1-43/11

В И Р О К

іменем  України

"15" лютого 2011 р.                               Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого -                     судді          Мармаша В.Я.,

            при секретарі -                              Орловській К.А.

            з участю прокурора -                    Букаловського Р.О.

            потерпілої -                               ОСОБА_1

  підсудного -                                           ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: згідно вироку Залізничного районного суду м. Львова від 07.03.2003р. за ст.ст. 185 ч.3, 140 ч.2, 15, 185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, згідно вироку Галицького районного суду м. Львова від 21.08.2007р. за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, проживаючого: АДРЕСА_1

за ст. ст. 186 ч.2, 185 ч.2, 395 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_2, будучи раніше судимим згідно вироку Залізничного районного суду м. Львова від 07.03.2003р. за ст.ст. 185 ч.3, 140 ч.2 (в ред. 1960р.), 15, 185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, 27.10.2009 року близько 10.00 год., знаходячись в маршрутному таксі № 38 на перехресті вул. Пасічна-Таджицька у м. Львові, повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3, а саме мобільний телефон марки «Нокіа 5130»вартістю 1000 грн. із сім-карткою «Діджус»вартістю 50 грн. та грошима на рахунку в сумі 25 грн., а всього майна потерпілої на суму 1075 грн.

Крім того, ОСОБА_2 в кінці грудня 2009р. близько 16.00 год., знаходячись в маршрутному таксі № 75 на вул. Городоцькій у м. Львові неподалік супермаркету «Скриня», повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4, а саме шкіряний гаманець вартістю 150 грн. з грошима в сумі 140 грн., та карточки «Сільпо», «Едельвейс»й пару візиток, які матеріальної цінності не становлять, а всього майна потерпілої на суму 290 грн.

Крім того, ОСОБА_2 04.01.2010р. близько 13.30 год., знаходячись в маршрутному таксі № 217 на вул. Городоцькій у м. Львові біля церкви Анни, повторно, таємно викрав гроші потерпілої ОСОБА_5 в сумі 2500 грн.

Крім того, ОСОБА_2 в кінці січня 2010р. близько 14.00 год., знаходячись в маршрутному таксі № 96 на вул. Пасічній, 66 у м. Львові, повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_6, а саме косметичну сумочку вартістю 20 грн., в якій знаходилась помада «Оріфлейм»вартістю 20 грн., косметичний олівець вартістю 10 грн., туш вартістю 25 грн., та гроші в сумі 150 грн., а всього майна потерпілої на загальну суму 225 грн.

Крім того, ОСОБА_2 з 01.02.2010 року з метою ухилення від адміністративного нагляду, встановленого постановою Сихівського районного суду м. Львова від 01.07.2009 р. строком на 1 рік, самовільно, без дозволу органу внутрішніх справ за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, залишив обране місце проживання й не повідомив про це органи внутрішніх справ.

Крім того, ОСОБА_2 01.03.2010р. близько 16.30 год., знаходячись в маршрутному таксі № 96 на перехресті вул. Личаківській-Мєчнікова у м. Львові, повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_1, а саме шкіряний гаманець вартістю 100 грн., мобільний телефон марки «Соні-Еріксон»вартістю 1200 грн. із сім-карткою «Діджус»вартістю 50 грн. та грошима на рахунку в сумі 50 грн., гроші в сумі 120 грн. та сім-картку «Лайф»вартістю 50 грн. із грошима на рахунку в сумі 2 грн., візитні карточки та список розкладу занять, які матеріальної цінності не становлять, а всього майна потерпілої на загальну суму 1572 грн.

Крім того, ОСОБА_2 02.03.2010р. близько 12.00 год., знаходячись в маршрутному таксі № 72 на вул. Личаківській у м. Львові біля церкви «Петра і Павла», повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_7, а саме шкіряне портмоне вартістю 100 грн. із грошима в сумі 110 грн., візитні карточки та профспілкове посвідчення, які матеріальної цінності не становлять, а всього майна потерпілого на загальну суму 210 грн.

Крім того, ОСОБА_2 03.03.2010р. близько 11.30 год., знаходячись в маршрутному таксі № 32 на перехресті вул. Чехова-Личаківська у м. Львові, повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_8, а саме шкіряний гаманець вартістю 100 грн. із грошима в сумі 250 грн., два квитки на електротранспорт, копію ідентифікаційного коду та фотографії, які матеріальної цінності не становлять, а всього майна потерпілої на загальну суму 350 грн.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 винність у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, зокрема всі епізоди обвинувачення, крім епізодів щодо відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які визнав частково у частині таємного викрадення вказаного майна, та за епізодом таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_10, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, винність заперечив з мотивів його не причетності до вчинення вказаного злочину. При цьому в судовому засіданні показав, що в кінці 2009 року проїжджав в маршрутному таксі на вул. Пасічній у м. Львові, побачив біля себе дівчину, на плечі якої висіла жіноча сумочка. Скориставшись, що  жінка дивилась в іншу сторону, таємно відкрив її сумку та викрав звідти мобільний  телефон  марки  «Нокіа  5130». В кінці грудня 2009 р. він сів у маршрутне таксі № 75. На перехресті пл. Митна –вул. Личаківська у м. Львові маршрутне таксі зупинила жінка, яка зайшла в салон маршрутного таксі і сіла на перше місце за водієм. Коли вона попросила зупинитись водія маршрутного таксі на вул. Городоцькій у м. Львові неподалік супермаркету «Скриня», він відкрив замок її куртки і витягнув гаманець. Маршрутне таксі вже рушило з місця, однак жінка встигла його зупинити, викрадення гаманця вона не бачила, однак запідозрила його у цьому. Тоді вони вийшли з маршрутного таксі, потерпіла його обшукала, але нічого не знайшла, оскільки гаманець він перед цим непомітно викинув під бордюр. Після цього вони розійшлись, а він підібрав гаманець із грошима. 04 січня 2010 року близько 13.00 год. він сів в маршрутне таксі № 217, яке рухалось в центральну частину м. Львова. В маршрутному таксі було багато пасажирів і він стояв недалеко від водія. Біля цирку на вул. Городоцькій у м. Львові в маршрутне таксі зайшла незнайома дівчина, яка стала біля водія, відкрила сумочку, витягнула звідти гроші та повернулась до водія, щоб розрахуватись за проїзд. В цей момент він відкрив її сумочку та витягнув звідти гроші у дві стопки та дві банківські картки. Карточки відразу випали йому з рук, після чого впала одна стопка з грішми. Другу стопку із грішми він запхав у кишеню своїх штанів. В цей момент дівчина побачила ці картки та гроші, які лежали на підлозі, підняла їх, запідозрила його у вчиненні злочину й сказала, щоб повернув їй решту грошей. Він повідомив, що грошей в нього немає. Під час того, як він вивертав кишені, щоб підтвердити свої слова, непомітно викинув гроші, які знаходились у нього в кишені, на підлогу, щоб дівчина цього не бачила. Дівчина сказала, що зараз перерахує гроші, оскільки знає, скільки грошей в неї було. В цей момент маршрутне таксі зупинилось, і він вийшов з нього на вулицю та одразу зайшов в прохідний під’їзд, ствердив, що дівчина його не переслідувала. В кінці січня 2010 року в обідній час він проїжджав в таксі №96 на вул. Пасічній у м. Львові, біля себе помітив дівчину, на плечі якої висіла жіноча сумочка. Скориставшись тим, що в маршрутці було багато людей, він відчинив її сумочку і витягнув звідти косметичку. Вийшовши з даного маршрутного таксі, подивився вміст косметички, де виявив помаду, косметичний олівець, туш та гроші в сумі 150 грн. На початку березня 2010 року він проїжджав в маршрутному таксі на вул. Личаківській у м. Львові та помітив біля себе невідому дівчину, на плечі якої була жіноча сумочка. Скориставшись тим, що дівчина дивилась в іншу сторону, він таємно викрав з її сумочки мобільний марки «Соні-Еріксон Н-595»білого кольору, гаманець із грошима 120 грн., та якісь візитні картки. Також на початку березня 2010року біля 12.30 год. він проїжджав в маршрутному таксі №72 на вул. Личаківській у м. Львові, біля себе помітив невідомого чоловіка. Скориставшись тим що чоловік дивився в іншу сторону, таємно викрав з його правої кишені шкіряне портмоне чорного кольору в середині якого знаходились гроші 110 грн., візитки та якесь профспілкове посвідчення. Після цього 03 березня 2010 року біля 12.00 год. він проїжджав в маршрутному таксі №32 на вул. Личаківській у м. Львові та помітив біля себе невідому дівчину. Скориставшись, що в маршрутці було багато людей, непомітно для дівчини відчинив її сумочку і побачив там гаманець, який таємно викрав разом із грошима в сумі 250грн., фотографіями дітей та ідентифікаційним номером особи. 09.03.2010 року близько 17.20 год. він разом зі своєю дівчиною та знайомим ОСОБА_11 на вул. Личаківській у м. Львові зупинили маршрутне таксі №96, оскільки мали намір доїхати до готелю «Львів»на пр. Чорновола. Його дівчина та ОСОБА_11 присіли на крісла, а він стояв. Проїжджаючи на вул. Личаківській біля госпіталю його дівчина стала з сидіння, щоб уступити місце старшій жінці, але та відмовилась сідати і на її місце сіла якась інша невідома дівчина. Присівши, через декілька хвилин вона почала на всю маршрутку кричати, що викрали її мобільний телефон. У даній крадіжці вона почала звинувачувати його, просити щоб він повернув їй мобільний телефон. Він відразу пояснив, що жодного відношення до викрадення телефону не має. Вони вийшли з даного маршрутного таксі і дівчина оглянула його та його дівчини кишені, переконалась, що її телефону в них не було. Після цього, коли він з дівчиною повернулися на вул. Дж. Вашингтона, 11\137 у м. Львові, то ОСОБА_11 вже був вдома. Коли в квартиру прийшли працівники міліції від них він дізнався, що вказаний телефон був викрадений ОСОБА_11 За епізодом ухилення від адміністративного нагляду ОСОБА_2 показав, що зареєстрований на АДРЕСА_1 Сихівським районним судом м. Львова 01.07.2009р. йому було встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік з обмеженням відлучатися з місця проживання. Після звільнення з місць позбавлення волі він став на облік у Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о. Проте через постійні конфлікти з матір’ю пішов проживати до своєї дівчини ОСОБА_10, у зв'язку з чим змінив місце обліку на Залізничний РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о. Йому були роз'яснені його права та встановлені обмеження не залишати місце проживання АДРЕСА_1 Знаючи, що йому встановлено адміністративний нагляд, не повідомив орган міліції про зміну місця проживання, та з лютого 2010 року переїхав проживати до свого знайомого ОСОБА_13 на вул. Дж. Вашингтона, 17/173 у м. Львові. В Залізничний  РВ на відмітки не з'являвся з 01.02.2010 року по 10.03.2010 року, коли був затриманий працівниками міліції.

Не зважаючи на часткове визнання підсудними своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, його винність у скоєних злочинах повністю стверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Зокрема даними у судовому засіданні та на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 89) показаннями потерпілої ОСОБА_14, з яких вбачається, що 27.10.2009 року близько 10.00 год. вона їхала в маршрутному таксі №38 в центр м. Львова. Проїжджаючи в маршрутному таксі, там була штовханина, оскільки в ній перебувало багато людей. На перехресті вул. Пасічна-Таджицька у м. Львові вона помітила, що її сумочка розщібнута, а в сумці відсутній телефон марки «Нокіа 5130»вартістю 1000 грн. із сім-карткою «Діджус»вартістю 50 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 25 грн. Тоді вона відразу попросила водія маршрутного таксі зупинити автомобіль. Вийшовши з маршрутки, попросила невідомого чоловіка, який стояв на вулиці, подзвонити на її номер мобільного телефону, який однак вже був відключений. В лютому 2010 року працівниками міліції їй було повернуто її мобільний телефон марки «Нокіа», який вона впізнала як свій без сім-карки.

Із даних на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 92), оголошених та перевірених судом показань свідка ОСОБА_15, вбачається, що в листопаді 2009 року в центрі м. Львова до нього підійшов невідомий на той час чоловік віком 25-28 років та продав йому мобільний телефон марки «Нокіа»за 300 грн. Про те, що даний телефон був викраденим, він не знав. 11.03.2010 року у Личаківському ЛМУ ГУМВСУ у Л/о він впізнав у невідомій особі, яка продала йому викрадений мобільний телефон, підсудного ОСОБА_2

Як вбачається із даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 29) показань потерпілої ОСОБА_4, в кінці грудня 2009 року близько 16.00 год. вона їхала в маршрутному таксі № 75. В маршрутному таксі вона присіла на переднє сидіння позаду водія та поклала собі на коліна сумочку, оскільки в маршрутному таксі було багато людей. На вул. Городоцькій у м. Львові неподалік супермаркету «Скриня» вона попросила водія зупинитись. Коли вона виходила з маршрутного таксі, відчула, що її права кишеня куртки, в якій знаходився гаманець коричневого кольору з грошима в сумі 140 грн. вивернута назовні, а гаманця в ній не має. При цьому вона нічого не відчула, коли викрадали  гаманець, кишеня куртки була глибока і сам він не міг випасти. Однак у викраденні гаманця вона одразу запідозрила підсудного ОСОБА_2, оскільки в маршрутному таксі біля неї стояв лише він. Вона зупинила маршрутку та вийшла з підсудним на вулицю. Там вона обшукала його декілька разів, однак нічого не знайшла, після чого пішла додому.

Як вбачається із даних на досудовому слідстві (Т.3 а.с. 13-15), оголошених та перевірених судом показань потерпілої ОСОБА_5, 04.01.2009 року близько 13.00 год. вона на вул. Городоцькій у м. Львові зупинила маршрутне таксі № 217. В маршрутному таксі було багато пасажирів, які стояли, вона зупинилась біля водія та сперла свою сумочку на перило. В сумочці у неї були гроші у сумі 4500 грн., складені в дві стопки по 2000 грн. та 2500 грн. Біля неї в цей час стояв невідомий чоловік, в якому вона під час досудового слідства опізнала підсудного ОСОБА_2 Обернувшись до водія, щоб передати гроші, вона відчула, що її сумочка рухається, подивилась на сумочку, яка в цей час була розщібнута та виявила, що з сумочки пропали гроші в сумі 4500 грн. Вона відразу звернула увагу на хлопця, який стояв поруч із нею. У нього з рук на підлогу маршрутного таксі випали її кредитні карточки «Приватбанку», після чого вона почала піднімати із підлоги свої карточки та гроші. В цей момент водій зупинив маршрутне таксі та відчинив двері, і даний хлопець вийшов з маршрутки. Вона вийшла за ним, однак даний хлопець забіг в один з під’їздів на АДРЕСА_1

Із даних на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 18-19), оголошених і перевірених судом показань свідка ОСОБА_16, вбачається, що 04.01.21009 року близько 13.30 год. він в особистих справах їхав в маршрутному таксі № 217, яке рухалось в напрямку центральної частини м. Львова. Разом із ним в маршрутне таксі сіла незнайома йому дівчина, як йому в подальшому стало відомо ОСОБА_5 В маршрутному таксі було багато людей, тому він став недалеко від водія, поруч із ним стала ОСОБА_5 Між ними стояв незнайомий чолові, як йому стало відомо під час досудового слідства ОСОБА_2 Коли маршрутне таксі доїжджало до зупинки біля церкви Анни, він почув як ОСОБА_5 почала кричати, щоб хлопець повернув їй гроші. Хлопець сказав, що у нього нічого немає та випустив із руки карточки «Приватбанку» . Він зігнувся, щоб; допомогти ОСОБА_5 підняти карточки. Крім того, на підлозі лежала стопка грошей, які ОСОБА_5 також підняла. В цей час маршрутне таксі зупинилось і хлопець вийшов із маршрутного таксі та забіг в під’їзд будинку.

Як вбачається із даних на досудовому слідстві (Т.3 а.с. 16-17, 20-21), оголошених та перевірених судом аналогічних за змістом показань свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, 05.01.2010 року в Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о надійшло звернення ОСОБА_5 про викрадення у неї грошей з маршрутного таксі № 217 на АДРЕСА_1 В ході перегляду фотоальбому осіб, які затримувались в Галицькому РВ за вчинення злочинів потерпіла ОСОБА_5 вказала на фотографію ОСОБА_2 як особи, яку підозрює у вчиненні відносно неї злочину.

Із даних на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 119), оголошених та перевірених судом показань потерпілої ОСОБА_6, вбачається, що в середині січня близько 14.00 год. вона їхала в маршрутному таксі №96 в напрямку району Сихів у м. Львові. Проїжджаючи в даному маршрутному таксі на вул. Пасічній у м. Львові на мобільний телефон, який знаходився в неї в куртці зателефонували, вона відповіла. Вийшовши на зупинці біля ліцею ім. Героїв Крут на вул. Пасічній, 66 у м. Львові, вона помітила, що її сумочка відкрита й виявила відсутність свого майна, а саме: косметичної сумочки із помадою вартістю 20 грн., косметичним олівцем вартістю 10 грн., тушю вартістю 25 грн., а також грошима в сумі 150 грн. Серед вилучених речей у Личаківському РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о 19.03.2010р. вона побачила викрадену раніше у неї косметичну сумочку з помадою.

Із даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 64) показань потерпілої ОСОБА_1, вбачається, що 01 березня 2010 року близько 16.00 год. вона їхала в маршрутному таксі № 96 в напрямку вул. Личаківської у м. Львові. Проїжаючи біля церкви «Петра і Павла»вона попросила зупинити маршрутку. Вийшовши з даного маршрутного таксі вона помітила, що її сумочка розстібнута. Перевіривши вміст своєї сумочки, відразу виявила відсутність свого майна, а саме: шкіряного гаманця вартістю 100 грн.; мобільного телефону «Соні Еріксон» вартістю 1200грн.; в якому знаходилась сім-картка оператора «Діджус»вартістю 50грн., на рахунку якої були гроші в сумі 50грн.; гроші в сумі 120 грн., сім-картка оператора «Лайф»вартістю 50грн.; на рахунку якої були гроші в сумі 2 грн., деякі візитні карточки та список занять, які для неї матеріальної цінності не становлять. Хто міг вчинити даний злочин вона не бачила. Серед вилучених речей у Личаківському РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о 13.03.2010р. вона побачила викрадений раніше у неї гаманець.

Як вбачається із даних на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 130), оголошених та перевірених судом показань потерпілого ОСОБА_7, 02.03.2010 року близько 12.00 год. він сів в маршрутне таксі № 72 й направлявся в сторону центру м. Львова. Проїжджаючи по вул. Личаківській у м. Львові біля церкви «Петра і Павла», в правій кишені своєї куртки він виявив відсутність свого особистого майна , а саме шкіряного портмоне вартістю 100 грн., в середині якого знаходились гроші в сумі 110 грн., візитки та профспілкове посвідчення на його ім’я. Серед вилучених речей у Личаківському РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о 26.03.2010р. він побачив викрадене раніше у нього портмоне із профспілковим посвідченням на його ім’я.

Як вбачається із даних на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 59), оголошених та перевірених судом показань потерпілої ОСОБА_8, 03.03.2010року близько 11.30 год. вона сіла в таксі №32 і поїхала вниз по вул. Личаківській у м. Львові, щоб доїхати до себе додому. В даному маршрутному таксі було багато людей,  однак нікого підозрілого вона не бачила. Проїжджаючи біля зупинки на перехресті вул. Чехова-Личаківська у м. Львові, вона помітила, що її сумочка розщібнута, відразу попросила водія маршрутного таксі зупинитись і вийшла на вулицю. Там вона перевірила вміст своєї сумочки та виявила відсутність свого майна, а саме шкіряного гаманця чорного кольору вартістю 100грн., в середині якого були гроші в сумі 250 грн., два квитки на електротранспорт, які матеріальної цінності не становлять, копія ідентифікаційного коду та фотографії її дітей. Серед вилучених речей у Личаківському РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о 12.03.2010р. вона побачила викрадений раніше у неї гаманець.

Як вбачається із даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 149-150) показань потерпілої ОСОБА_10, 09.03.2010року близько 17.25 год. вона поверталася додому з ЛМУ ім. Д.Галицького. Біля військового госпіталю на вул. Личаківській у м. Львові вона сіла в маршрутне таксі №96. Там стала біля дівчини й підсудного ОСОБА_2 ОСОБА_11 в маршрутному таксі вона не бачила Дівчина уступила їй місце, вона присіла, по інерції доторкнулася до кишені своєї куртки, й одразу відчула, що там відсутній її мобільний телефон. Тоді вона попросила водія, щоб він нікого не відпускав з таксі. Біля неї стояли підсудний ОСОБА_2 та його дівчина. Хлопець добровільно запропонував свій мобільний телефон, щоб вона подзвонила на свій і дізналася, хто його викрав. Вона подзвонила, але телефон був вже відключений. Тоді вона почала звинувачувати підсудного ОСОБА_2 в тому, що, можливо, він викрав її мобільний телефон. Тоді ОСОБА_2 запропонував вийти з маршрутного таксі і обшукати його з дівчиною. Вони вийшли на вул. Підвальній у м. Львові, вона їх обшукала, однак нічого не знайшла. Потім попросила ще раз мобільний телефон, щоб зателефонувати мамі і розповіла їй про викрадення телефону. Після цього вона поїхала додому.

Із даних на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 192), оголошених та перевірених судом показань свідка ОСОБА_19, вбачається, що останній, будучи працівником міліції, 09.03.2010 року близько 22.00год.спільно з інспекторами Драпак та Кобилецьким проводив перевірку притону на вул. Дж. Вашингтона, 11/137 у м. Львова. Там ними було виявлено чотирьох невідомих осіб та ОСОБА_20, який є власником даної квартири. Невідомі особи не могли пояснити свою присутність за даною адресою. При перевірці їх осіб було встановлено, що це були ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_21 та ОСОБА_11, який мав при собі мобільний телефон марки «Нокіа Н81», який був 09.03.2010 р. викрадений у потерпілої ОСОБА_10 Крім того, в  даній квартирі знаходились інші речі, походження яких вищевказані особи не могли пояснити. На вказану адресу одразу було викликано слідчо-оперативну групу Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о, які в присутності двох понятих провели вилучення речей та доставили громадян в приміщення Личаківського РВ.

Як вбачається із даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві ( Т.1 а.с. 36) показань свідка ОСОБА_20, останній за адресою АДРЕСА_2 проживає більше двадцяти років. 09.03.2010року близько 23.00 год. у нього на квартирі працівниками міліції проводився огляд. З приводу яких подій та які речі були вилучені в ході огляду, віг не пригадує.

Як вбачається із даних на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 25), оголошених і перевірених судом  показань свідка ОСОБА_13, на початку березня 2010 року він познайомився із дівчина ОСОБА_10, згодом дозволив їй із її хлопцем ОСОБА_22 пожити деякий час у квартирі, яку він винаймав на АДРЕСА_1 Для цього він звільнив їм свою кімнату, а сам переселився до кімнати господаря квартири ОСОБА_20 При собі в ОСОБА_22 він помітив об’ємний поліетиленовий пакет, який чимось був заповнений. Серед їх речей він бачив дві жіночі сумочки, одна з яких червоного кольору, мобільний телефон темного кольору, чотири стартових пакети, два з яких оператора «Лайф», два оператора «Київстар», телевізор «Електрон»та інші речі. 09.03.2010 року близько 23.00 год. на дану квартиру прийшли працівники міліції та почали проводити її огляд, під час якого виявили та вилучили пакет білого кольору, в середині якого знаходилось багато косметики, телефони, жіночі сумочки та багато інших речей. Звідки в ОСОБА_22 та ОСОБА_23 вилучені речі йому не відомо.

Із даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві (Т.2 а.с. 71-73, Т.2 а.с. 68-70) аналогічних за змістом показань свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25 вбачається, що останні, будучи працівниками міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о, здійснювали контроль за виконанням підсудним ОСОБА_2, проживаючим АДРЕСА_1 правил адміннагляду, встановленого Сихівським районним судом м. Львова. 31.12.2009 р.  ОСОБА_2 було взято на профілактичний облік у Залізничному РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о, де йому були роз'яснені його права, обов'язки та обмеження, серед яких заборона без дозволу органу міліції залишати місце проживання АДРЕСА_1 Крім  того, починаючи з 01.02.2010 року він неодноразово відвідував ОСОБА_2 по місцю його проживання у АДРЕСА_2 однак останнього вдома не було, й починаючи з 01.02.2010 року ОСОБА_2 на реєстрацію в ОВС не з’являвся.

Із даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві (Т.2 а.с. 77-79) показань свідка ОСОБА_26 вбачається, що вона проживає у АДРЕСА_3 близько 12 років. 23.12.2009 року вона здала свою квартиру ОСОБА_21 04 липня 2010 року вона приїхала на свою квартиру АДРЕСА_4 однак у квартирі нікого вже не було.

Як вбачається із даних на досудовому слідстві (Т.2 а.с. 74-76), оголошених і перевірених судом показань свідка ОСОБА_27, вона проживає на АДРЕСА_5 В сусідній квартирі проживали хлопець і дівчина, які однак після 31.01.2010 року залишили вказане місце проживання.

Як вбачається із протоколів ставки віч-на-віч між потерпілою ОСОБА_4 та підсудним ОСОБА_2 ( Т.1 а.с.35), між потерпілою ОСОБА_5 та підсудним ОСОБА_2 (Т.3 а.с. 33-35), між свідком ОСОБА_16 та підсудним ОСОБА_2 (Т.3 а.с. 31-32), учасники зазначених слідчих дії підтвердили раніше дані на досудовому слідстві показання.

Із проколу пред’явлення осіб для впізнання від 11.03.2010р. (Т.1 а.с. 32) вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 впізнала підсудного ОСОБА_2 як особу, яку підозрювала у викраденні її майна в кінці грудня 2009р.

З протоколу огляду місця події та вилучення від 09.03.2010р. (Т.1 а.с. 6-7) вбачається, що на місці події у квартирі на вул. Дж. Вашингтона, 11/147 у м. Львові були виявлені та вилучені, зокрема, належні потерпілим шкіряний гаманець та карточка на знижки «Сільпо», шкіряний гаманець, сім-картка «Лайф», список розкладу занять, шкіряний гаманець, два квитки на електротранспорт, ідентифікаційний код, косметичну сумочку, помаду «Оріфлейм», шкіряне портмоне, профспілкове посвідчення та інші речі.

З протоколу вилучення від 12.02.2010р. (Т.1 а.с. 80) вбачається, що у свідка ОСОБА_15 був вилучений мобільний телефон марки «Нокіа 5130».

З протоколу добровільної видачі від 17.03.2010р. (Т.1 а.с. 83) вбачається, що вказаний мобльний телефон був добровільно виданий потерпілою ОСОБА_3

З протоколу вилучення від 10.03.2010р. (Т.1 а.с. 144) вбачається, що мобільний телефон марки «Нокіа Н81»був вилучений у ОСОБА_11

З протоколу огляду речових доказів від 17.03.2010р. вбачається, що викрадені у потерпілих речі були оглянуті, та постановою від 17.03.2010р. (Т.1 а.с.110-111) прилучені до справи в якості речових доказів.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 01.07.2009р. ОСОБА_2 встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік. Матеріалами адміннагляду відносно ОСОБА_2 підтверджується факт роз’яснення йому змісту та порядку проходження адміннагляду.  Актами ДІМ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о від 01.02.2010р., 03.02.2010р. встановлено факт самовільного, без повідомлення ОВС залишення підсудним обраного місця проживання на АДРЕСА_6

Таким чином, за епізодами обвинувачення у викраденні майна потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд вважає доведеною винність підсудного ОСОБА_28 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно. Його дії кваліфіковані вірно за ч.2 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою –вчинення злочину повторно.

Висновок суду щодо доведеності винуватості підсудного у крадіжці майна потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ґрунтується на даних у судовому засіданні та оголошених судом показаннях потерпілих, свідків за вказаними епізодами обвинувачення, даними протоколу огляду місця події від 09.03.2010р., під час якого було вилучено викрадене у потерпілих майно та зізнавальними показаннями самого підсудного.

Також суд вважає доведеною винність підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України. Його дії кваліфіковано вірно за ознаками самовільного залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду після звільнення з місць позбавлення волі. Висновок суду щодо доведеності винуватості підсудного у вчиненні вказаного злочину ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_29 та даних документів –доказів у справі.

Натомість суд вважає, що дії підсудного під час викрадення майна потерпілої ОСОБА_4 не вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки як встановлено судом під час судового розгляду, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_4, остання не бачила як підсудний викрав її речі. Вона лише запідозрила підсудного у цьому, однак останній з місця події не втікав та зміг у подальшому її переконати, що це не він вчинив злочин. Таким чином, підсудний ОСОБА_2 таємно викрав чуже майно. А тому суд вважає доведеною винність підсудного ОСОБА_2 за цим епізодом у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненому повторно. У зв’язку з цим його дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою –вчинення злочину повторно.

Також суд вважає, що дії підсудного під час викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 не вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки як встановлено судом під час судового розгляду, що підтверджується показаннями підсудного ОСОБА_2 й не спростовується оголошеними судом показаннями потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_16, останні не бачили моменту викрадення підсудним речей та грошей потерпілої. Явку потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_16 на вимогу суду в судове засідання ОВС не було забезпечено, у зв’язку з чим в ході судового слідства не був доведеним факт відкритого викрадення чужого майна. А тому суд вважає доведеною винність підсудного ОСОБА_2 за цим епізодом у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненому повторно. У зв’язку з цим його дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою –вчинення злочину повторно

Водночас, за епізодом обвинувачення у викраденні майна потерпілої ОСОБА_10, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за ст. 185 ч.2 КК України, суд вважає підсудного ОСОБА_2 слід виправдати у зв’язку з недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому суд виходить із показань підсудного ОСОБА_2, який заперечив участь у вчиненні злочину, показань підсудного ОСОБА_11, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, який вказав, що одноосібно вчинив таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_10, даних протоколу вилучення від 10.03.2010р., з якого вбачається, що викрадений мобільний телефон марки «Нокіа Н81»був вилучений у ОСОБА_11 Даних, які б з достовірністю спростовували показання підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_11 ні в ході досудового, ні в ході судового слідства не зібрано, й отримання додаткових доказів за вказаним епізодом обвинувачення, на думку суду, виключається.

Обираючи підсудному покарання суд враховує тяжкість скоєних злочинів, які відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості, дані про його особу, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий (Т.2 а.с. 114-116), на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває (Т.2 а.с.110, 112), за місцем проживання характеризуються позитивно (а.с. Т.2 119).

Обставини, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, відсутні. Суд враховує як пом’якшуючу покарання обставину щире розкаяння та сприяння розкриттю злочину, оскільки підсудний визнав винність та сприяв розкриттю всіх злочинів, провина у яких доведена судом. З обвинувачення ОСОБА_2 слід виключити вказівку на обтяжуючі покарання обставини: вчинення злочину повторно, оскільки остання врахована судом при кваліфікації злочинів, та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки така не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства.

З огляду на вищенаведене, враховуючи багатоепізодність вчинених підсудним злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_2 можливе в умовах ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, а тому йому слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статей обвинувачення.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_30 слід залишити без розгляду, оскільки останніми подані заяви, в яких вони не підтримали вимоги позовної заяви.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 слід залишити без розгляду, оскільки останні не з’явились у судове засідання й не підтримали цивільний позов у кримінальній справі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 слід задовольнити, оскільки такий ґрунтуються на встановленому судом розмірі збитків, заподіяних їй злочином.

Крім того, слід вирішити долю речових доказів у кримінальній справі. При цьому доля речового доказу мобільного телефону марки «Нокіа Н81», що на знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_10, повинна бути вирішена в межах виділеної в окреме провадження кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 395 КК України.

За епізодом обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відносно потерпілої ОСОБА_10, ОСОБА_2 –виправдати у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Обрати покарання ОСОБА_2:

          за ст. 185 ч.2 КК України –4 роки позбавлення волі;

          за ст. 395 КК України –6 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрати ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Строк покарання ОСОБА_2 за даним вироком рахувати з моменту його затримання 11.03.2010р.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню –утримання під вартою.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_30, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7  –залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої  ОСОБА_1  – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1420 грн. відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Речові докази (а.с. 182) –шкіряний гаманець та карточка на знижки «Сільпо», що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4, - залишити потерпілій ОСОБА_4; шкіряний гаманець, сім-картка «Лайф», список розкладу занять, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1, - залишити потерпілій ОСОБА_1; шкіряний гаманець, два квитки на електротранспорт, ідентифікаційний код, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_31, - залишити потерпілій ОСОБА_8; мобільний телефон марки «Нокіа 5130», що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3, - залишити потерпілій ОСОБА_3; косметичну сумочку, помаду «Оріфлейм», що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6, - залишити потерпілій ОСОБА_6; шкіряне портмоне, профспілкове посвідчення, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7, - залишити потерпілому ОСОБА_7

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим який утримується під вартою –у цей же строк з моменту отримання копії вироку.

          Суддя                                                                                          Мармаш В.Я.