П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.01.2011                                                                                          Справа  № 2-а-98/11

Суддя Кремінського районного суду Луганської області Кіяшко В.Г.,

розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі про визнання бездіяльності щодо несплати грошової допомоги дітям війни неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що має правовий статус «дитина війни». З 04.07.2010 року відповідачем йому не виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а соціальна допомога надавалася лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Постанови КМУ від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Враховуючи приписи Конституції України щодо недопустимості при прийнятті нових законів звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, презумпція винності суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх дій, позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язати здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни з 04   липня 2010 року в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат. У відкритті провадження у справі щодо позовних вимог за період  з 01.01.2006 року по  03.07.2010 року   відмовлено відповідно до ст. 100 КАС України.

          Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

          Відповідач свого представника у судове засідання не надіслав, надав суду письмові заперечення проти позову та звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у відсутності його представника.

          Враховуючи характер заявлених вимого та заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає доцільним розглянути справу у порядку скороченого провадження, відповідно до приписів ч.4 ст.183-2 КАС України.

          Представник відповідача у письмових заперечень проти позову посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен вирішуватись шляхом внесення змін в діюче законодавство, а виплати повинні здійснюватися  виключно із коштів державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, який є відокремленим. Вимоги позивача щодо  підвищення пенсії  з вищенаведених підстав вважає незаконними, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

         Суд, дослідивши зібрані у справі докази та письмові заперечення відповідача, всебічно і повно перевіривши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, вважає позов обґрунтованим  і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

        Згідно ч.3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Стаття 46 Конституції України, гарантує право громадян на соціальний захист.

      Відповідно до приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та даними паспорта (а.с.7, 9).

     Згідно реєстраційного номеру позов надійшов до суду 04.01.2011 р.(а.с.2).

     Суд розглядає справу в межах відкритого судом провадження з урахуванням вимог ст. 100 КАС України.

     Закон України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, відповідно до ст. 6 якого дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком , натепер є чинним і діє.

     Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до наведеної норми Закону, але цього не здійснював.

     Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, та приймаючи до уваги роз’яснення Вищого Адміністративного суду від 01.12.2009 року №1623/13/13-09 що нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає безпідставними заперечення представника відповідача.

    Таким чином, суд вважає доведеним порушення прав позивача, щодо несплати йому підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 04.07.2010 року, яке підлягає захисту, а бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі, щодо несплати такого підвищення до пенсії неправомірною, а тому позов підлягає задоволенню.

      Понесені позивачем втрати підлягають відшкодуванню за рахунок  Державного бюджету України.

      Що стосується позовних вимог викладених в пункті 3, то суд не вирішує спірні правовідносини які будуть виникати у майбутньому і не може регулювати наперед вказані спірні відносини, тому вважає за необхідне залишити вказані в п. 3  вимоги без задоволення.         

Керуючись ст. ст.19, 22, 46, 124 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, ст. ст.8, 17, 94 ч.1, 100, 160, 162, 183-2,186 КАС України, суд

                                                              ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

           Визнати неправомірною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі щодо несплати підвищення до пенсії  ОСОБА_1  з 04  липня 2010 року.

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 04 липня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Позовні вимоги щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Кремінському районі Луганської області в подальшому нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_1  залишити без задоволення за їх необґрунтованістю.

Стягнути з Управління державного казначейства у Кремінському районі на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3грн. 40 коп.

      Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

       Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку  з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.    

             Суддя                                                                                 В.Г. Кіяшко