Справа № 2-65-11
Рішення
іменем України
11 лютого 2011 року Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі Лебідь О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування платежу по неукладеному договору та визнання права власності в спільній сумісній власності подружжя,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності , в якому зазначив , що з відповідачем він перебував в зареєстрованому шлюбі з 27.10.2001 р. по 19.08.2010 р. , шлюб було розірвано рішенням Сватівського районного суду. За час перебування у шлюбі , за рахунок спільних коштів ними було придбано сумісне майно : три квартири, будівлю магазину , автомобіль, недобудований магазин , гараж та інш. майно . У 2009 році на підставі рішення сесії Сватівської міської ради він отримав в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва магазину , яка знаходиться в АДРЕСА_1 . За рахунок спільних коштів вони почали будівництво будівлі магазину і витратили на будівництво та будівельні матеріали 40 000, 00 грн. Під час шлюбу між ними не виникало будь-яких непорозумінь щодо його прав на сумісну власність. Після припинення сімейних стосунків між ними була усна домовленість про визначення часток сумісно придбаного майна при поділу майна між ними , а саме йому :
-гроші за придбане банківське золото у сумі 55000,00 дол.США;
-недобудовану будівлю магазину , яка знаходиться на АДРЕСА_1, вартістю 40 000, 00 грн.
Відповідачу ОСОБА_2 :
-квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 200 000 грн.
-квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 10 000 грн. ;
-квартиру АДРЕСА_4 , вартістю 10 000 грн;
-нежитлову будівлю магазину АДРЕСА_5 вартістю 22 600, 00 грн. ;
-земельну ділянку для експлуатації нежитлової будівлі магазину АДРЕСА_6
-автомобіль ВАЗ -21110 , держ.номер НОМЕР_1 вартістю 20 000 , 00 грн.;
-гараж який знаходиться в районі будинку АДРЕСА_7 вартістю 35 000 , 00 грн.;
-будівельні матеріали (гіпсокартон 200 листів , радіатори для опалення та інш.), які були придбані для здійснення ремонту недобудованої будівлі магазину , яка знаходиться на АДРЕСА_1
У підтвердження їхньої домовленості відповідач передала йому 45 000,00 дол.США та остаток боргу 10 000,00 дол.США зобов’язалася передати при оформленні документів у нотаріуса , а ним власноручно була написана розписка від 17.03.2010 року та передана відповідачу. До цього часу відповідач не повернула йому остаток боргу у сумі 10 000, 00 дол.США. Також на виконання умов їхньої домовленості він оформив договори дарування № 419 та № 420 у приватного нотаріуса ОСОБА_3 на нежитлову будівлю магазину та земельну ділянку , які розташовані за адресою АДРЕСА_6. За спільною домовленістю між ним та відповідачем договори було оформлено на ОСОБА_4, матір відповідача. Таким чином, з його боку були виконані всі умови їх з відповідачем домовленості. Натомість , відповідач не виконала умови їх домовленості , згідно з якою йому повинна належати недобудована будівля магазину , яка знаходиться на АДРЕСА_1 вартістю 40 000, 00 грн. , незважаючи на взяті на себе зобов’язання щодо їх угоди відповідач відмовляється зареєструвати нотаріально всі їх домовленості згідно угоди між ними та перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися його власністю, тому він як власник у повній мірі не може користуватися цією недобудованою будівлею магазину. Вважає, що придбав право власності на виробничий будинок «Магазин», який знаходиться на АДРЕСА_1 вартістю 40 000 , 00 грн., просить суд, оскільки будівництво магазину не завершене, визнати право власності за ним на будівельні матеріали вартістю 40 000 , 00 грн. , які знаходяться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1. ( а.с.22-23 ).
ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про витребування платежу по неукладеному договору та визнання права власності в спільній сумісній власності подружжя , в якому зазначила , що вони з ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 27.10.2001 р. по 19.08.2010 року. За час сумісного проживання ними було придбано нерухоме майно в вигляді двох однокімнатних квартир АДРЕСА_3 , а також будівельні матеріали в вигляді незакінченого будівництвом нежилого одноповерхового приміщення розташованого на АДРЕСА_1 та гаражу на кв.Залізничників м.Сватове. Їх долі з відповідачем є рівними по 1\2 частині як в об’єктах нерухомості , так і в будівельних матеріалах, використаних при будівництві нежилого приміщення магазину та гаража. Маючи намір провести добровільно розподіл спільного майна подружжя , в березні 2010 року між ними було досягнуто домовленість , згідно якої відповідач отримує грошову компенсацію за належну йому частку в спільному майні подружжя , а саме за 1\2 частину в квартирах АДРЕСА_3; за будівельні матеріали використані при будівництві нежилого приміщення та гаражу , а також за частину товару , що знаходиться в магазині , розташованому на АДРЕСА_5. Після отримання компенсації ОСОБА_1 зобов’язувався нотаріально посвідчити угоду по відчудженню належної йому частини майна та передати технічну документацію на нежиле приміщення магазину , що будується. В підтвердження досягнутої угоди , 17 березня 2010 року ОСОБА_1 надав їй розписку про отримання ним оплати в розмірі 45 000 дол.США , що еквівалентно 358357, 50 грн.(по курсу НБУ за 100 дол.США -796, 35 гр.)Проте , після отримання грошових коштів відповідач ухилився , а в послідуючому відмовився нотаріально посвідчити договір про розділ спільного сумісного майна подружжя. Крім того , ним оспорюється та не визнається за нею право на 1\2 частину будівельних матеріалів , використаних в процесі будівництва нежилого одноповерхового приміщення магазину , розташованого на АДРЕСА_1 , оскільки , як вважає він, в розписці від 17.03.2010 року зазначено будівельні матеріали , які не відносяться до об’єкту незакінченого будівництва. Так, в розписці не визначено : вартість 1\2 частини квартир , 1\2 частини будівельних матеріалів використаних при будівництві гаражу , будівельних матеріалів використаних для будівництва нежилого приміщення магазину та місце його знаходження, що викликало впослідуючому різне тлумачення змісту розписки, кількість , назву та вартість товару , що знаходиться в магазині на АДРЕСА_5 , за які відповідач отримав оплату. Оскільки , між ними по суті не було досягнуто домовленості про основні умови укладення договору про розподіл спільного сумісного майна подружжя, не було укладено договору про розділ спільного майна подружжя, вважає що з відповідача слід витребувати отриману ним оплату -грошову компенсацію, в суммі 358357 , 50 грн. , якою відповідач до цього часу володіє та розпоряджається на незаконних підставах . Крім того, вважає , що вона та відповідач мають рівні права на будівельні матеріали , які були використані в будівництві , оскільки об’єкт нерухомості не добудовано , не введено в експлуатацію та не проведена його державна реєстрація. Згідно звіту про незалежну оцінку від 30.10.2010 р. , дійсна вартість використаних матеріалів в об’єкті незакінченого будівництва складає 258 000 грн. Таким чином , їх з відповідачем частки в праві власності в цьому майні є рівними , по 1\2 його частині, що в грошовому виразі складає по 129 000 грн. Просить суд визнати за нею право власності в спільній сумісній власності подружжя в вигляді 1\2 частини будівельних матеріалів вартістю 157306, 5 грв., використаних в процесі будівництва нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 , стягнути на її користь з відповідача 358 357,50 грн. отриманої ним оплати по неукладеному договору про розділ сумісного майна подружжя та понесені судові витрати по сплаті державного мита , витрат на судово-інформаційне забезпечення розгляду справ та витрати по оплаті оцінки будівельних матеріалів об’єкту незакінченого будівництва в сумі 1400 грн..( а.с.42-46).
Ухвалою суду від 21.01.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об”єднано в одне провадження ( а.с. 129).
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позов з підстав, зазначених в ньому , позовні вимоги до нього ОСОБА_2 не визнав , суду пояснив, що домовленість з ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя відбулась, він свої зобов’язання за домовленістю виконав , а ОСОБА_2 –їх не виконує, тому за ним слід визнати право власності на будівельні матеріали , використані при будівництві магазину на АДРЕСА_1 , визнав факт отримання ним коштів від ОСОБА_2 за майно, про яке зазначено в розписці від 17.03.2010 р. , наполягає на оцінці будівельних матеріалів , наданої ним в матеріали справи -314613 грн. ( а.с.157) .
Представник ОСОБА_1, ОСОБА_5 , в судовому засіданні підтримав його позовні вимоги , суду пояснив, що оскільки ОСОБА_1 виконав всі умови досягнутої з відповідачем домовленості про добровільний поділ спільного сумісного майна подружжя, за ним слід визнати право власності на будівельні матеріали, бо будівництво є незакінченим.
ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 до неї визнала частково , в частині визнання права власності за ним на 1\2 частину будівельних матеріалів ,наполягає на задоволенні заявлених нею позовних вимог , бо в дійсності між ними по суті не було досягнуто домовленості про основні умови укладення договору про розподіл спільного сумісного майна подружжя, нотаріально договір не посвідчено , а отже і не було укладено договору про розподіл спільного сумісного майна подружжя, бо домовленість не виконано , існує спір, зодна з проведеною оцінкою будівельних матеріалів , наданою ОСОБА_1 ,- в розмірі 314613 грн.
Представник ОСОБА_2, ОСОБА_6, в судовому засіданні підтримав її позовні вимоги , суду добавив , що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 гроші згідно розписки за частку спільного сумісного майна подружжя .Однак ця розписка не є фактом проведеного розподілу майна , а є лише фактом отримання грошей. Угоди стосовно нерухомого майні повинні бути нотаріально посвідчені . Отже гроші ОСОБА_1 отримано по неукладеній угоді, а тому їх слід повернути ОСОБА_2 і потім вже сторони можуть проводити розподіл майна , в т.ч. і в судовому порядку , однак це має бути предметом спору вже по іншій справі. Оскільки будівництво магазину не закінчено , предметом поділу є будівельні матеріали , які є спільною сумісною власністю подружжя, а тому кожен із сторін має право на 1\2 їх частину, вартістю згідно проведеної оцінки , наданої ОСОБА_1, про що в судовому засіданні визнали сторони.
Суд, заслухавши сторони, їх представників ,дослідивши та оцінивши в судовому засіданні надані докази , з”ясувавши обставини , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтвердженими тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні , вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню , ОСОБА_2 –повному задоволенню в зв”язку з наступним :
Згідно ст. 11 ЦПК України передбачено , що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 27.10.2001 р. по 19.08.2010 р., рішенням Сватівського районного суду від 28.08.2008 р. шлюб між ними було розірвано ( а.с. 25 ).
Відповідно до ст.5 ЦК України -акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі , крім випадків , коли він пом”якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов”язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Згідно п.4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України- Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків , що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року , а Сімейний кодекс України набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом . Оскільки правовідносини між сторонами виникли до введення в чинність нового закону , однак продовжують існувати після набрання ним чинності , застосовуються норми Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України 2004 р..
В період шлюбу сторони нажили майно , про яке вони зазначили в поданих ними позовних заявах. При цьому обоє із сторін вказали як на спільне їх майно , придбане за час їх шлюбу ,- будівельні матеріали , використані для будівництва магазину за адресою АДРЕСА_1 , вартістю згідно проведеної оцінки незакінченого будівництвом нежилого приміщення магазину 314613 грн.( а.с.157) , що в суді визнали обоє із сторін .
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, - обставини , визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
В пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” зазначено , що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами , встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК . Вартість майна , що підлягає поділу , визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Отже , враховуючи те, що обоє із сторін досягли згоди про вартість спірного майна , суд виходячи з вище наведених положень , при визначенні вартості оцінки спірного майна бере до уваги звіт про оцінку незавершеного будівництвом нежилого приміщення магазину , наданий ОСОБА_1 ( а.с.137-162) вартістю -314613 грв.
Згідно довідки БТІ -відсоток готовності магазину , розташованого за адресою АДРЕСА_1 станом 08.07.2010 р. складає 85% ( а.с.57).
Згідно ч.3 ст. 331 ЦК України- до завершення будівництва ( створення майна) особа вважається власником матеріалів , обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва ( створення майна).
Згідно до ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Згідно ч.2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна , що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Отже , виходячи з наведеного , за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід визнати право власності в спільній сумісній власності подружжя в вигляді 1\2 частини будівельних матеріалів вартістю 157306, 5 грв . за кожним , використаних в процесі будівництва нежитлового приміщення магазину , розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині та позовних вимог ОСОБА_2 та їх доводів суд виходить з наступного.
Суд погоджується з доводами ОСОБА_2 в тій частині , що між нею та ОСОБА_1 по суті не було досягнуто в добровільному порядку домовленості про основні умови укладення договору про розділ спільного сумісного майна подружжя , а відповідно між ними і не було заключено договір про розподіл спільного сумісного майна. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 45 000 доларів США за частку спільного майна , про що надав розписку ( а.с.32), та підтвердив даний факт в судовому засіданні. . При цьому відомості , зазначені в розписці та доводи викладені ним в позові , є суперечливими . Зокрема , в своєму позові ОСОБА_1 зазначив , що згідно усної домовленості з ОСОБА_2 йому виділялись гроші за придбане банківське золото у сумі 55 000 , 00 дол. США та недобудовану будівлю магазину за адресою АДРЕСА_1. Проте в розписці зазначено , що він отримав кошти за 1\2 частини квартири АДРЕСА_3 , за 1\2 частини квартири АДРЕСА_4 , гараж , будівельні матеріали . Вказана розписка свідчить про факт передачі та отримання коштів , проте не може бути взята судом до уваги , як доказ факту проведеного розподілу між сторонами спільного сумісного майна подружжя.
Згідно ст.. 372 ЦК України - майно , що є у спільній сумісній власності , може бути поділене між ними співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна , що є у спільній сумісній власності , укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Сторони ж у письмовій формі договір не уклали та поділ майна нотаріально не посвідчили , між ними виник та існує спір про право, про що стверджують обоє в суді.
Згідно роз’яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними » від 06.11.2009 р. –не може бути визнаний недійсним правочин , який не вчинено. Не є укладеними правочини ( договори) , у яких відсутні встановлені законодавством умови , необхідні для їх укладення , відсутня згода за всіма істотними умовами договору. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим такожправо чин у разі нездійснення його державної реєстрації , якщо правочин підлягає такій реєстрації .
Отже , оскільки договору між сторонами про поділ майна не укладено , проте ОСОБА_1 вже отримано гроші за частку в майні , суд вважає , що вимоги ОСОБА_2 про повернення їй отриманих ОСОБА_1 від неї грошей по неукладеному договору , є правомірними.
Згідно довідки банківської установи зазначено курс Національного банку України стосовно долара США ( а.с.60) .
Згідно ст..88 ЦПК України –стороні , на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати . Якщо позов задоволено частково , судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. 5 ЦК України, ст.ст. 69, 70 СК України , ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61,88 ,213-215, 294 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в спільній сумісній власності подружжя в вигляді 1\2 частини будівельних матеріалів вартістю 157306, 5 грв., використаних в процесі будівництва нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування платежу по неукладеному договору та визнання права власності в спільній сумісній власності подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в спільній сумісній власності подружжя в вигляді 1\2 частини будівельних матеріалів вартістю 157306, 5 грв., використаних в процесі будівництва нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 358 357,50 грн. отриманої ним оплати по неукладеному договору про розділ сумісного майна подружжя .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 450 грв. недоплаченого ним про подачі позову державного мита та на користь ОСОБА_2 1700 грн. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті державного мита та 120 грн . на відшкодування понесених витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С У Д Д Я О.А. Г А Ш И Н С Ь К А