Справа № 10 - 32/11 Категорія: запобіжний захід
Головуючий 1 інстанції суддя Гаврасієнко В.О.
Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати з кримінальних
справ апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючої - судді Маркової Т.О.
Суддів: Міняйло М.П.
Гребенюк В.І.
За участю: прокурора Буца Г.О.
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2011 року, якою відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого; зареєстрованого і проживаючого по АДРЕСА_1
- обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.
Згідно подання ст. слідчого Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, погодженого з прокурором Заводського району м. Миколаєва ОСОБА_4, 04 лютого 2011 року близько 02.30 год. ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проникли в приміщення будинку № 2 СВТ «Блакитний купол» с. Велика Корениха м. Миколаєва, звідки намагалися таємно викрасти належне ОСОБА_8 майно, чим могли заподіяти останньому матеріальний збиток на загальну суму 1350 грн. Злочин не був закінчений з причин, що не залежали від їх волі.
04.02.2011 року відносно вказаних осіб порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того, в період з 23.01.2011 року по 01.02.2011 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_6 проник в приміщення будинку на території ділянки № 6 СВТ «Блакитний купол», звідки таємно викрав належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 1 300 грн.
Крім того, 30.01.2011 року в нічний час ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6 проник в приміщення будинку на території ділянки № 524 СВТ «Бузький», звідки таємно викрав належне ОСОБА_11 майно на загальну суму 480,00 грн.
07.02.2011 року за підозрою у вчиненні вказаних злочинів ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України.
Задовольняючи подання слідчого, суд в постанові послався на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні трьох крадіжок за короткий проміжок часу за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні умисних злочинів, що є тяжкими, санкція статті за які передбачає позбавлення волі понад п’ять років позбавлення волі, що знаходячись на волі він може перешкоджати встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, оскільки не працює і не має постійного джерела доходу, сховатися від досудового слідства і суду, а також для виконання процесуальних рішень досудового слідства.
В апеляції захисник ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду і обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Вважає постанову необґрунтованою і належним чином не вмотивованою, посилаючись на не обговорення можливості обрання іншого виду запобіжного заходу, а також мотивів, у зв’язку з якими суд дійшов висновку про неможливість обрання менш суворого заходу. Твердить, що судом не враховані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, має грамоти за сумлінне відношення до навчання та інші успіхи, не перешкоджав встановленню істини по справі, а навпаки - активно сприяв розкриттю злочину, добровільно розповів про вчинення злочинів, про які навіть не було заяв від потерпілих, щиро кається у вчиненому, має хронічні захворювання; має намір відшкодувати заподіяну шкоду. А тому вважає, що найбільш суворий запобіжний захід обраний ОСОБА_3 необґрунтовано, і що більш м’які заходи можуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_3
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку прокурора Буца Г.О. про законність рішення судді, вивчивши матеріали справи та надані захисником матеріали щодо особи обвинуваченого, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її підлягаючою частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні трьох епізодів злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад 3 роки; але, зазначаючи підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту – можливість продовження ОСОБА_3 злочинної діяльності, можливість його переховування від досудового слідства і суду, можливість його впливу на хід досудового слідства, а також в цілях забезпечення виконання процесуальних рішень досудового слідства, суд не мотивував належним чином своє рішення і в обґрунтування своїх висновків не навів ніяких фактичних даних.
Згідно вимог ч. 5 ст. 165 – 2 КПК України, при розгляді подання про обрання запобіжного заходу суддя, після одержання подання, вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явився.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» Пленум Верховного Суду України акцентував увагу судів на те, що під час судового розгляду подання органу дізнання, слідчого чи прокурора про взяття під варту предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148 і ч. 1 ст. 155 КПК).
Згідно положень ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов’язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.
Відповідно до ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
На порушення зазначених вимог закону суддя належним чином не вивчив представлені слідчим матеріали кримінальної справи, вирішуючи питання про задоволення подання слідчого про обрання саме цього запобіжного заходу взагалі не врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, про його поведінку під час розслідування цієї справи та інші обставини, пов’язані з його затриманням і триманням під вартою.
Так, згідно представлених слідчим матеріалів кримінальної справи, обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України 04.02.2011 року о 21.00 год. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Однак, представлені слідчим матеріали кримінальної справи не містять таких відомостей. Натомість, з матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були затримані охороною СВТ «Блакитний купол» с. Велика Корениха м. Миколаєва в приміщення будинку № 2 вказаного СВТ і щодо них 04.02.2011 року слідчим Корінфським Ю.В. була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
З моменту затримання підозрюваний ОСОБА_3 написав декілька заяв про інші вчинені ним злочини. Однак ці заяви належним чином не зареєстровані і на них відсутня дата подачі цих заяв.
Вказане свідчить, що ОСОБА_3 активно сприяє встановленню істини по справі.
07.02.2011 року слідчий Корінфський Ю.В. виносить постанову про звільнення ОСОБА_3 з ІТТ, мотивуючи тим, що вину в інкримінованому злочині підозрюваний визнав повністю, що він має постійне місце проживання і його утримання під вартою є недоцільним.
Проте, в той же день 07.02.2011 року слідчий Корінфський Ю.В. о 21.00 год. знов затримує ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, як вбачається з наданого суду з поданням протоколу затримання ОСОБА_3 (а. с. 12).
Вказаний протокол затримання ОСОБА_3 від 07.02.2011 р., що знаходиться в представлених слідчим матеріалах кримінальної справи, містить необумовлені виправлення в цій частині із зазначенням, що ОСОБА_3 затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зазначені обставини залишилися поза увагою суду, який їх не дослідив і не дав їм ніякої оцінки.
Крім того, згідно протоколу судового засідання сам слідчий суду заявив, що відсутні дані про намір обвинуваченого ОСОБА_3 переховуватися (а. с. 18).
Проте, суд, обираючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, зазначив однією із обставин саме те, що ОСОБА_3 може сховатися від досудового слідства і суду, жодним чином не мотивуючи цей свій висновок.
Що стосується зазначення суддею однією з підстав для обрання саме цього запобіжного заходу забезпечення виконання процесуальних рішень досудового слідства, то діючий кримінально – процесуальний закон такої мети запобіжного заходу не передбачає.
На порушення вимог ст. 150 КПК України суд не дослідив і не взяв до уваги дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3, в тому числі про стан його здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що його характеризують.
Також суд не звернув уваги на надану слідчим суду довідку ст. ДІМ Заводського РВ ММУ від 07.02.2011 року щодо ОСОБА_3, з тексту якої незрозуміло, кого ж характеризує дільничний обвинуваченого ОСОБА_3 або іншу особу – ОСОБА_12 (а. с. 9).
Представлені слідчим матеріали кримінальної справи містять характеризуючи матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_3 зі школи, а також відомості щодо стану його здоров’я, які суд залишив поза увагою і не дав їм ніякої оцінки.
Також текст подання слідчого містить недостовірні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_3 є не судимим в силу ст. 89 КК України, оскільки це суперечить наданим матеріалам справи, відповідно до яких він вперше притягується до кримінальної відповідальності (а. с. 11).
Суд, залишивши ці відомості поза увагою, також безпідставно зазначив у вступній частині оскаржуваної постанови дані про те, що ОСОБА_3 є не судимим в силу ст. 89 КК України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_3 суддя належним чином не виконав вимоги ст. ст. 148, 150, 165 - 2 КПК України, допустивши при цьому істотні порушення кримінально – процесуального закону, а тому оскаржувана постанова не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд та звільненням ОСОБА_3 з під варти.
Під час нового судового розгляду суду необхідно розглянути подання слідчого відповідно до вимог діючого кримінально – процесуального закону та роз’яснень Постанови Пленуму
Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику
застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», належним чином дослідити обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148 і ч. 1 ст. 155 КПК), перевіривши доводи апеляції захисника обвинуваченого і додатково надані ним матеріали, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2011 року відносно ОСОБА_3 скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуюча:
Судді: