Справа №22-ц-271/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна
Категорія - 27 Суддя-доповідач - Смирнова
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Таран С. А., Попруги С. В.,
при секретарі - Пархоменко А.П., ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 21 грудня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона проживає однією сім’єю разом з дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на зазначену квартиру оформлено на її дочку.
У грудні 2009 року вона дізналась, що 30 квітня 2008 року її дочка ОСОБА_3 уклала з ЗАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки. В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за укладеним кредитним договором від 30 квітня 2008 року №SUCOGA0000000009, відповідно до умов якого остання отримала у банку кредит на суму 51685,50 доларів США, дочка стала майновим поручителем ОСОБА_5, надавши в заставу квартиру. У зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків банк у судовому порядку вимагає звернути стягнення на квартиру, яка є предметом іпотеки.
На даний час квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки та єдиним житлом, яким володіє їх сім’я. У зазначену квартиру вона з дочкою вселилися на підставі ордеру. АДРЕСА_1 будувався ЖБК №29 «Колос» і вона з дочкою до 1990 року включно виплачували кооперативні внески, по закінченню виплати у них з’явилася можливість оформити квартиру у власність. Право власності на квартиру було оформлено на дочку, що підтверджується свідоцтвом на право власності на квартиру від 15 грудня 1993 року. Вважає, що квартира АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю.
Укладений договір іпотеки вважає таким, що порушує її права щодо користування вищезазначеною квартирою та просила визнати договір іпотеки недійсним.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 21 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.
При цьому зазначає, що судом не було звернуто уваги на те, що майно набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім’ї є їхньою спільною сумісною власністю.
Вказує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання щодо виклику в судове засідання свідків, які мали підтвердити той факт, що вона, незважаючи на реєстрацію за іншою адресою, проживала в цій квартирі та вносила кооперативні внески за рахунок отриманої заробітної плати та пенсії.
Крім того, місцевим судом не було застосовано ст.369 ЦК України до спірних відносин. Вважає, що договір іпотеки квартири є недійсним, оскільки вона не надавала згоду на його укладення.
Вивчивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, підтримавшого скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 15 грудня 1993 року кооперативна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3, згідно з рішенням Сумської міської ради народних депутатів від 20 лютого 1992 року за №28. На час одержання свідоцтва про право власності на квартиру позивачка не проживала в ній більше 10 років.
Так, з довідки ТОВ «СПОЖ» вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 відповідачка ОСОБА_3 була зареєстрована з 1974 року, а позивачка ОСОБА_1 з 11 вересня 1974 року по 07 травня 1980 рік та з 18 червня 2009 року.
13 квітня 2008 року, тобто до поселення у квартиру позивачки, був укладений договір іпотеки між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1. На момент укладення договору іпотеки власником спірної квартири була ОСОБА_3 і на даний час вона є власником цієї квартири. Рішення Сумської міської ради народних депутатів від 20 лютого 1992 року про те, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 не скасовано, не оспорено свідоцтво про право власності на квартиру.
На час укладення договору іпотеки від 30 квітня 2008 року ОСОБА_1 у спірній квартирі не була зареєстрована та ОСОБА_3 не ставила до відома ЗАТ КБ «ПриватБанк» про те, що у даній квартирі ще проживають інші особи, крім неї.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що позивачкою не надано належних доказів того, що на час укладення договору іпотеки ОСОБА_3 не усвідомлювала та не передбачала і не враховувала ризик за даним договором у разі несплати ОСОБА_4 кредиту.
Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України ОСОБА_1 не довела заявленого позову.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, оскільки цих висновків суд дійшов при повному і всебічному з’ясування обставин справи та належній оцінці наявних у справі доказів.
Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 21 грудня 2010 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили з часу проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -