Справа № 2-988/10

                               Категорія 50

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді –Кравченко В.Є.,

при секретарі –  Пронкіній К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»про спонукання до виконання умов колективного трудового договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач –ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс», в якій просить спонукати відповідача виконати умови колективного трудового договору шляхом зобов’язання виплатити їй одноразову допомогу в розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат, в сумі –9000,00 грн., у зв’язку з виходом на пенсію, відповідно до Додатку № 12 до колективного договору, укладеного між уповноваженим представником власника та профспілковим комітетом ТОВ «СГС Плюс».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.05.1973 року по 29.01.2010 року позивач працювала у ТОВ «СГС Плюс». Наказом № 18-к від 29.01.2010 року вона була звільнена у зв’язку з виходом на пенсію, має трудовий стаж роботи на підприємстві ТОВ «СГС Плюс»на дату виходу на пенсію –36 років 4 місяця 02 дня.

Підставою звернення до суду явилась відмова відповідача виплатити ОСОБА_1 передбачену колективним договором вищезазначену одноразову допомогу.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши, що Додатком № 12 до колективного договору ТОВ «СГС Плюс» дійсно передбачено право робітників, які звільняються у зв’язку з виходом на пенсію та пропрацювали на підприємстві не менше 15 років на отримання одноразової допомоги у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат. Однак, надаючи таке право робітникам, зазначений Додаток № 12 містить перелік необхідних для виплати цієї допомоги умов, а саме: робітник повинен звільнятись відразу по досягненню ним пенсійного віку (чоловік у 60 років, жінка у 55 років), з урахуванням права доробити календарний місяць; робітник повинен мати стаж роботи у ТОВ «СГС Плюс»не менше 15 років; згідно п. 7.1.11. колективного договору ТОВ «СГС Плюс» допомога робітникам, які вперше виходять на пенсію з наступним звільненням та які пропрацювали на підприємстві не менше 15 років, сплачуються тільки при наявності фінансової спроможності на підприємстві. На думку сторони ОСОБА_1 не має права на отримання допомоги також у зв’язку з тим, що на дату звільнення їй виповнилось 58 років, що на 3 роки перевищує вік звільнення для жінок, необхідний для отримання допомоги. Окрім того, за даними трудової книжки ОСОБА_1 сумарний стаж її роботи у ТОВ «СГС Плюс», на дату звільнення склав 3 роки 6 місяців 10 днів (з 01.01.2004 року по 11.05.2005 рік + з 01.01.2008 року по 29.01.2010 рік). Під час переводу з одного підприємства на інше зберігається тільки безперервність трудового стажу зовсім, але не безперервність стажу на одному колективному підприємстві. В даному випадку мав місце переведення зі Структурного підрозділу «Севастопольська ТЕЦ» Державного підприємства «Кримська генеруючи система»до товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс», яке не перебуває в жодному зв’язку з ДП «Севастопольська ТЕЦ»ДП «КГС».

Також представник відповідача вважає, що на підприємстві була відсутня реальна фінансова спроможність виплатити цю допомогу.

Крім того, відповідач просить звернути увагу на те, що у грудні 2003 року СП «Севастопольська ТЕЦ»ДП «КГС»не змінювало форму власності та не реорганізовувалось у ТОВ «СГС Плюс», а 01.01.2004 року між ДП «Кримські генеруючі системи»та ТОВ «СГС «Плюс» був укладений договір № 121 оренди цілісного майнового комплексу Севастопольська ТЕЦ, отже, ТОВ «СГС Плюс»є самостійним суб’єктом господарювання, самостійно визначає напрямки господарської діяльності, має самостійний баланс. У зв’язку з чим відносини з орендодавцем будуються виключно на підставі положень договору оренди з урахуванням законодавства у цій сфері.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.05.1973 року після закінчення енергетичного технікуму ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Севастопольської ГРЕС на посаду машиніста компресорів та механізмів КТУ-І.

Наказом Міненерго УРСР № 195 від 14.10.1981 року Севастопольська ГРЕС була перейменована у Севастопольську ТЕЦ з 01.11.1981 року.

Наказом № 288 від 31.07.2000 року Мінтопенерго України Севастопольська ТЕЦ була підпорядкована Державному підприємству «Кримські генеруючі системи» та стала структурним підрозділом цього підприємства.

01.01.2004 року між ДП «Кримські генеруючі системи»та ТОВ «СГС «Плюс»був укладений договір № 121 оренди цілісного майнового комплексу Севастопольська ТЕЦ.

У зв’язку з чим 31.12.2003 року ОСОБА_1 була звільнена в порядку переведення до ТОВ «СГС Плюс». Наказом № 1 від 31.12.2003 року ТОВ «СГС Плюс» позивач була переведена до ТОВ «СГС Плюс» за тією ж самою спеціальністю –електрослюсар 6-го розряду, а Наказом № 7-к від 17.01.2005 року - на посаду майстра бригади КІП електроцеха.

Наказом № 56 від 11.05.2005 року ОСОБА_1 була звільнена з ТОВ «СГС Плюс»у зв’язку зі скороченням штату.

У подальшому, наказом від 22.09.2005 року № 33-к ОСОБА_1 знову була прийняла на роботу майстром КІП в електроцех Севастопольської ТЕЦ, яка на цей час в результаті реорганізації стала входити як структурний підрозділ у державне підприємство «Кримські генеріруючі системи».

На підставі наказу № 142-к від 31.12.2007 року позивач була переведена до відновлювального підприємства - ТОВ «СГС Плюс», на якому приступила до роботи з 01.01.2008 року на посаді виконуючого обов’язки начальника лабораторії теплової автоматики та засобів вимірювання електроцеха.

У подальшому наказом № 18-к від 29.01.2010 року ОСОБА_1 була звільнена з підприємства у зв’язку з виходом на пенсію, що підтверджується відповідними записами в її трудовій книжці.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно пропрацювала у ТОВ «СГС Плюс», яке неодноразово перейменовувалось та реорганізовувалось, більше 36 років, та 29.01.2010 року була звільнена у зв’язку з виходом на пенсію.  

Згідно зі ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.   

За умовами п. 7.1.11. колективного договору, укладеного між уповноваженим представником власника та профспілковим комітетом ТОП «СГС Плюс», узгодженого 16.01.2009 року загальними зборами трудового колективу, адміністрація зобов’язалась при наявності фінансової спроможності надавати робітникам одноразову допомогу, які вперше виходять на пенсію з наступним звільненням та які пропрацювали на підприємстві не менше 15 років.

Отже, надання цієї допомоги обумовлено наявністю фінансової спроможності ТОВ «СГС Плюс».

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2009 рік збиток ТОВ «СГС Плюс»склав –16 087 грн., прибуток –0 грн., що свідчить про відсутність фінансової можливості підприємства надати одноразову допомогу ОСОБА_1, у зв’язку з її звільненням за виходом на пенсію. На виділення допомоги ОСОБА_1 не була одержана згода профспілкового комітету.

Крім того, колективний договір між уповноваженим представником власника та профспілковим комітетом був узгоджений загальними зборами  тільки 16.01.2009 року та зареєстрований в Нахімовській районній державній адміністрації м. Севастополя 25.02.2009 року за № 964. Таким чином, з часу укладення колективного договору ТОВ «СГСГ Плюс»та до звільнення ОСОБА_1 з цього товариства у зв’язку з виходом на пенсію минуло більше року, тому умови  п. 7.1.11. колективного договору щодо виплати їй одноразової допомоги при звільненні при існуючій редакції колективного договору не може поширюватися на неї з моменту її працевлаштування.

Вимог про зміну або визнання незаконним цього пункту договору позивачем не заявлялось. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин по справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, у зв’язку з чим вважає за необхідним відмовити у його задоволенні.

На підставі ч. 4 ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідним у зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог віднести судові витрати за рахунок держави.  

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 27, 31, 57, 62, 88, 89, 117, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»про спонукання до виконання умов колективного трудового договору -   відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                   В.Є.Кравченко