Справа №  2-а-989/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.02.2011                                                                                                     м.Енергодар       

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого:  Федоренко  О.  І.

при секретарі:  Черкашиній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Енергодар справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1  до   Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар  про  стягнення соціальної допомоги дітям віїни,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодар (УПФУ), в якому просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому надбавку до пенсії згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 квітня 2010 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст.6 вищезазначеного Закону йому, як дитині війни повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. УПФУ, зазначену виплату здійснює не в повному обсязі, виплачується лише 10%. Просить розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги задовольнити.  

         Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав. Але в матеріалах справи мається лист УПФУ надісланий позивачу у відповідь на його заяву. В зазначеному листі вказано, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено джерело фінансування соціальних виплат, а саме – за рахунок коштів державного бюджету України надбавка до пенсій дітям війни виплачується у відповідності до Постанови КМУ № 530 від 28.5.2008 року, яким з 1.10.2008 року й по теперішній час розмір надбавки встановлений в 49,80 грн.          

       Перевіривши докази по справі суд приходить до наступного.

        Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової Війни було менше 18 років. В судовому засіданні встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується його паспортом та пенсійним посвідченням з відповідною відміткою «дитина війни», у зв’язку з чим він відноситься до категорії громадян, які мають право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено Законом України «Про соціальний захист  дітей війни».

        У ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007 роках, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).

       Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.  

       Згідно ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлений прожитковий мінімум, в тому числі для осіб, які втратили працездатність з 1.1.2010 р. - 695 грн.  

       Будь яких обмежень дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»   Законом України «Про державний боджет на 2010 рік» не приймалося.

       Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 та ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

       Таким чином, відповідач повинен був провести нарахування та виплату відповідно до вимог ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у встановленному законом розмірі.

       Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги.

       Згідно з п.п.6 п.2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  ПФУ від 30.4.2002 року № 8-2, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.        У зв'язку з чим суд вважає протиправним рішення відповідача про відмову щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

        Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк. Строк звернення може бути поновлений судом, якщо його пропущено з поважних підстав. Позивач звернувся до суду 03.02.2011 року. У зв’язку з тим, що позивачем не надано підтвердження об’єктивності пропуску строку позовної давнини, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давнини й тому стягнення треба проводити з 03.08.2010 року. Однак питання про розмір такого роду виплат відноситься до компетенції Управління Пенсійного фонду і нарахування суд не проводить.

        Керуючись ст.ст.3,22,46,48 Конституції України, Рішенням КС України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р., ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.2,8,11,69-71,94,99,100,128,158-164,186 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Енергодар здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 03.08.2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

          Суддя                                                                                          О.  І.  Федоренко