Справа № 2-а-140/11/1217
Категорія
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2011року Міловський районний суд Луганської області
у складі: головуючого - судді Шовкуна В.О.,
при секретарі Потапченко О.А.,
за участі позивача ОСОБА_1,
відповідача не з’явився,
представника відповідача не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Мілове адміністративний позов ОСОБА_1 до Радулова Вадима Юрійовича, Управління ДАІ ГУМВС України в Луганській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся Позивач із адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що постановою серії ВВ1 №028062 старшого інспектора ДПС роти супроводження при УДАІ лейтенанта міліції по справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2011 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень. Дана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВВ1 №234616 від 20 січня 2011 року. Позивач вважає дану постанову та протокол необґрунтованими та такими, які складені та винесені із порушенням норм матеріального і процесуального права:
По-перше, під час винесення протоколу та постанови інспектором не дотримано вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
При розгляді даної справи на місці Інспектором не були з’ясовані на доведені обставини, які б свідчили, що в діях Позивача є ознаки проступку, який встановлено адміністративну відповідальність.
По-друге, відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, давати пояснення, заявляти клопотання та при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Проте, 20 січня 2011 року в день, коли Позивач був зупинений Інспектором задля складання протоколу, Позивач заявив Інспектору два клопотання, які з незрозумілих для Позивача причин були ним проігноровані. Клопотання були наступного змісту: про надання права на захист, яке гарантується як ст. 268 КУпАП, так і ст. 59 Конституції України, де: «Кожен має право на правову допомогу…Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.»
Зазначене право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку в силу ст. 64 Конституції України.: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями цієї Конституції.»
У вчиненні оскаржуваного адміністративного правопорушення Позивач винним себе не вважає, не володіє достатніми знаннями в галузі законодавства про адміністративні правопорушення, йому була необхідна кваліфікована правова допомога при розгляді Інспектором даної справи, зокрема, для складання й написання обґрунтованих заперечень та пояснень, надання додаткових документів, встановлення необхідних фактів.
Окрім вищевказаного клопотання, Позивачем також було заявлено клопотання про розгляд даної оскаржуваної справи про адміністративне правопорушення за місцем його мешкання згідно вимог ч. 1 ст. 268, ч. 2 ст. 276 КУпАП.
Позивач вважає, що його законні права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, були грубо проігноровані Інспектором, вищезазначені клопотання не були прийняті ним до уваги, а це, перш за все, є прямим та наявним порушенням Інспектором приписів Конституції України та законів України.
По-третє, згідно ст. 280 КУпАП, 20 січня 2011 року, Позивач, керуючи автомобілем RENAULT Kengoo, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по автомобільній дорозі м. Луганськ по вул. Фрунзе. Близько 13 години 00 хвилин був зупинений старшим інспектором ДПС роти супроводження при УДАІ ГУМВС України в Луганській області лейтенантом міліції Радуловим Вадимом Юрійовичем. Даною посадовою особою йому було інкриміновано порушення п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КупАП, так як, начебто, Позивач проїхав на заборонений сигнал світлофора. Однак Позивач даний факт заперечує та стверджує, ситуація мала такий вигляд: Позивач, будучи за кермом автомобіля RENAULT Kengoo, державний номерний знак НОМЕР_1, 20 січня 20111 року рухався по вул. Фрунзе, під’їжджаючи до регульованого пішохідного переходу, на світлофорі, який регулює вказаний перехід, горіло зелене світло, проте, коли Позивач перетнув лінію світлофора, зелене світло стало миготливим. За таких обставин він не встиг проїхати на зелений сигнал, і щоб не вдаватись до екстремального гальмування та не створювати аварійної обстановки на визначеному відрізку дороги, Позивач закінчив маневр на миготливий зелений сигнал світлофора.
Одразу ж за світлофором Позивач був зупинений Інспектором, тому що наприкінці маневру, сигнал світлофора був вже червоний. І саме на підставі цього, Інспектор звинуватив Позивача у порушенні п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху: «Червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.»
Позивач стверджує, що на підставі п. 8.11 Правил дорожнього руху він має право продовжити рух у такій ситуації, як та, що зазначена вище, а відповідно до п. 16.8 Правил дорожнього руху, він зобов’язаний це зробити за умови забезпечення безпеки.
Також Позивач зазначив, що Інспектор перебував на істотній відстані від переходу, і тому чітко не міг він побачити, який сигнал світлофора горів для нього у момент виїзду на перехід, просто внаслідок кута зору Інспектора. Погодні умови не давали можливості розглянути стоп-лінію на даному відрізку дороги. Також інспектором не було прийнято до уваги й вказівка на те, що в його автомобілі знаходився свідок –ОСОБА_5, якого необхідно було допитати з метою з’ясування всіх обставин справи, чим було порушено ст.ст. 272, 251 КУпАП.
Таким чином Позивач вважає, що ним не було порушено визначений Інспектором в оскаржуваній постанові пункт 8.7.3.е Правих дорожнього руху й відносно нього не можуть бути застосовані санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги повністю підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач Радулов В.Ю. у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не сповістив.
Представник Відповідача Управління ДАІ ГУМВС України в Луганській області у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не сповістив.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила той факт, що вона 20 січня 2011 року їхала разом з ОСОБА_1 у його автомобілі RENAULT Kengoo. Близько 13 години на вул. Фрунзе у м. Луганськ ОСОБА_1 був зупинений працівниками ДАІ. Як з’ясувалося, причиною зупинки автомобіля було порушення з боку ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а саме: ніби він переїхав перехрестя на червоний колір світлофору. Свідок також підтвердила той факт, що коли водій ОСОБА_6 під’їхав до перехрестя, яке регулюється світлофором, на світлофорі горів зелений колір, і він, не зупиняючись, став перетинати перехрестя. Коли автомобіль перетнув стоп-лінію перехрестя, зелений колір світлофору почав миготіти, однак ОСОБА_1 закінчив маневр. Через декілька десятків метрів їх зупинили працівники ДАІ та почали стверджувати, що водій проїхав на червоний колір світлофору.
Вислухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
20 січня 2011 року старшим інспектором ДПС роти супроводження при УДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за те, що він проігнорував вимоги світлофора, здійснив проїзд на червоне світло, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР, за що передбачена відповідальність згідно з ч.2 ст. 122 КУпАП.
В даному протоколі про адміністративне правопорушення є запис про те, що правопорушник ознайомлений зі ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення є письмові пояснення правопорушника, який власноруч вказав, що він не згоден із застосуванням санкцій, заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з ненаданням правової допомоги, а також на підставі ст. 276 КУпАП. Однак ніяких дій зі сторони працівників ДАІ не було застосовано. У рядку протоколу «свідки чи потерпілі»не зроблено ніякого запису, хоча свідком даної пригоди була ОСОБА_5, однак Інспектор не залучив її в якості свідка по даній справі. (а.с. 8)
У протоколі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2011 року не вказано, чи проводилась відео фіксація даного правопорушення, ніяких даних не зазначено відносно того, чим підтверджується факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1, не вказані свідки, які можуть підтвердити або спростувати факт порушення правил дорожнього руху Позивачем.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі.
Частиною другою статті 162 КАС України встановлено перелік повноважень суду під час вирішення справ, частина третя цієї статті надає суду пов новаження про прийняття іншої постано ви (не передбаченої переліком), яка б га рантувала дотримання і захист прав, сво бод, інтересів людини і громадянина, ін ших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначена норма доз воляє суду з метою за безпечення гарантії прав, свобод, інтересів людини і громадянина стосовно прийнят тя постанови у справах щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення застосовувати положен ня статті 293 КУпАП, за змістом якої суд під час розгляду позову на постанову у справі про адміністративне правопору шення перевіряє законність та обґрунтова ність прийнятої постанови і приймає одне з рішень: про залишення постанови без зміни; скасування постанови і направлен ня справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміну заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за ад міністративне правопорушення, з тим, од нак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідач Радулов В.Ю., представник УДАІ ГУМВС України в Луганській області не надав доказів відносно законності винесеної постанови.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю підтвердила доводи викладені Позивачем у своєму адміністративному позові.
Таким чином, суд вважає, що матеріалами адміністративної справи вина Позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КупАП, не доведена, ОСОБА_1 незаконно і необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 12, 86, 99, 104-106, 159-163, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Радулова Вадима Юрійовича, Управління ДАІ ГУМВС України в Луганській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.
Визнати дії посадової особи –старшого інспектора ДПС роти супроводження при УДАІ, лейтенанта міліції Радулова Вадима Юрійовича протиправними щодо винесення 20 січня 2011 року постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 234616 від 20 січня 2011 року.
Скасувати постанову серії ВВ1 № 028062 в справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2011 року, винесену відносно ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 234616 від 20 січня 2011 року.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Шовкун