Справа № 2-732/11

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

28 січня 2011 року                                                                                           м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  в складі:

головуючого одноособово - судді Гукаленко О.О.,

при секретарі Вовченко І. П.,

за участю:

позивача –ОСОБА_1,          

представника відповідача –Скотикайло А.М.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському  Одеської області  цивільну  справу за позовом    ОСОБА_1 до  виробничого управління житлово-комунальне господарства  про визнання наказу про звільнення недійсним та стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

       ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання наказу про звільнення недійсним та стягнення заборгованості по заробітній платі.

      В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

         В судовому засідання представник відповідача позовні вимоги  не визнав та заперечував проти їх задоволення.

     Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступним підставам.

В судовому засіданні встановлено, що з 10 травня 2007 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в виробниче управління житлово-комунального господарства с.Шабо Білгород-Дністровського району на посаду юрисконсульта за сумісництвом на 0,5 ставки без трудової книжки, згідно наказу №26-к від 10 травня 2007 року.

27 липня 2007 року ОСОБА_1 на адресу директора ВУЖКГ с.Шабо Білгород-Дністровського району надав заяву, в якій просить звільнити його з посади юрисконсульта за власним бажанням з 30.07.2007 року.

27 липня 2007 року було винесено наказ №42-к, згідно якого ОСОБА_1 було звільнено з 27 липня 2007 року з посади юрисконсульта ВУЖКГ с.Шабо Білгород-Дністровського району за власним бажанням.

06 серпня 2007 року ОСОБА_1 прийшов до ВУЖКГ с.Шабо і почав вимагати повний розрахунок по заробітній платі, оскільки заробітну плату бухгалтерія ВУЖКГ с.Шабо Білгород-Дністровського району видає 1 раз на місяць, ОСОБА_1 було запропоновано прибути для її отримання 16 серпня 2007 року, але він не прибув.

28 серпня 2008 року було направлено листа по місцю проживання ОСОБА_1 з проханням прибути в ВУЖКГ с.Шабо Білгород-Дністровського району для отримання заробітної плати.

Відповідно до виписки з приказів приказ №42-К від 27 липня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 скасований та згідно приказу №58-К від 30 вересня 2008 року ОСОБА_1  звільнено з 30 липня 2007 року за власним бажанням відповідно до ст.38 КзоТ України.

Згідно довідки №224 від 30 вересня 2008 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час у липні 2007 року у розмірі 409 гривень та компенсація за невикористану відпустку за 2 робочих місяця за 4 дні у розмірі 74,40 грн. Всього за липень місяць нарахована заробітна плата у розмірі 483 грн. 49 коп.  

Згідно довідки №225 від 30 вересня 2008 року ОСОБА_1 було донараховано 20 грн. 45 коп. за 30 липня 2007 року.

Посилання позивача на те, що він нібито був звільнений незаконно, суд вважає необґрунтованими, оскільки з заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить звільнити його з посади за власним бажанням 30 липня 2007 року, враховуючи волевиявлення ОСОБА_1 адміністрацією підприємства була надана згода на його звільнення та позивач звільнений у строк про який просить у своїй заяві, а саме 30 липня 2007 року.

Згідно ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи, що працівник був законно звільнений з підстав передбачених ст.38 КЗпП України за власним бажанням у строк про який він просить в заяві, а саме 30.07.2007 року та заборгованість по заробітній платі за липень 2007 року йому виплачена, суд вважає за необхідне у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання наказу про звільнення недійсним - відмовити.

    Керуючись ст.ст.  38,115,116,235 КЗпП України,  ст.ст. 10, 11, 213-215 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до виробничого управління житлово-комунального господарства  про визнання наказу про звільнення недійсним та стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовлено.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його  проголошення. Особи, які брали участь  у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: