ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

про відмову у витребуванні доказів

02 лютого 2022 року м. ХарківСправа № 922/300/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресайклінг Солюшинс" (вх. № 300/22 від 28 січня 2022 року) про витребування доказів у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресайклінг Солюшинс", місто Київ,

до фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича, селище міського типу Старий Мерчик,

про стягнення сум попередньої оплати за договором поставки,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, перебуває справа № 922/300/22. Одночасно із поданням позовної заяви позивачем сформовано клопотання (вх. № 300/22 від 28 січня 2022 року) про витребування у фізичної особи-підприємця Букіна Дмитра Миколайовича договору поставки № 1-12/11 від 12 листопада 2018 року.

Розглянувши клопотання позивача, сформоване в порядку статті 81 ГПК України, суд зазначає наступне.

Згідно статті 129 Конституції України  однією з засад судочинства є змагальність. Даний принцип також знайшов своє відображення у статті 13 ГПК України,  згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України  встановлено, що   предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. (Рішення ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року).

Згідно частини 1 статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Позивачем застосовано механізм через витребування доказів в порядку статті 81 ГПК України.

При цьому, суд вирішуючи долю клопотання позивача, відмовляє у його задоволенні з наступної підстави.

Так, обґрунтовуючи обставини справи та визначаючи позовні вимоги до відповідача, позивач посилається на ту обставину, що 02 серпня 2021 року між ним (як новим кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юмджи Ресурс" (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 001-02.08.21 який передбачає перехід прав та обов`язків по господарському зобов`язанню боржником в якому виступає фізична особа-підприємець Букін Дмитро Миколайович (відповідач по справі).

При цьому за умовами пункту 1.1. даного договору, первісний кредитор визначає відсутність у нього примірника договору поставки № 1-12/11 від 12 листопада 2018 року, який слугує підставою для виникнення відносин, пов`язаних із відступленням права вимоги.

У частині першій статті 510 Цивільного кодексу України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. У статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11. За частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18. Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17 зроблено правовий висновок про те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Суд зауважує, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17 є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року. В розрізі викладеного, враховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

В даному випадку, підписуючи договір відступлення права вимоги (цесі її) № 001-02.08.21 від 02 серпня 2021 року позивач, як новий кредитор, повинен був обраховувати ризики, які виникнуть через не надання первісним кредитором примірника договору, пов`язаного із відступленням права вимоги.

При цьому, на боржника не покладено жодного правового обов`язку представляти новому кредитору документи, закладені в основу господарського правовідношення, переданого новому кредитору, а відтак останній не зобов`язаний на вимогу нового кредитора надавати примірники договору, оскільки цей обов`язок, як вже було вказано вище, покладений виключно на первісного кредитора.

Суд не може замість сторони збирати докази, які входять у базу доказування певної обставини закладеної в обґрунтування позову чи заперечення проти позову, оскільки це виключно прерогатива учасників справи, які подаючи заяви по суті справи, наводять із представленням певних доказів, свою позицію перед судом.

Судом також враховано, що згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на предмет та підстави позову, суд вважає, що витребування від відповідача примірника договору поставки № 1-12/11 від 12 листопада 2018 року завдасть для нього додатковий обов`язок, який за нормами цивільного законодавства повинен нести лише первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмджи Ресурс"), що у сукупності свідчить про невідповідність поданого клопотання вимогам статті 81 ГПК України та відмову суду у його задоволенні.

Керуючись статтями 2, 8, 42, 81, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

УХВАЛИВ:

ВідмовитиТовариству з обмеженою відповідальністю "Ресайклінг Солюшинс"  у задоволенні клопотання (вх. № 300/22 від 28 січня 2022 року) про витребування доказів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 02 лютого 2022 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/300/22