 (суддя Добродняк І.Ю.) позовні вимоги були задоволені частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську №15-4/00109398/2219 від 02.02.2005 року в частині нарахування штрафу в сумі 351102,80 грн. за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з земельного податку –702205,60 грн. В позові про визнання неправомірними дії державної податкової інспекції провадження у справі було закрите.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач –державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську –подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2006 року по справі №А23/49 в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 02.02.2005 року №15-4/00109398/2219 в частині нарахування штрафу в сумі 351102,80 грн. за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплатити узгоджену суму податкового зобов’язання з земельного податку –702205,60 грн.
Відповідач вважає, що постанова господарського суду була прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що позивач є платником земельного податку і на протязі 2002-2005 років відповідно до ст.14 Закону України „Про плату за землю” самостійно обчислював суму земельного податку і подавав розрахунки до ДПІ у м. Дніпродзержинську. Але у порушення п.5.3.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підприємство несвоєчасно сплатило самостійно задекларовані суми податкового зобов’язання, що в силу п.17.1.7 Закону №2181 є підставою для нарахування і сплати штрафу. Факт порушення господарським судом Дніпропетровської області справи про банкрутство позивача не звільняє останнього від сплати штрафу, оскільки в силу ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію не нараховується неустойка і не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів. У свою чергу, грошове зобов’язання –це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених саме цивільним законодавством України. А до правовідносин між сторонами цивільне законодавство не застосовується.
Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні пояснив, що судове рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Доводи державної податкової інспекції спростовуються чинним законодавством, оскільки п.17.1.7 Закону №2181 визначає, що штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, сплачується у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу. Оскільки позивач взагалі не сплатив податковий борг і сума уплати дорівнює нулю, то і сума штрафу повинна дорівнювати нулю. Крім того, відповідач неправильно застосовує ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки дана норма розповсюджується і на санкції, які нараховані за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
У судовому засіданні 05.09.2006 року була оголошена перерва до 14.40 14 вересня 2006 року.
У судовому засіданні 14.09.2006 року була оголошена вступна та резолютивна частина ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 02 лютого 2005 року державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську було прийняте податкове повідомлення-рішення №15-4/00109398/2219, відповідно до якого позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 769581,52 грн. нарахований штраф в розмірі 50% у сумі 384790,76 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки №59/15-4 від 02.02.2005 року «Про результати перевірки ВАТ „БЗКДУіТ” з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по платі за землю, код 00109398».
Перевіркою був встановлений факт порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: позивачем несвоєчасно проведена сплата узгодженої суми податкового зобов’язання по платі за землю на суму 769581,52 грн.
Як вбачається із матеріалів справи і як правомірно встановлено місцевим господарським судом при розгляді справи позивач є платником земельного податку. Відповідно до ст.14 Закону України „Про плату за землю” позивачем були подані до органу державної податкової служби:
· розрахунок земельного податку за 2001 рік (вх.№3276 від 30.01.01), згідно якому сума земельного податку за даними підприємства-позивача в 2001 році визначена у 173279,24 грн. (з оплатою щомісяця по 14439,94 грн.), 06.08.01 –уточнюючий розрахунок на 2001 рік (вх.№10263), відповідно до якого підлягає донарахуванню загальна сума 33644,16 грн., в т.ч. по строкам до 15.08.01, 15.09.01, 15.10.01, 15.11.01, 15.12.01, 15.01.02 по 5607,36 грн.(а.с.92,93);
· 24.01.02 –зведений розрахунок суми земельного податку на 2002 рік (вх.№3397), відповідно до якого сума земельного податку за даними підприємства-позивача в 2002 році визначена у 289258,00 грн. (по місяцях: 24105 грн., за грудень 2002 року –24103,00 грн.).- а.с.89;
· 31.01.03 –зведений розрахунок суми земельного податку на 2003 рік (вх.№1386), відповідно до якого сума земельного податку за даними підприємства-позивача в 2003 році визначена у 252087,00 грн. (по місяцях: січень –21010,00 грн., лютий-грудень –21007,00 грн.). –а.с.81.
Згідно ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачеві була надана розстрочка податкового боргу по податку на землю в сумі 119041,51 грн., що підтверджується укладеним сторонами договором про розстрочення, рішенням про розстрочення податкового боргу №18 від 19.06.01.
У зв’язку з тим, що позивач не сплачував своєчасно чергову частку розстроченої суми, договір розстрочення №18 від 19.06.01 скасований, про що відповідачем внесено рішення №16 від 19.04.02.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу)).
Строки сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку на 2001-2003 роки визначаються з урахуванням положень ст.20 Закону України "Про плату за землю", відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік" (в 2001 році земельний податок сплачується платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) щомісячно до 15 числа наступного місяця за звітним); відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.51 Закону України "Про державний бюджет України на 2002 рік", ст.55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік", - за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У разі, коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, яка діяла на день винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Вказаною статтею передбачено, що платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки, а відповідно до п.17.3 ст. 17 зазначеного Закону України сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Оскільки позивач несвоєчасно сплачував суми земельного податку згідно з наданим ним розрахунком, відповідачем були нараховані відповідні фінансові санкції. Але, як правильно зазначив місцевий господарський суд, при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, державною податковою інспекцією не було враховано, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.04 по справі № Б15/57/04 порушено провадження у справі про банкрутство підприємства-позивача, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Згідно ч.4 ст.12 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.04 провадження у справі № Б15/57/04 припинено, зазначену ухвалу оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.04 по справі № Б15/57/04 ухвала від 22.06.04 залишена без змін, в силу ст.85 ГПК України ухвала про припинення провадження у справі № Б15/57/04 набрала законної сили 03.08.04, з цієї дати дія мораторію вважається припиненою (ч.7 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
В акті проведеної відповідачем перевірки зазначено, що перевірка проводилася за період з 02.10.2001 року по 26.05.2004 року. Оскільки станом на 26.05.2004 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, то суд обґрунтовано зазначив, що можливо нарахування штрафу за період до 11.05.2004 року (дату порушення справи про банкрутство). Але сума штрафу повинна обчислюватися у порядку, визначеному п.17.1.7 Закону №2181, тобто штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати податкового боргу. Оскільки податковий борг не погашався і сума сплати дорівнює нулю, то й сума штрафу теж буде дорівнювати нулю.
За таких обставин рішення суду у цій частині позову повинно бути залишено без зміни.
Судом також обґрунтовано закрито провадження у справі за вимогами позивача про визнання неправомірними дій державної податкової інспекції по визначенню суми узгодженого податкового зобов’язання та суми штрафу, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду господарським судом у порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року у справі №А23/49 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат
(ухвала виготовлена у повному обсязі 18.09.2006 року)