Справа № 22ц-454/11 Головуючий у 1-й інстанції Гречана С.І.
Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
3 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю:
позивачки ОСОБА_2,
представника позивачки ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу недійсним з застосуванням наслідків його недійсності,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4, та просила визнати недійсним договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 9 серпня 2007 року, з приведенням сторін в первісний стан, тобто поверненням їй квартири.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що придбала цю квартиру за договором купівлі – продажу від 10 березня 2004 року. За рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленим за позовом ОСОБА_6, покупцем та власником квартири було визнано ОСОБА_6 Рішенням Верховного Суду України від 28 жовтня 2009 року це рішення скасовано, а в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Проте остання, до ухвалення рішення Верховним Судом України продала квартиру ОСОБА_4, хоча не мала права розпоряджатися її (позивачки) власністю.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позов. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Відповідач та його представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка не була стороною у договорі купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 від 9 серпня 2007 року, який укладено між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 Право ОСОБА_6 на спірну квартиру на час укладення угоди було визнано рішенням суду, яке в наступному скасовано.
За такого, суд дійшов правильного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин обраний позивачкою спосіб захисту права та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи в апеляційній скарзі щодо неправильності рішення по суті не можуть бути взяті до уваги, оскільки суперечать вимогам матеріального права.
Так, вважаючи себе власником спірної квартири, позивачка вимагає повернення майна шляхом застосування реституції, що передбачено ч. 1 ст. 116 ЦК України як наслідку визнання договору недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, тобто невідповідності договору вимогам закону.
Між тим, якщо позивач вимагає повернення майна, відчуженого третіми особами за договором, учасником якого позивач не був, належним способом захисту права є витребування майна від нинішнього його власника шляхом віндикації. Реституція, як спосіб захисту цивільного права (ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороною недійсного правочину.
Таким чином, право позивачки, яка вважає себе власником майна, в даному випадку не підлягає захисту шляхом пред’явлення позову до відповідача, з використанням механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України.
ЦК України (ст. ст. 387,388 ЦК України) передбачені інші засади захисту права власності в таких випадках, а саме право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння, або від добросовісного набувача.
У зв’язку з вкладеним колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити, виключивши висновки суду з мотивувальної частини рішення про добросовісність набувача, не даючи оцінку його діям. Як вказувалося вище, позивачкою не заявлялися вимоги про витребування майна від добросовісного набувача. Отже суд, визнавши відповідача добросовісним набувачем вийшов за межі підстав позову.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2010 року висновки суду про добросовісність набувача квартири АДРЕСА_1 – ОСОБА_4.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: