Справа № 2а-36/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді –Прижигалінської Т.В.,
при секретарі–Ноздріній Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Синельникове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до інспектора ВДАІ з обслуговування адміністративної території м.Синельникове. Синельниківського району старшого лейтенанта міліції Жижко Сергія Михайловича- про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення-
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_2 10.12.2010 року звернувся до Синельниківського міськрайонного суду з адміністративним позовом до інспектора ВДАІ з обслуговування адміністративної території міста Синельникове, Синельниківського району ст.лейтенанта Жижко Сергія Михайловича з вимогами про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що постановою ІД ВДАІ з обслуговування адміністративної території м.Синельникове, району ст.л-том міліції Жижко С.М. від 04.12.2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 335 грн. за здійснення зупинки у місці де відстань між суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 і транспортним засобом складає менше 3-х метрів, а саме 2.3 метри.
Оскільки позивач вважає, що порушень ПДР України він не допускав, дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення є незаконними з наступних підстав.
Рухаючись на своєму автомобілі ВАЗ 21099 н/з НОМЕР_1 по вул.. 40 років Жовтня у м.Синельникове, в напрямку вул..Леніна на перехресті з вул. Петровського, у нього перестав працювати двигун і автомобіль зупинився прямо на перехресті. Позивач ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, зіштовхнувши автомобіль за перехрестя. Позивач вважає, що він здійснив «вимушену зупинку»не порушуючи ПДР. Після значних фізичних навантажень позивачу стало зле і він з аптечки автомобіля дістав розчин аміаку, але впустив його і розлив. Залишивши автомобіль впритул до огорожі проїзної частини і не вимикаючи аварійної сигналізації, позивач пішов до найближчої аптеки. Скориставшись ліками, позивач викликав допомогу в евакуації автомобіля з вулиці.
Автомобіль не заводився, позивач відкрив замок капоту і вийшов на вулицю. До нього підійшов працівник ДПС сержант міліції якому позивач пояснив суть справи. Потім підійшов другий працівник ДПС ст. лейтенант Жижко С.М. Позивач попросив у них допомоги, штовхнути автомобіль Але відповідач не став слухати пояснень, заявив що автомобіль заважає руху і почав складати протокол про адміністративне правопорушення, натякнувши позивачу, що особливо впертим виписують максимальний штраф. Після пояснень позивача та невизнання своєї вини, сержант міліції приніс «вимірювальний пристрій»- рулетку для встановлення відстані між суцільною лінією та транспортним засобом. Вимирювання проводилося у присутності двох свідків-водіїв. На момент вимірювання на пристрії будь-якого інвентарного номеру не було. В порушення вказівки МВС України від 25.11.2009 року № к-4836 щодо заборони використання таких приладів при складанні адміністративних протоколів, свідкам та позивачу не було представлено на огляд наявність нульової позначки на вимірювачі, для яких саме вимірів була розрахована рулетка ( дециметри, метри, сантиметри). Позивач просить суд скасувати постанову серії АЕ1 №004126 від 04.12.2010 року ІД ВДАІ Жижко Сергія Михайловича про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 335 грн.
Позивач в судове засідання не з»явився, але до початку слухання справи надав суду письмову заяву, якою просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з”явився, хоча про дату слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 128 КАСУ, у разі неприбуття відповідача-суб»єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.
Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності всі матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення Серії АЕ1 № 004126 від 04.12.2010 року, позивача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 335 гривень (а.с.3).
Складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 255 КУпАП. Відповідно зі ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо.
Відповідно до вимог с.7 КупАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв»язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точні відповідності з законом.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1№ 191853 від 04.12.2010 року вбачається, що 04.12.2010 року о 14 год.10 хв. В м.Синельникове по вул. 40 років Жовтня,11 водій ОСОБА_2,керуючи автомобілем ВАЗ 21099 н/з НОМЕР_1, здійснив зупинку транспортного засобу у місці, де відстань між суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1. і транспортним засобом складає менше 3-х метрів, а саме 2,3 м., чим порушив вимоги п. 15.9»д»Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.2.13 Інструкції «З організації провадження та діловодства у справах про адміністративне правопорушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху», до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-,відео-або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керування цим транспортним засобом.
Як вбачається із вказівки начальника Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України від 25.11.2009 року, долученої позивачем до матеріалів справи, з метою недопущення порушення своїх конституційних прав, а також для подальшого здійснення їх захисту водії транспортних засобів можуть використовувати засоби фото-, відео-, аудіозапису для фіксування процесу оформлення адміністративних матеріалів працівниками Державтоінспекції МВС.
Відповідно до вимог п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС 13.11.2006 року № 1111, забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якої минув (термін дії 1 рік).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та постанови в справі про адміністративне правопорушення вбачається, що в порушення наведеного положення до них не додано матеріалів, на яких зафіксовано показання пристрію, яким вимірювалася відстань від дорожньої розмітки до транспортного засобу. Вимірювальний пристрій, а саме рулетка, яка була застосована інспектором ВДАІ Жижко С.М. не мала інвентарного номеру, не була надана свідкам правопорушення для перевірки щодо наявності нульової позначки на рулетці та для яких саме вимірів була розрахована.
Відповідачем не надано суду документів щодо використаного ним вимірювавального пристрію. Ні в протоколі, ні в постанові по справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного вимірювального засобу до застосування, що робить вимірювання незаконним у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Дана постанова винесена відповідачем лише на підставі показань рулетки, що є грубим порушенням прав позивача та не відповідає вимогам вищезазначеної інструкції.
Крім цього, порушені права позивача передбачені ст.268 КУпАП згідно яких особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржувати постанову по справі. В судовому засіданні встановлено, що після того, як у автомобіля яким керував позивач ОСОБА_2 перестав працювати двигун, він вимушений був здійснити вимушену зупинку,увімкнувши аварійну світлову сигналізацію, що відповідає вимогам п.9.9 а ПДР України. Із пояснень позивача вбачається, що після вимушеної зупинки його автомобіля, він залишивши автомобіль з світловою сигналізацією, пішов до найближчої аптеки де придбав для себе розчин аміаку. Даний факт підтверджено фіксальним чеком, в якому зазначено дату- 04 грудня 2010 року та час купівлі- 14 год. 21 хв.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст.ст. 283 та 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачем були надані пояснення, згідно яких його автомобіль заглох, він не сміг завестися, включив аварійну сигналізацію, прийняв як можна більш вправо, при цьому правил дорожнього руху не порушив.
Не зважаючи на те, що згідно ст.251 КУпАП доказами по справі є також пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, прийнятій інспектором ВДАІ Жижко С.М., не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.
Згідно вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства “в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову”.
За таких обставин, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають повному задоволенню.
На підставі викладеного ст.ст.6,9,11,69,71,121,160,161,162,167 КАСУ України, ст.293 КУпАП, суд-
П о с т а н о в и в:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії АЕ1 № 004126 ІД ВДАІ з ОАТ м.Синельникове та району старшого лейтенанта міліції Жижко Сергія Михайловича від 04.12.2010 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 335 грн.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя:
Т. В. Прижигалінська