Справа № 2-38-11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(повне)

          31 січня 2011 року                 Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

                                                                         судді:                                      Андреєва В.В.

                                                                         при секретарі:                        Петровій С.О.

                                                                      представника позивача        Фірсова І.І.,

                                                                      представника відповідачів    ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дзержинська цивільну справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»до  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування кредитом і зустрічному позові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

          25 березня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування кредитом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12.06.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_3 був укладений Договір кредиту № 275\385, та надано кредит у розмірі 2000 дол. США на умовах повернення, строковості, платності, зі сплатою 14 % річних та погашення загальної суми кредиту та процентів повинно було здійснюватися щомісячно до 20 числа поточного місяця включно, згідно зі встановленим графіком, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 07.06.2009 року.

          Виконання кредитних обов`язків, визначених договором, контрагенти забезпечили договором поруки № 275/386-1 від 12.06.2008 року, який укладався між АКБ «Укрсоцбанк»ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За умовами договору поруки ОСОБА_4 зобов`язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 275/386 від 12.06.2008 року

          Позивач договірні обов’язки виконав належним чином, однак  відповідач  кредит та нараховані відсотки у встановлений Договором термін не сплатив.

За станом на 19.02.2010 року  відповідачем підлягають поверненню: заборгованість за кредитом –1166,65 дол. США, заборгованість за відсотками –215,96 дол. США,  пеня за несвоєчасне повернення кредиту –258,34 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків –3,06 дол. США., штраф –60 дол. США, а всього –1704,01 дол. США,  що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 19.02.2010р. складає 13631,57 грн.

Зазначений борг повернути у добровільному порядку відповідач не погодився, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутися до суду із вказаною позовною заявою, в якій ставить питання про стягнення заборгованості за користування кредитом за  Договором кредиту у розмірі 13631,57 грн. Крім цього позивачем також ставиться питання про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: державного мита у розмірі 136,32 грн. та витрат з інформаційно-технічного розгляду справи у розмірі 120 грн.

Представник відповідачів надав до суду зустрічний позов в якому просить визнати договір кредиту  № 275/386 від 12.06.2008 року укладений між  ОСОБА_3  та  АКБ  

«Укрсоцбанк»в особі Дзержинського відділення Донецької обласної дирекції удаваним правочином, а також визнати договір кредиту №275/386 від 12.06.2008 року укладений між ОСОБА_3  та АКБ  «Укрсоцбанк»в  особі Дзержинського відділення Донецької обласної дирекції укладеним в Національній валюті України в сумі 9700,00 грн., на умовах, визначених в договорі кредиту. Обґрунтовуючи вимоги тим, що як зазначалось в позові банку кредит був виданий на умовах цільового використання грошових коштів, які в договорі визначені як споживчі цілі. Тобто, Позичальник планував використати отримані грошові кошти на придбання речей і товарів широкого вжитку. При цьому, всі розрахунки за придбаванні товари він проводив в гривні і для цього вимушений був отримані кошти в іноземній валюті конвертувати в національну валюту, так як у відповідності до Конституції України грошовою одиницею України є гривня, а відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Такі ж самі норми передбачені і ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

В зв'язку з цим ОСОБА_3 вважає, що насправді спірний кредитний договір був удаваним та був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме - надання йому кредиту в національній валюті України. Позивач надаючи Позичальнику кредит в іноземній валюті усвідомлював неминучість конвертації ним отриманої валюти в гривню, бо іншим чином відповідач ніяк не міг використати кредит за його цільовим призначенням, яке є одним із суттєвих та важливих умов кредитного договору. Також Банк знав про те, що для розрахунку з резидентом України відповідачу були необхідні саме гривні, а не будь-яка інша валюта і укладаючи спірний кредитний договір, він погодився задовольнити саме цю потребу, тобто погодився надати необхідні ОСОБА_3 гривні.

З наведених вище фактів відповідач робить висновок, що видаючи йому в кредит готівкою іноземну валюту. Банк усвідомлював, що цей акт носить формальний характер, а насправді ця валюта виступає не як засіб платежу, а як еквівалент Національної валюти України, необхідної для використання кредиту за цільовим призначенням. Через це ОСОБА_3 вважає, що він насправді уклав з банком договір кредиту в Національний валюті України, що не суперечить законодавству України, але сторони замаскували його під договір кредиту в іноземній валюті, який суперечить вищезгаданому Декрету КМУ.

Відповідно до ч.2 ст. 235 ЦК України, якщо, правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правочином, який вони насправді вчинили. Оскільки між сторонами фактично був укладений договір про надання кредиту в національній валюті України у розмірі 9700,00 грн. до цього правочину мають бути застосовані правила, що регулюють надання саме такого кредиту.

          В судове засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, зустрічний позов не визнав, суду пояснив,що договір кредиту укладений між сторонами не може бути удаваним тому, що Валютне законодавство при видачі відповідачу кредиту не було порушено, а ст.ст. 192, 522 ЦК України передбачено використання іноземної валюти, ст.47 ЗУ «Про банки»не порушена, є ліцензія на проведення валютних операцій.

           Представник відповідачів позов не визнав, зустрічний позов підтримав, суду пояснив, що банк не мав видавати кредит в доларах США.

          Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог АКБ «Укрсоцбанку»в повному обсязі, а в вимогах по зустрічному позові слід відмовити з наступних підстав.

Так в суді встановлено, що між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № 275\385, та надано кредит у розмірі 2000 дол. США на умовах повернення, строковості, платності, зі сплатою 14 % річних та погашення загальної суми кредиту та процентів повинно було здійснюватися щомісячно до 20 числа поточного місяця включно, згідно зі встановленим графіком, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 07.06.2009 року. (а.с.6-7).

Виконання кредитних обов`язків, визначених договором, контрагенти забезпечили договором поруки № 275/386-1 від 12.06.2008 року, який укладався між АКБ «Укрсоцбанк»ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 8-9)

Згідно розрахунку суми  заборгованості за кредитним договором № 275\386 від 12.06.2008 року., станом на 19.02.2010р. загальна сума заборгованості у відповідача складає 1704,01 дол. США,  що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 19.02.2010р. складає 13631,57 грн. (а.с.16).

Що стосується вимог представника відповідачів щодо визнання договору кредиту №275/386 від 12.06.2008 року укладений між ОСОБА_3 та  АКБ «Укрсоцбанк»в

особі Дзержинського  відділення Донецької обласної дирекції удаваним правочином, а також визнання договору кредиту №275/386 від 12.06.2008 року укладений між ОСОБА_3 та АКБ  «Укрсоцбанк»в  особі Дзержинського відділення Донецької обласної дирекції укладеним в Національній валюті України в сумі 9700,00 грн., на умовах, визначених в договорі кредиту –слід відмовити, тому що договір кредиту укладений між сторонами не може бути удаваним тому, що Валютне законодавство при видачі відповідачу кредиту не було порушено, відповідно до ст.ст. 192, 522 ЦК України іноземна валюта може використовуватися  в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, згідно ст. 47 ЗУ «Про банки»у позивача є ліцензія на проведення валютних операцій.

          За таких обставин суд вважає необхідним стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь АКБ «Укрсоцбанк»заборгованість за кредитом –1166,65 дол. США, заборгованість за відсотками –215,96 дол. США,  пеня за несвоєчасне повернення кредиту –258,34 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення відсотків –3,06 дол. США., штраф –60 дол. США, а всього –1704,01 дол. США,  що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 19.02.2010р. складає 13631,57 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 136,32грн., та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі  120,00грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

          Позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування кредитом, задовольнити.

Стягнути солідарне з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»за користування кредитом №275/386 від 12.06.2008р., а саме: суму заборгованості за кредитом - 1166,65 доларів СПІА, суму заборгованості за відсотками - 215.96 доларів СПІА, пеню за несвоєчасне повернення кредиту -258.34 доларів СПІА, пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 3,06 доларів СПІА, штраф - 60 доларів СПІА, всього 1704,01 доларів СПІА, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 19.02.2010р. складає 13631 грв. (Тринадцять тисяч шістсот тридцять одна гривня) 57коп. і судові витрати по сплаті судового збору у сумі 136 (Сто тридцять шість) грв. 32 коп.  і сплаті по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи у сумі 120 (Сто двадцять) грв. і кошти перерахувати на т/р №37395275087870 у Дзержинському відділенні ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, СДРПОУ - 09334010.

У зустрічному позові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору №275/386 від 12.06.2008р. укладеного у доларах СПІА недійсним, і вважати укладеним у гривні на суму 9700 гривні, відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через суд міста Дзержинська протягом десятії днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: