Справа № 2-а-405/11

П О С Т А Н О В А  

і м е н е м    У к р а ї н и

"10" лютого 2011 р.   

Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді                                         Сірої Г.І.,

за участі секретаря                                 Щербак О.В.,

з участю прокурора                                Васяновича М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кролевець справу за адміністративним позовом прокурора Кролевецького району в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області про визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити нарахування та виплату недоплачених сум допомоги учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Кролевецького району в порядку ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», незаконними;

- зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи за 2009-2010 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за кожен рік, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом другої групи по захворюванню, щодо якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати допомоги.

Згідно з довідкою УПСЗН від 10.01.2011 р. позивачеві було виплачено щорічно по 120 грн. компенсації на оздоровлення з 2007 по 2010 роки відповідно до Постанови КМУ №562 від 12.07.05. За 2007 рік ОСОБА_1 було виплачено вказаний розмір допомоги на оздоровлення -24.01.2007, за 2008 рік - 13.03.2008, тобто на момент дії відповідних норм Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з цим УПСЗН протягом 2007-2008 років ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася правомірно на підставі постанови КМУ №562 від 12.07.05 у розмірі 120 грн.

Проте, за 2009-2010 роки УПСЗН вказаний вид допомоги ОСОБА_1 виплачувався відповідно до зазначеної постанови КМУ, незважаючи на рішення Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким визнано положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" щодо внесення змін до законів, зокрема і до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» такими, що не відповідають Конституції, тобто є неконституційними. Таким чином, УПСЗН повинно було виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009-2010 роки у розмірах, встановлених нормами чинної редакції вказаного закону, тобто у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за кожен рік виплати.

Відповідно до довідки, наданої УПСЗН ОСОБА_1, щорічна допомога на оздоровлення 1) за 2009 рік виплачувалася 23.01.2009 і, оскільки розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 605 грн.( ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008), то йому мала бути виплачена вказана допомога у розмірі 3025 грн.(=605*5); 2) за 2010 рік виплачувалася 15.06.10, і, оскільки розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 884 грн. (ст.2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009) то йому мала бути виплачена вказана допомога у розмірі 4420 грн.(=884*5), отже, в загальному за 2009-2010 p.p. повинно було бути нараховано і виплачено 7445 грн.( = 3025+4420 ), а не 240 грн., як це було зроблено.

Відповідно до типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, котре затверджене Постановою Кабінету Міністрів України N 790 від 30.05.2007 року одним з основних завдань управління є забезпечення виплати передбачених законодавством компенсацій та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, недоплачену ОСОБА_1 суму допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки з урахуванням виплачених сум має нарахувати і виплатити управління праці та соціального захисту населення Кролевецької райдержадміністрації.

Згідно п.1 ч.І ст.13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ОСОБА_1 отримав інвалідність 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС , а відповідно до п.З ч.І ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Таким чином, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

В судовому засіданні прокурор, посилаючись на вищевказані обставини, підтримав позов.

ОСОБА_1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі. При цьому у заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився. Відповідач надав суду заперечення на позов, у якому просить суд розглядати справу без його представника.

Відповідач позову не визнав, надавши суду письмове заперечення, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам І-ІІ групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Статтею 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Такий порядок і було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з вищевказаною постановою регламентовано розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та ІІ групи в сумі 120 грн.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Конституцією України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України «Про Державний бюджет України». Відповідно до п.2 ст.4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та Закону України «Про Державний бюджет України». Таким чином норми, які вводяться законом про Державний бюджет діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів.

Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами від 28.12.2007 р. (в редакції від 01.01.2008 року) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і на даний час відсутні інші нормативні документи, які передбачають виплату допомоги в іншому розмірі, крім передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05р. №562 для відповідної категорії осіб.

Тому відповідач вважає, що його дії щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення є такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставні і такі, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом другої групи по захворюванню, пов’язаному з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується ксерокопіями: посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) НОМЕР_2 серії НОМЕР_1, виданим Сумською обласною державною адміністрацією, експертного висновку № 227 від 28.06.1995 року, довідки МСЕК серії АА №000419 від 03.10.2000 року (а.с. 5, 6, 7).

Згідно з довідкою, яку надав суду позивач, йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ групи інвалідності І категорії було проведено виплату допомоги на оздоровлення згідно з порядком, визначеним постановою КМ України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік  в сумі 120 грн. – 23.01.2009 року, за 2010 рік в сумі 120 грн. - 15.06.2010 року (а.с. 10-12).

У період, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство.

На 2007 рік дію ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” було зупинено відповідно до п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» .

Відповідно до ст.28 п.11 Закону Україну «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення п.11 ст.28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” інвалідам ІІ групи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Згідно з ч.7 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зазначена виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

При винесенні постанови судом також враховується, що посилання відповідача на те, що обчислення щорічної грошової допомоги на оздоровлення передбачених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, - є необґрунтованими, а тому не можуть бути прийнятими до уваги при винесенні постанови, оскільки на період за який пред’явлені позовні вимоги ця постанова суперечила положенням ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і тому не може бути застосована за нормою ч.4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому, слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Відповідно до ст.62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Кабінетом Міністрів України проводиться роз’яснення саме порядку застосування цього Закону. При цьому Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір виплат.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України”  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.  Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне  правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення, виплачений відповідачем позивачу за 2009-2010 роки, є неправильним, оскільки допомога на оздоровлення повинна була виплачуватись, виходячи із кратності суми мінімальної заробітної плати на момент виплати відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2009 року – 605 гривень на місяць, Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 квітня 2010 року — 884 гривні на місяць, тобто і на час виплати допомоги позивачу — 23.01.2009 року та 15.06.2010 року.

Враховуючи те, що позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік – 23.01.2009 року, коли розмір мінімальної заробітної плати становив 605 грн, за 2010 рік виплачувалася - 15.06.2010 року, коли розмір мінімальної заробітної плати становив 884 грн., відповідач повинен був виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 3025 грн. (605 грн. х 5), за 2010 рік в розмірі 4420 грн.(884 грн. х 5). Таким чином, необхідно зобов’язати відповідача провести виплату на користь позивача недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2905 грн. (3025 грн. – 120 грн.), за 2010 рік в сумі 4300 грн. (4420 грн. - 120 грн.).

Беручи до уваги вищезазначені обставини, є достатні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», незаконними і такими, що порушують його права у сфері соціального захисту, та зобов’язання відповідача нарахувати щорічну допомогу на оздоровлення позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, за 2009-2010 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, та провести виплату різниці між нарахованою таким чином допомогою на оздоровлення та фактично сплаченими позивачу з цією метою коштами за 2009-2010 роки.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись п.10 ст.3, ст.ст.6, 8, 9, 11, 17, 18, 89, 94, 99-100, ч.3 ст.122, ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 113 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року, Рішенням Конституційного Суду України №6рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет), ст.ст.48, 62, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

П О С Т А Н О В И В:

Позов прокурора Кролевецького району в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», незаконними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи за 2009-2010 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за кожен рік, з урахуванням проведених виплат.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду, а особою, яка бере участь у справі і була відсутня при проголошенні постанови — протягом 10-ти днів з дня отримання нею копії постанови, з одночасним надісланням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суддя:Г. І. Сіра