справа № 2-14/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇН

15.02.2011 року                                    м. Корець

Корецький районний суд Рівненської області  

в особі: головуючого судді              Загородько Н.А

при секретарі                           Мельничук А.О.

за участю

позивача                                ОСОБА_1

її представника                         ОСОБА_2

відповідача                             ОСОБА_3

її представника                         ОСОБА_4                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и в :

          До суду звернулася ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3  з позовом про визнання договору дарування недійсним.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідача взяла на квартиру, оскільки, з родичами були погані стосунки. ОСОБА_3 деякий час допомагала по господарству. 17.08.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір, який позивач не читала , а відповідач переконувала, що догляне її до смерті.  Після підписання договору відповідач почала  гірше ставитися до позивача,  вигнала її з дому. Про те, який договір було підписано дізналася в нотаріуса.

          В судовому засіданні позивач підтримала позов повністю та по аналогічних мотивах. Пояснила, що вважала, що підписує договір довічного утримання.  

          Представник позивача ОСОБА_2 вважає, що позов підлягає до задоволення, так як договір було укладено під впливом обману, відповідач пояснила позивачу, що догляне її за цим договором до смерті.

          Відповідач позов не визнала. Пояснила, що ОСОБА_1 взяла її з дочкою на квартиру, а коли вони через деякий час переїхали на іншу квартиру, то попросила повернутися. Позивач знала, що заключається договір дарування , оскільки, нотаріус все роз”яснила, також, ОСОБА_1 неодноразово розповідала гостям та родичам про те що вона подарувала ОСОБА_3 частину будинку.

Представник відповідача ОСОБА_4 вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки, яким чином розпорядитися власним майном вибирає власник майна, нотаріуса в якого посвідчено правочин вибирала позивач, так як цей  нотаріус  декілька місяців перед тим посвідчувала заповіт ОСОБА_1.          

          Свідок  ОСОБА_5 пояснила, що позивач є тіткою чоловіка, вони спілкуються, через що знала, що ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 свою частину будинку.

          Як видно з пояснень свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_3 є сестрою її чоловіка, відповідач деякий час знімала квартиру в позивача, разом вони проживали дружно, ОСОБА_1 говорила, що ОСОБА_3 в будинку вже за господиню, під час одного святкування читали договір вголос. ОСОБА_1  було достовірно відомо, що укладено договір дарування.

          Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_7, вона працює приватним нотаріусом та посвідчувала договір дарування між позивачем та відповідачем.  ОСОБА_1 перед укладенням договору зверталася за консультаціями, при посвідченні договору текст було зачитано вголос. Через декілька місяців позивач зверталася до нотаріальної контори за консультацією, про те яким чином можна розірвати договір дарування. Отже, ОСОБА_1 було відомо який договір нею укладено.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що був випадок, коли  ОСОБА_3 не допускала ОСОБА_1 до власного будинку, свідок ОСОБА_8 пояснила, що  разом з ОСОБА_1  взяли в нотаріуса копію договору і тоді дізналися, що було укладено договір дарування.  Пояснення вказаних свідків суд не приймає до уваги, оскільки, вони  є суперечливими та не відповідають обставинам справи.

          Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.  

З договору дарування  посвідченого приватним нотаріусом Корецького районного  нотаріального округу ОСОБА_7  17 серпня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1768, ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар 17/60 частин домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 717 ЦК України –за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Судом встановлено, що нотаріус при посвідченні оспорюваного договору переконалась у тому, що волевиявлення ОСОБА_1 було вільним, відповідало її внутрішній волі, сумнівів у дієздатності не виникало, вона поводила себе адекватно, розуміла значення своїх дій, наполягаючи на укладенні правочину.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.   

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

          На підставі ст.ст. 229, 717 Цивільного кодексу України, керуючись   ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

          В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                Н.А.Загородько