Справа № 2-464/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          17 лютого 2011 року .           Тячівський районний суд Закарпатської області  в особі    головуючого  судді                                                      Гримут В.І.

при секретарі                                                                                             Тиводар В.І.

з участю представника позивачки                                                             ОСОБА_1

адвоката                                                                                                     ОСОБА_2

відповідачки                                                                                            ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

 В С Т А Н О В И В:

          Позивака звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідачки п’ятнадцять тисяч гривень. Посилається на те, що ОСОБА_3 боргувала їй 15000 грв. і 02.09.2010 р. написала розписку у якій зобов’язалася повернути їй гроші до 01.01.2011 року. Однак, не дивлячись на те, що час виконання зобов’язання минув, гроші не повернула.

          У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав.

          Відповідачка позов не визнала. Пояснила, що на протязі двох з половиною років вона працювала у барі, який належить ОСОБА_4 без реєстрації. Літом 2010 р. ОСОБА_4 провела ревізію товару і повідомила їй, що у неї у барі, в якому вона працювала, виникла нестача товарів на суму приблизно 50000 грв. Так як вона не мала таких грошей то вони з позивачкою домовилися, що вона до 01.01.2011 р. поверне їй 15000 гривень. Однак після того, як вона написала розписку, ОСОБА_4 звільнила її з роботи і вона не має можливості повернути гроші. Якби її не звільнили то вона повернула б борг. Розписку писала особисто. Чоловік позивачки забрав у неї паспорт і казав, що не поверне поки вона не віддасть борг.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між сторонами існували певні відносини в результаті яких відповідачка заборгувала позивачці гроші. У результаті домовленостей сторони досягли згоди про те, що ОСОБА_3 поверне ОСОБА_6 15000 гривень до 01.01.2011 р. Відповідачка факт наявності домовленостей та факт власноручного написання розписки не заперечує. Отже, у даному випадку, наявні обставини передбачені статтею 509 ЦК України згідно якої зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші або утриматися від певної дії), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Посилання відповідачки на те, що у неї немає реальної можливості повернути позивачці гроші суд до уваги не приймає, як таке що не передбачене законом. Також суд не приймає до уваги і її твердження про те, що насправді такого боргу не було і вона написала розписку через фінансову неграмотність, так як вона у судовому засіданні показала, що повернула б гроші, якби позивачка не звільнила її з роботи. У супереч ст. 60 ЦПК України відповідачка не надала суду жодних доказів того, що написана нею розписка була вчинена внаслідок неправомірних дій позивачки чи інших осіб або у зв’язку з їхніми недобросовісними діями. У той же час статтею 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. За змістом ст. 530 ЦК, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачка Зубач повинна виконати взяті на себе зобов’язання та сплатити на користь позивачки 15000 грв.

При зверненні з позовною заявою до суду позивачко було сплачено 150 грв. судового збору та 120 грв. за ІТЗ розгляду справи. У відповідності до ст. 88 ЦПК України ці гроші також слід стягнути з відповідачки на користь позивачки.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525,  526, 527,  530 ЦК України суд,

  Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4  п’ятнадцять тисяч гривень та двісті сімдесят гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового  рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.