ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2006 Справа № 8/138 (32/412)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Герасименко І.М.(доповідач),
судді: Науменко І.М., Прудніков В.В.,
секретар судового засідання: Нурулаєва Г.Ю.
за участю представників сторін:
представника позивача:ОСОБА_3.,ОСОБА_1.;
представника відповідача-2: Винокуров В. Ю.;
представник відповідача -1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Торгінвест”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.06р.
у справі № 8/138(32/412)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до відповідача/1: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
відповідача/2: товариства з обмеженою відповідальністю “Торгінвест”, м. Дніпропетровськ
про розірвання договору та стягнення 19 000 грн. 00 коп.
В С Т А Н О В И В:
До господарського суду Дніпропетровської області звернувся суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ з позовом до відповідача/1: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ, відповідача/2: товариства з обмеженою відповідальністю “Торгінвест”, м. Дніпропетровськ, про розірвання попереднього договору №НОМЕР_1 від 29.03.2005 р. та стягнення з відповідача/1 19 000 грн. 00 коп., які були перераховані позивачем у якості передплати за користування приміщенням, договір оренди якого передбачалось укласти в майбутньому. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем/1 не було виконано обов'язків щодо надання позивачу в оренду приміщення відповідно до досягнутої домовленості під час укладання попереднього договору.
Приватний підприємець ОСОБА_1. подав клопотання про залучення до участі у даній справі в якості відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгінвест”.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Торгінвест”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2005року, стягнуто з відповідача/2 на користь позивача :19000 грн. 00 коп. -авансових платежів; 102 грн. 00 коп. -витрат на сплату держмита; 59 грн. 00 коп. -витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2006 р. рішення суду першої інстанції від 17.11.2005 р. залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ “Торгінвест” без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду від 01.03.2006 р. касаційну скаргу ТОВ “Торгінвест” задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2006 р. скасовано.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2006 р., в задоволенні позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено. Позов до ТОВ “Торгінвест” задоволено частково. Стягнуто з відповідача/2 на користь позивача 19 000 грн. 00 коп. -авансових платежів, 190 грн. 00 коп. -витрат на сплату держмита, 59 грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Відповідач не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення грошових коштів в сумі 19 000 грн. 00 коп. та судових витрат, в іншій частині позову вважає, що господарський суд помилково визнав суму, що була перерахована фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. по попередньому договору авансом та застосував норму статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки в пункту 1.2 попереднього договору зазначено, що ця сума є забезпеченням зобов'язання по даному договору. Зазначає, що суд не мав підстав для застосування до даних правовідносин норм Цивільного кодексу, які регулюють майновий найм, так як договір найму (оренди) сторонами не укладався. Скаржник посилається на те, що відповідь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на досудову вимогу позивача від 01.08.2005р містить у собі заклик до укладення основного договору, що свідчить про те, відповідач -1 приймав заходи до укладення основного договору, а позивач необґрунтовано ухилявся від його укладання. Господарський суд не надав оцінку п.7.3 попереднього договору, яким встановлено, що договір набирає сили з моменту підписання і діє до укладення сторонами договору оренди, предметом якого буде об'єкт, зазначений в пункті 1.1 даного договору.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник відповідача/2 підтримав свою апеляційну скаргу, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
29.03.2005р. між приватним підприємцем ОСОБА_1. та приватним підприємцем ОСОБА_2 . було укладено попередній договір.
Метою цього договору є укладання в майбутньому договору оренди не житлового приміщення, розташованого за адресою м. Дніпропетровськ пл.. АДРЕСА_1 на першому поверсі, площею 60 кв.м.
З тексту договору випливає, що договір оренди, в подальшому повинен укладатись між ПП ОСОБА_1. та ПП ОСОБА_2., тобто ПП ОСОБА_2.
Пунктом 2.5 попереднього договору передбачено, що сторони на протязі 30 календарних днів з моменту підписання цього договору узгоджують проект договору оренди. Кожна із сторін письмово підтверджує свою згоду з умовами проекту
договору.
Пунктом 6.1 попереднього договору обумовлено, що календарна дата відкриття торгового центру, а також строки укладення договору оренди і надання приміщення під монтаж обладнання сторони узгоджують окремо додатковими угодами до даного договору.
Додаткових угод на виконання цього пункту договору, як свідчать матеріали справи і пояснення сторін, сторони не укладали.
Відповідно до пунктом 1.2 попереднього договору встановлено, що з метою забезпечення зобов'язань по даному договору позивач сплачує відповідачу -1- 19011 грн. 60 коп. на протязі трьох банківських днів з моменту підписання даного договору.
29.03.2005р. сторони уклали додаткову угоду № НОМЕР_2 (а.с. 25), якою визначили суму коштів перерахованих на підставі п.1.2 попереднього договору авансом, який включає орендну плату за перший та останній місяць оренди.
31.03.2005р. та 29.03.2005р. позивач сплатив відповідачеві -1 по 9 505 грн. 80 коп. (а.с.7), всього 19011,60 грн. 07.07.2005р. відповідач -1 перерахував відповідачеві -2 ці кошти в загальній сумі 20050 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.44). Цю обставину також підтвердив в судовому засідання представник відповідача -1.
25.05.2005р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. направила на адресу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 претензію про розірвання попереднього договору, посилаючись на те, що приміщення, яке повинно бути об'єктом оренди не відповідає характеристикам, які сторони погодили під час укладання попереднього договору.
Згідно статті 635 Цивільного кодексу України попереднім договором є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Проект основного договору повинен був бути узгодженим на протязі 30 календарних днів з моменту підписання попереднього договору (п.2.5).
Але ця умова сторонами виконана не була. Проект договору оренди жодна із сторін до іншої сторони не направляла. Доказів протилежного сторони суду не надали.
При цьому, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, стосовно того, що ПП ОСОБА_2. діяла на підставі договору доручення №НОМЕР_3 від 12.03.2005 р. (а.с.21 т. 1), так як відповідно до договору доручення, вона уповноважена на забезпечення здачі в оренду торгових площ за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_2, а попередній договір стосується нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, . АДРЕСА_1і сторонами не доведено, що в обох договорах мова йде про одне й теж приміщення.
Колегія суддів вважає, що ПП ОСОБА_2. діяла від свого імені, що підтверджується також квитанціями до приходного ордеру № НОМЕР_2 від 29.03.2006 р. та від 31.03.2005 р. (а.с. 7 т. 1) відповідно до якого ПП ОСОБА_2. отримала від ПП ОСОБА_1. грошові кошти в загальній сумі 19011 грн. 60 коп.
При цьому, посилання відповідача на подальше перерахування цих коштів 07.07.2005 р. ТОВ “Торгінвест” (а.с.44 т.1) не може бути прийнято як доказ, так як платіжний документ містить посилання на договір доручення №НОМЕР_3 від 12.03.2005 р., який не пов'язаний з правовідносинами сторін за попереднім договором.
Крім того, згідно з приписами ст. 761 ЦК України право передання майна у найм (оренду) має власник; особа, якій належить майнові права; особа, уповноважена на укладання договору.
Зважаючи на те, що власником торгівельного комплексу за адресою: м.
Дніпропетровськ, АДРЕСА_2 є ТОВ “Торгінвест” відповідно до свідоцтва про право власності від 09.11.2005 р. (а.с.124 т. 1), що не співпадає, як з датою відкриття торгівельного центру, вказаного у спірному договорі -01.07.2005 р. (а.с.6 т.1), так і з адресою, вказаного в спірному договорі -м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Колегія суддів враховує, що ПП ОСОБА_2. не надала доказів того, що нежитлове приміщення за адресою:м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі, площею 60 м2, є її власністю, їй належать майнові права або вона була уповноважена на укладення договору оренди вказаного приміщення, тому колегія суддів вважає, що грошові кошти від ПП ОСОБА_1. отримані відповідачем-1 без достатніх правових підстав.
Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа, зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом впала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Тому грошові кошти необхідно стягнути з ПП ОСОБА_2 і в цій частині рішення суду необхідно скасувати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання попереднього договору №НОМЕР_1 від 29.03.2005 р. рішення суду не оскаржувалось і в цій частині не підлягає зміні чи скасуванню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарським процесуальним кодексом України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгінвест”, м. Дніпропетровськ - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.06р.
у справі № 8/138(32/412)-скасувати частково.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“В задоволенні позову ПП ОСОБА_1 до ТОВ “Торгінвест”, м. Дніпропетровськ, відмовити.
Позовні вимоги ППОСОБА_1 до ПП ОСОБА_2, задовольнити частково.
Стягнути з ПП ОСОБА_2 (49000, м. Дніпропетровськ,АДРЕСА_3; п/р №НОМЕР_4 в ДОД АППБ “Аваль”, МФО 305653, код НОМЕР_5) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, вул. АДРЕСА_4; п/р № НОМЕР_6 в ДОФ УСБ, МФО 305017, код НОМЕР_7) -19 000 грн. 00 коп. авансових платежів, 95 грн. 00 коп. витрат на сплату держмита, 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині позовних вимог про розірвання попереднього договору №НОМЕР_1 від 29.03.2005 р. -відмовити.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ по справі.
Головуючий суддя І.М. Герасименко
Суддя І.М. Науменко
Суддя В.В. Прудніков
З оригіналом згідно.