Справа №2-277/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 лютого 2011 року                                                                      місто Краматорськ

   Краматорський міський суд Донецької області

у складі:  головуючого судді Кравченко О.Ю.

               при секретарі Гарагулі О.М., Солод Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»в особі Краматорської філії №2865, треті особи –Відділ Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»в особі Краматорської філії №2865 та його керуючого ОСОБА_3 про визнання дій по невиконання вимог закону та зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14.04.1991 року в 45 філію Краматорського відділення №2865 ощадного банка СРСР позивачем було внесено грошові кошти в радянських карбованцях, забезпечених золотовалютними ресурсами та коштовностями на рахунки НОМЕР_1 в сумі2211,24 крб. з терміном вкладу від 3-х до 5 років з 7% дохідною ставкою і НОМЕР_2 в сумі 3459,86 крб. з терміном вкладу більше 5 років з 9% дохідною ставкою. В серпні 1991 року Україна вийшла із складу СРСР та запровадила власні грошові кошти –карбованці. 21.11.1996 року було прийнято закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»№537/96-ВР. Краматорська філія №2865 Ощадного банку України порушив вимоги статей 3 та 5 вищевказаного закону та єдиноразову індексацію грошових заощаджень по вкладам НОМЕР_1 і НОМЕР_2 провів станом на 02.01.1992 року в порушення вимог ч.1 ст.3 вищевказаного Закону, якою зазначено, що відновлення заощаджень громадян станом на 01.10.1996 року.  Крім того, при видачі (списанні –закритті) вкладів НОМЕР_1 спільно зі спец рахунком НОМЕР_3 і НОМЕР_2 спільно зі спец рахунком НОМЕР_4на підставі листа №11-4-37/99 від 04.10.1999 р. відділу державної виконавчої служби м.Краматорська не проведено компенсаційна індексація заощаджень по вказаним рахункам відповідно з індексом інфляції в порушення вимог ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».  На його неодноразові звернення до Краматорської філії –Відділення №2865 ВАТ «Державний Ощадний банк України»з проханням здійснити заходи по виконанню вимог закону, його прохання не було задоволено.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив визнати дії філії –Краматорського відділення №2865 ВАТ «Державний Ощадний банк України»та його керуючого ОСОБА_3 по невиконанню вимог закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»№537/96-ВР від 21.11.1996 року в часті відновлення заощаджень громадян, вкладених в період до 02.01.1992 року в співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 грн. станом на 01.10.1996 року і компенсаційної індексації заощаджень громадян при видачі вкладів відповідно до індексу інфляції. Зобов’язати керуючого філією –Краматорське відділення №2865 ВАТ «Державний Ощадний банк України» ОСОБА_3 виконати вимоги закону: відповідно ч.1 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»№537/96-ВР від 21.11.1996 року і відновити грошові заощадження по рахункам НОМЕР_5 НОМЕР_1 і НОМЕР_2 від 15.04.1991 року на ім’я ОСОБА_1 станом на 01.10.1996 року; відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»№537/96-ВР від 21.11.1996 року і провести компенсаційну індексацію грошових заощаджень по рахункам НОМЕР_5 НОМЕР_1 і НОМЕР_2 на ім’я ОСОБА_1 відповідно до індексу інфляції станом на 19 жовтня 1999 року; відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»№537/96-ВР від 21.11.1996 року і провести компенсаційну індексацію залишків грошових заощаджень по рахункам НОМЕР_5 НОМЕР_1 зі спецрахунко НОМЕР_3 і НОМЕР_2 зі спец рахунком НОМЕР_4 на ім’я ОСОБА_1 відповідно до індексу інфляції станом на дату прийняття судового рішення по даному позову. Звернути виконання виконавчого листа №1-377/99 про стягнення з ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 на залишки грошових заощаджень ОСОБА_1 по рахункам НОМЕР_5 НОМЕР_1 зі спец рахунком НОМЕР_3 та НОМЕР_2 зі спец рахунком НОМЕР_4 в межах суми нестягнутої по виконавчому листу.

Представник відповідачів ОСОБА_4 –у судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що відповідно до ст.1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»встановлюються зобов’язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. Відповідно до ст..3 Закону, всі заощадження громадян зазначені у ст.1 цього Закону, відновлюються у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 грн. за станом на 01.10.1996 року.

Відповідно до  Порядку нарахування компенсації по вкладах громадян в установах Ощадного банку України, затвердженого рішенням Правління Ощадного банку України 25.03.1997 року (Протокол №8) проводиться одноразова індексація вкладів громадян в установах Ощадного банку України. Встановлено, що заощадження громадян, які знаходились в установах Ощадного банку станом на 02.01.1992 року індексуються у співвідношення 1 карбованець до 1,05 грн. Індексації підлягають як діючі, так і закриті після 02.01.1992 року. Компенсація нараховується на залишок вкладів з прирахованими відсотками станом на 02.01.1992 року.

Рахунки №НОМЕР_1, НОМЕР_2 відкриті на ім’я ОСОБА_1 були закриті на підставі листів №11-4-377/99 від 04.10.1999 року та №11-4/343 від 11.10.1999 року ВДВС м.Краматорська про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2. У задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

Керуючий Краматорського відділення №2865 ВАТ «Ощадбанк України» ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, з позовними вимогами не згоден у повному обсязі.

Представник третьої особи –Краматорського міського управління юстиції Василенко В.О, суду пояснив, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Краматорського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист №1-377 від 14.06.1999 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 15793 грн. Вказаний виконавчий лист надійшов із Єнакієво, де боржник відбував покарання. 14.07.2010 року було відкрито виконавче провадження, в ході виконання даного рішення суду від боржника стало відомо, що у рахунок погашення боргу було списано з рахунків Державного Ощадного банку в 1999 році грошові кошти у сумі 6512 грн. 51 коп. Державним виконавцем було зроблено запит по факту списання вказаних коштів, внаслідок цього було отримано відповідь про те, що грошові кошти з рахунків боржника не стягувались та не зараховувались на рахунки ОСОБА_2 Крім того, від представника стягувачки ОСОБА_2, було отримано заяву, що грошові кошти в рахунок погашення боргу стягувачка не отримувала станом на 03.12.2010 року. Від боржника була отримана заява, про направлення виконавчого листа в органи Державного пенсійного фонду України, де він отримує пенсію. На даний час з пенсії боржника в рахунок погашення боргу проводяться утримання. Боржник до відділу ДВС із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунках боржника в Державному Ощадному банку України не звертався.

Представник третьої особи ОСОБА_2 –ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та суду пояснила, що  ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантіях відновлення заощаджень громадян України»№537/96-ВР від 21.11.1996 р. втратила силу на підставі Закону України №107-VI від 28.12.2007 року. Крім того, позивач просить звернути стягнення виконавчого листа №1-377/99 про стягнення з нього моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 на залишки грошових заощаджень ОСОБА_1 по рахункам ТВБВ 2865/045 НОМЕР_1 зі спец. рахунком НОМЕР_3 та НОМЕР_2 зі спец. рахунком НОМЕР_4  в межах суми нестягнутої по виконавчому листу. Однак відповідно до ч.14 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає обов’язковій зупинці у випадку наявності грошових коштів боржника на депозитних, вкладних рахунках та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не має права вимагати видачі або списання грошових коштів до спливу визначеного строку у випадку відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Грошові кошти, які розміщені ОСОБА_1, на вищевказаних рахунках в період до 02.01.1992 оку у відділенні Ощадного банку СРСР, втратили ціну внаслідок знецінення вкладів і не можуть бути видані або списані.  Таким чином, виконання листа №1-377/99 року про стягнення з ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 не може бути здійснено за рахунок вкладів ОСОБА_1 по рахункам НОМЕР_5 НОМЕР_1 зі спец рахунком НОМЕР_3 і НОМЕР_2 зі спец рахунком НОМЕР_4. У задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

Вислухав пояснення представників сторін, третіх осіб, проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що  15.04.1991 року на ім’я ОСОБА_1 у ВАТ «Державний Ощадний банк України», філії Краматорського відділення № 2865 були відкриті рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (а.с. 6).          

          Станом на 02.01.1992 року залишок грошових коштів на рахунках  позивача складав:

НОМЕР_1 –2386 карб., № НОМЕР_2  - 3813 карб., на які згідно із Законом була нарахована компенсація у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривні та відкриті компенсаційні рахунки за №НОМЕР_3 із залишком 2505,30 грн. та НОМЕР_4 із залишком 4003,65 грн. (а.с.11).

          Як вбачається з довідки ВАТ «Державний Ощадний банк України»філія Краматорське відділення №2865 від 268 від 31.01.2011 року (а.с.76) на підставі листів №11-4-377/99 від 04.10.1999 року та №11-4/343 від 11.10.1999 року відділу державної виконавчої служби м. Краматорська про стягнення шкоди на користь ОСОБА_2, були списані грошові кошти з рахунків НОМЕР_2 в сумі 2,62 грн. НОМЕР_1 в сумі 0,90 грн., №26679 в сумі 0,04 грн.; НОМЕР_4 в сумі 4003,65 грн.; НОМЕР_3 в сумі 2505,30 грн., а на ім’я ОСОБА_2 були відкриті рахунки за тим же призначенням на такі ж суми. Рахунки на ім’я ОСОБА_1 були закриті 19.10.1999 року після списання з них всіх грошових коштів.

Позивач просить визнати неправомірними дії філії –Краматорського відділення №2865 ВАТ «Державний Ощадний банк України»та його керуючого ОСОБА_3  по невиконанню вимог Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» та зобов’язати його відновити грошові заощадження на рахунках позивача, провести індексацію  та нарахувати індекс інфляції.

Відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» є державним банком, утворений шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Державний Ощадний банк України (ВАТ). Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів.   

У зв’язку зі зміною державного устрою України, виходом з рубльової зони та переведенням відповідно до Указу Президента України від 07.11.1992 року «Про реформу грошової системи України»рублів у карбованці у співвідношенні 1 руб –1 крб., а потім проведення грошової реформи згідно з Указом Президента України від 25.08.1996 року «Про грошову реформу в Україні»та введенням до обігу української національної валюти –гривні, всі вклади станом на 01.10.1996 року були переведені в співвідношенні 100 000 крб. на 1 грн. Інфляційні процеси в державі призвели до знецінення грошових вкладів. Було прийнято Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», який передбачає зобов’язання держави в майбутньому відновити знецінені інфляцією вклади громадян.

Статтею 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»(далі –Закон), встановлені зобов’язання держави щодо компенсації громадянам, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України. Компенсації також підлягають грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України протягом 1992-1994 років і які знаходились на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років. Відповідно до ст.2 цього закону держава взяла на себе зобов’язання забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян. Відповідно до Статуту ВАТ «Державний ощадний банк України», банк не відповідає за зобов’язання держави, а держава не відповідає за зобов’язаннями  банку.

На виконання ст.5 Закону установи Ощадного банку України провели одноразову індексацію вкладів громадян і на проіндексовані суми видали вкладникам ощадні книжки, на підставі яких виникає право на отримання компенсаційних сум в майбутньому за рахунок Державного бюджету. На проведення індексації згоди вкладників відповідно до ст.5 Закону не потребувалось. Суми коштів, зафіксовані в ощадних книжках, які виписані ВАТ «Ощадбанк»громадянам відповідно до вимог Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», вкладниками не вносилися на зберігання до ВАТ «Ощадбанк». Це суми, які держава планує поступово виплатити як компенсації втрат від знецінення заощаджень за рахунок Державного бюджету України.

Одноразова індексація вкладів громадян в установах Ощадного банку України проводилась відповідно до Порядку нарахування компенсації по вкладах громадян в установах Ощадного банку України, затвердженого рішенням Правління Ощадного банку України 25.03.1997 року (Протокол №8). Зазначеним порядком встановлено, що заощадження громадян, які знаходились в установах Ощадного банку станом на 02.01.1992 року індексується у співвідношенні 1 карбованець до 1,05 грн.

Відповідно до Закону заощадження повертаються поетапно у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Отже, цим Законом визначено, що зобов'язання по відновленню знецінених заощаджень громадян прийняла на себе держава і необхідні для цього кошти є внутрішнім державним боргом України, а не боргом за зобов'язаннями, що виникли між сторонами. Законом Держава встановила порядок і запровадила компенсаційні рахунки на захист інтересів своїх громадян, які є об'єктом права приватної власності громадян, при цьому обмежила право володіння користування та розпорядження цим майном, що не суперечить вимогам ст. 13, 41, 64 Конституції України.

Держава з власної волі взяла себе зобов'язання відшкодувати громадянам ці витрати і тому мала право, на те щоб передбачити порядок виплати цієї компенсації.

Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»встановлено спеціальний порядок компенсації заощаджень, що має здійснюватись в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на певний рік . Положеннями Закону України „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” не передбачено проведення компенсаційної індексації заощаджень громадян відповідно до індексу інфляції.  

Відповідно до ст. 28, 29 ЦПК України здатність  мати  цивільні  процесуальні права та обов'язки сторони,  третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна  процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та  виконувати  свої  обов'язки  в  суді  (цивільна   процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Філія - Краматорське відділення №2865 ВАТ «Державний Ощадний банк України», не має статусу юридичної особи та здійснює банківську діяльність від імені та в інтересах Банку на підставі Положення відповідно до Статуту банку та вимог чинного законодавства, у своїй діяльності відділення безпосередньо підпорядковується Банку, у зв’язку з чим вимоги позивача про зобов’язання філії Краматорське відділення та його керуючого провести відповідні дії є необґрунтованими. Позовні вимоги до юридичної особи –ВАТ «Державний Ощадний банк України»позивачем не заявлені.

Філію –Краматорське відділення №2865 ВАТ «Державний Ощадний банк України»очолює керуючий філією, який діє на підставі Положення про філію та довіреності виданої Банком, у своїй діяльності керується актами законодавства, рішеннями наглядової ради Банку, правління Банку, наказами та розпорядженнями голови правління і начальника Управління, у зв’язку з чим також необґрунтованими є позовні вимоги позивача про зобов’язання керуючого філією –Краматорське відділення №2865 ВАТ «Державний ощадний банк України»ОСОБА_3 відновити заощадження по рахункам та провести компенсаційну індексацію відповідно до індексу інфляції.

Як встановлено у судовому засіданні, рахунки НОМЕР_2, НОМЕР_1 та відповідні компенсаційні рахунки позивача були закриті 19.10.1999 року. Відновлення заощаджень та проведення операцій по закритим банківським рахункам діючим законодавством не передбачено.

Позовні вимоги про звернення стягнення на залишок грошових коштів на рахунках НОМЕР_2; НОМЕР_1; НОМЕР_4; НОМЕР_3 в межах нестягнутої суми також не підлягають задоволенню з тих підстав, що у судовому засіданні встановлено, що грошові кошти на даних рахунках позивача відсутні, а рахунки закриті 19.10.1999року.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 12-15, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 4, 6, 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», суд –

ВИРІШИВ:

          У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»в особі Краматорської філії №2865, треті особи Відділ Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції,  ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії  –відмовити в повному обсязі.

          Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: