Справа №22-ц-72/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко
Категорія - 27 Суддя-доповідач - Смирнова
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Ведмедь Н. І., Ільченко О. Ю.,
при секретарі - Пархоменко А.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 листопада 2010 року
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_3
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ВАТ ВТБ Банк звернувся до суду із вказаним позовом, та просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 31 серпня 2007 року № SK-31082007/214 у сумі 14972 грн. 96 коп. Свої вимоги Банк мотивував тим, що відповідно до кредитного договору ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у сумі 15000 грн. на споживчі цілі. Зі сплатою 26,04 % річних, з кінцевим терміном погашення 28 лютого 2009 року. Згідно умов договору відповідач зобов’язаний був погашати фактичну заборгованість по кредиту щомісячно ануїтетним платежем у період з 25 числа по останній робочий день кожного місяця, однак дані зобов’язання відповідач не виконував, у зв’язку з чим виникла зазначена заборгованість. На забезпечення виконання вказаного кредитного договору було укладено договір поруки № 105- SK за яким ОСОБА_3 є поручителем за виконання ОСОБА_1 взятого зобов’язання.
Рішенням суду від 05 листопада 2010 року позов ВАТ ВТБ Банк задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором в сумі 14328 грн. 02 коп., та судові витрати в сумі 263 грн. 28 коп., а всього 14591 грн. 30, коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2, з посиланням на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, ставиться питання про скасування рішення суду та повернення справи на новий судовий розгляд.
Апелянт вважає, що кредитний договір був укладений з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: договір передбачає лише відповідальність позичальника за не виконання кредитного зобов’язання, банк не надав ОСОБА_1 усієї інформації про кредитний продукт, що не досліджувалося судом першої інстанції та не взято до уваги можливість зміни або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин, що мало місце у даному випадку, оскільки певні обставини завадили відповідачу проводити виплату кредиту, не враховано його майновий стан.
Вивчивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
Згідно з договором від 31 серпня 2007 року № SK-31082007/214 ОСОБА_1 одержав від ВАТ ВТБ Банк споживчий кредит в сумі 15000 грн. зі сплатою 26,04 %, строком на 18 місяців до 28 лютого 2009 року.
В забезпечення виконання вказаного кредитного договору 31 серпня 2007 року між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 105- SK, за умовами якого остання поручилася перед банком за виконання позичальником взятого за кредитним договором зобов’язання в повному обсязі, а у випадку невиконання зобов’язання поручитель та позичальник відповідатимуть перед банком як солідарні боржники.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено заявлені вимоги, крім стягнення 3 % річних, та вимоги ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що з висновками судового рішення слід погодитись з наступних підстав.
Факт укладення між сторонами договору кредиту, одержання кредитних коштів та порушення відповідних умов договору щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом та повернення самого кредиту встановлено на підставі матеріалів справи, та не оспорюється апелянтом. Також не оспорюється апелянтом розмір боргу, стягнутий за рішенням суду.
Перевіривши доводи скарги щодо недотримання позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», щодо не надання повної інформації про інші кредитні продукти, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки позов про визнання договорів, або їх умов, недійсними відповідач не заявляв, крім того, він не відмовлявся від кредитного договору.
Апелянт не зазначає, яку саме інформацію не надав банк позичальнику, і як це вплинуло на виконання договірних зобов’язань.
Посилання апелянта про відсутність у договорі умов відповідальності банку в разі порушення ним умов договору є неконкретним, оскільки взагалі не наводяться факти порушення банком умов договору.
Для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій в суду не було підстав, оскільки з боку відповідача не надано відповідних доказів для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, щодо зменшення розміру неустойки.
За таких обставин, посилання апелянта на нерівноправність сторін за умовами кредитного договору не можна взяти до уваги, оскільки договір укладено відповідно до вимог закону та спірні правовідносини регулюються не лише договором, а і положеннями ЦК України.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано послався на ч. 1 ст. 1049, ст. 625 ЦК України та ст.ст. 553, 554 ЦК України щодо відповідальності поручителя.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 315, 319 колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 листопада 2010 року в даній справі відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили з часу проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -