Справа № 2-217/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.01.2011року                              Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді                    Левченка А.В.,

при секретарі                              Банасько І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Борисполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсними правочинів та стягнення грошових коштів,

встановив:

15.10.2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить визнати попередній договір купівлі-продажу садівничого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, та договір про внесення змін до вказаного договору, дійсними. Свою вимогу позивач обґрунтував тим, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу в простій письмовій формі, яким була передбачена ціна за вказане нерухоме майно. Позивач сплатив обумовлену суму, а відповідач зобов`язався оформити нотаріально договір купівлі-продажу зазначеного майна, але, не дивлячись на ту обставину, що позивач суттєві умови виконав, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. В зв"язку з цим позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку сплачену ним суму авансу в розмірі 39400 грн. та понесені ним судові витрати. Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в своїй письмовій заяві позов визнала повністю та просила слухати справу без її участі.

Відповідно до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи позивач не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що в позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В ході розгляду справи встановлено, що 06.04.2010р. позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, договір відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався продати, а позивач купити в строк, за ціну та на умовах, що обговорені в зазначеному договорі, садівничий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований. На підставі вказаного договору позивач передав відповідачу в якості авансу в рахунок належних платежів за майно грошові кошти в сумі - 39400 грн., факт передачі та прийняття яких зафіксований в п. 8 укладеного між сторонами попереднього договору.

За умовами попереднього договору сторони зобов'язались в строк до 20.04.2010 р. укласти та нотаріально посвідчити на визначених попереднім договором умовах основний договір купівлі-продажу належної відповідачу ОСОБА_3  зазначеної вище нерухомості загальною вартістю 709 000,00 грн.

Під час  підготовки документів до проведення нотаріальних дій з посвідчення основного договору купівлі-продажу майна, що стало предметом договору, нотаріусом було встановлено, що будинок та земельна ділянка перебувають під забороною відчуження та обтяжені іпотекою, про що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек внесені відповідні записи.

В зв"язку з цим між сторонами 19 квітня 2010 року був укладений договір про внесення змін до попереднього договору, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 зобов'язалась в строк до 03.05.2010 р. забезпечити скасування вищевказаних обтяжень та заборон на відчуження нерухомості, а в разі невиконання вказаного обов'язку повернути позивачу сплачену раніше гарантійну суму в розмірі 39 400,00 грн.

Відповідно до п. 9.2 вказаного попереднього договору, разі укладення основного  договору у визначений строк   сплачена  покупцем  гарантійна  сума зараховується в рахунок оплати за будинок.

Згідно п. 9.1 договору продавець зобов'язується у випадку не укладення основного договору купівлі-продажу у визначений строк з причин, залежних від продавця, повернути   покупцю сплачену  гарантійну  суму та  сплатити додатково  неустойку  (штраф) в розмірі гарантійної суми.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов попереднього договору від 06.04.2010р. відповідач                  ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від імені відповідача ОСОБА_3, отримав від позивача суму авансу в розмірі 39 400,00 грн. Однак, до цього часу основний договір не укладено, обтяження та заборона на майно не скасовані, відповідачі ухиляються від укладення договору та повернення отриманої суми авансу.

Згідно ч. 5 ст. 203, ст. 638 ЦК України, правочин повинен бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Договір визнається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди по всіх істотних умовах договору.

Відповідно до положень ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.   

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до положень ч.1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до частини 2 ст. 570 ЦК України,  якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аналізуючи зазначені норми закону та встановлені правовідносини суд вважає, що правила частини 1 статті 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовуються в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь із сторін. У тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони давались.

Судом встановлено і це не заперечується відповідачем ОСОБА_3, від імені якої діяв відповідач ОСОБА_2, що сторони лише домовились укласти договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, а тому суму 39 400,00 грн., що була передана позивачем відповідачу не можна вважати завдатком в розумінні статті 570 Цивільного кодексу України. В цьому випадку повинні застосовуватись правила частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України щодо визнання вказаної суми авансом.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що отримані від позивача відповідачем кошти є авансом, тому, відповідно до вимог статей 570, 1212 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню позивачу.

З огляду на вказане, враховуючи той факт, що при укладенні попереднього договору та договору про внесення змін до нього сторонами було узгоджено всі істотні умови та з боку позивача відбулось часткове виконання договору - передача авансу, суд вважає, що позов обґрунтований та наявні всі підстави для задоволення заявлених вимог.

Крім того з відповідачів підлягають стягненню сплачені позивачем судові витрати в сумі 522,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202,203,570,571,1212 ЦК України,  ст. ст. 15, 60,88,169,208,209,214-215,224 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним правочинів та стягнення грошових коштів задовольнити.

Визнати дійсним попередній договір від 06.04.2010р., а також договір про внесення змін до попереднього договору від 19.04.2010 р., що укладені в простій письмовій формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, від імені якої та від власного імені діяв ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену за попереднім договором від 06.04.2010р. гарантійну суму в розмірі 39400 грн. у солідарному порядку.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені останнім судові витрати в сумі 522,50 грн. у солідарному порядку.

Рішення суду може бути переглянуто Бориспільським міськрайонним судом Київської області за заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, а також може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Київської області  через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                               А.В. Левченко