Справа № 2-1795

2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            19 червня 2007 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Перша Ялтинська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання,

в с т а н о в и в:

            Позивачка, уточнивши в судовому засіданні свої позовні вимоги, просить суд розірвати договір довічного утримання, укладений 19 січня 1995 року між нею та ОСОБА_3 та повернути сторони у первісне становище. Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 січня 1995 року вона та її чоловік ОСОБА_4 уклали нотаріально посвідчений договір довічного утримання з відповідачкою - своєю внучкою, відповідно до якого у власність останній перейшли по ½ належних їм часток квартири АДРЕСА_1. У свою чергу відповідачка по договору зобов'язана довічно повністю утримувати їх, забезпечуючи харчуванням, одягом, доглядом та необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення була визначена сторонами в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат кожному щомісяця. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті вона залишилася проживати одна. Ще при житті чоловіка, починаючи з травня 2004 року, відповідачка порушувала умови договору, ніякої допомоги не оказувала і не оказує їй по теперішній час, гроші не дає, взуттям та одягом не забезпечує, так само як харчуванням і доглядом. Ні на які прохання про допомогу, відповідачка не озивалася, пояснюючи наявністю проблем у своїй родині. Вона часто боліла, мала потребу в сторонньому догляді.          

            Відповідачка з позовом не згодна.

            Заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

            У силу ст. 744 ЦК України, - за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Судом встановлено, що 19 січня 1995 року позивачка ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_5 уклали договір довічного утримання з відповідачкою у справі ОСОБА_3 - своєю внучкою, який був нотаріально засвідчений (реєстровий № 11).

            Згідно договору відповідачці у власність передавалося по 1/2 долі кожного із співвласників однокімнатної квартири АДРЕСА_1. А відповідачка ОСОБА_3 зобов'язана була у відповідності з п. 4 Договору довічно повністю утримувати подружжя, забезпечуючи їх харчуванням, одягом, доглядом і необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення визначена була сторонами у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат кожному щомісячно.

            ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_4 помер.

            Судом встановлено, що до 2004 року позивачка не пред'являла до своєї внучки ніяких претензій по невиконанню умов договору, оскільки вони з дідом відчували себе задовільно, самостійно себе обслуговували, з сім'єю сина і внучкою жили дружно, допомагаючи взаємно один одному.

            Після смерті чоловіка позивачка залишилася проживати одна. Ніякої допомозі, ні матеріальної, ні моральної відповідачка їй не надавала. Вона відвідувала її приблизно 1-2 рази на рік. Ні на які прохання про допомогу внучка не відгукувалася, пояснюючи наявністю своїх проблем в сім'ї.

            Позивачка часто хворіла, потребувала стороннього догляду. За нею доглядають сусіди ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які підтвердили ці обставини в судовому засіданні при їх допиті в якості свідків.

            Відповідачка ж, не визнаючи позовні вимоги, не представила суду ніяких доказів того, що вона належно виконувала умови договору.

            Свідчення двох свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які пояснили, що кілька років тому, коли помер дід, приїжджали з відповідачкою до позивачки додому з продуктами не можуть бути підставою для того, щоб вважати, що відповідачка виконувала умови договору.

            Відповідно до вимог Закону, з моменту переходу права власності на квартиру, у набувача виникає обов'язок утримувати відчужувача замість отриманого майна, оскільки даний договір являється відшкодувальним і направленим на надання довічного забезпечення.

            У силу ч. 1 ст. 755 ЦК України, - договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини, на вимогу набувача.

            Згідно ч. 1 ст. 756 ЦК України, - у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Таким чином, на думку суду, оспорюваний договір повинен бути розірваний на вимогу ОСОБА_2 в частині, що стосується її договору, оскільки відповідачка неналежно виконувала умови договору.

            Суд не може взяти до уваги доводи відповідачки про те, що відносини її і бабусі зіпсувалися після засудження її сина - батька відповідачки Ялтинським міським судом до 5 років позбавлення волі 21 травня 2007 року, оскільки жодних доказів дотримання умов договору по утриманню позивачки, догляду за нею, прибиранню її квартири і так далі, - відповідачкою не представлено.

            Крім того, ст. 3 ЦК України, визначаючи загальні принципи цивільного законодавства, вказує на принцип справедливості.

            На думку суду, розірвання в даній ситуації договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням внучкою ОСОБА_3 договору, буде не тільки законним, але і справедливим. ОСОБА_3, якщо дійсно бажає допомагати своїй бабусі, не позбавлена можливості робити це в добровільному порядку.

            Позивачці повинне бути повернене її право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, якою вона володіла до укладення договору.

            З відповідачки на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1% від вартості половини квартири у розмірі 144 гривень 36 копійок.    

             На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 744, 749, 755, 756 ЦК України,

ВИРІШИВ:

            Позов ОСОБА_2 задовольнити.

            Розірвати договір довічного утримання, укладений 19 січня 1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

            Визнати за ОСОБА_2 право власності на ½ частку квартири АДРЕСА_1, яка належала їй до укладення вказаного договору довічного утримання.

            Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 144 (сто сорок чотири) гривні 36 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ