2-а-221/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.02.2011  

Лутугинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді  Шпідько В.Г.., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, передбаченого Законом України “Про соціальний захист дітей війни””,-   

                                                             ВСТАНОВИВ:

           8 лютого 2011року позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач у 2010році їй таку допомогу не виплачував, тому просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй не отриману допомогу в 2010 році та в подальшому.   

Позивач у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.   

               Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.  У запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач посилається на наступне.  Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Також, наполягав на тому, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду, поважних причин для його поновлення немає. Вважав свої дії правомірними, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.   

     18 лютого 2011 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.   

     Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.   

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням ( а.с.4) та ксерокопією паспорту ( а.с.3).   

          Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.   

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.   

Статтею 70 Закону України « Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.   

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.   

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм «Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно статті 6 якого дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Враховуючи вищевикладене, суд вважає  за можливе зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії  за віком з  1 січня 2010 року без обмеження певною датою, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено строк його дії.   

Позивач просила суд поновити строк звернення до суду, відповідно ухвали  від 9 лютого2011 року позивачу поновлено пропущений строк звернення до суду за захистом порушеного права, розцінюючи причини пропуску поважними.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.   

              Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Рішенням Конституційного Суду України від  22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-   

                                                   ПОСТАНОВИВ:

               Позов ОСОБА_1 задовольнити.   

Визнати  неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня 2010 року.   

              Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  з 1 січня 2010 року  з урахуванням виплачених сум.   

             Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень.   

         Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої  інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

Суддя :