Справа № 2-42/2011

РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10.02.2011                                                                                м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

в складі головуючого судді : Курач І.В.,

при секретарі :  Сеник Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Сектор громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Енергодарського МВ УМВС України в Запорізькій області, товариство з обмеженою відповідальністю « Союз-10», ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6,   про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду з позовною заявою про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

            В обгрунтування позовних вимог вказав , що на підставі рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 49 від 04.04.1989 року їхній сім?Њї, що складалась з чотирьох  осіб , Енергодарським міським виконкомом 05.04. 1989 року  був виданий  ордер № 181 на вселення в трикімнатну  квартиру АДРЕСА_1.

На цей час в квартирі зареєстровані :  вона -  позивач по справі, відповідач, їх діти : ОСОБА_3, ОСОБА_4, та онуки ОСОБА_5, 1995 року народження, та ОСОБА_6, 1998 року народження. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зв’язку з припиненням шлюбних  відносин  відповідач майже 15 років  в спірній  квартирі не проживає, його майна в квартирі немає,  квартира не приватизована. Вона несе збитки за оплату  комунальних послуг, просить суд визнати відповідача – таким , що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1   З  1995  року відповідач ніяких спроб вселитись в спірну квартиру не  робив , не пропонував квартиру продати , розділити , тощо. Перепон в користуванні житлом  йому  не  створюється.

          В судовому засіданні  позивач, та його представник, що діє на підставі довіреності – ОСОБА_8 ( а.с. 10)  позовні вимоги підтримали, просять  визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Квартира не приватизована , позивачка несе збитки при оплаті витрат за комунальні послуги. Врегулювати спір без судового розгляду не вдається. Зазначили , що офіційно шлюб було розірвано 17.03.2005 року, після чого відповідач уклав шлюб з іншою жінкою, де й проживає.

           Відповідач в судовому  засіданні позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки спірну квартиру він отримував, та має на неї право. Дійсно 15 років він в квартирі постійно не проживає, остаточно пішов з квартири з 2006 року, його особистих речей в квартирі немає. В утриманні квартири він участі не приймає 15 років , але це було за домовленістю між ним та позивачем. Уклав шлюб з іншою жінкою 11.11.2006 року , проживає  з іншою сім’єю за адресою: АДРЕСА_1 Добровільно знятись з реєстрації із спірної квартири не бажає, оскільки  йому ніде зареєструватись. З питаннями про розподіл лицевих рахунків , розмін спірного житла до суду не звертався  , про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням  до правоохоронних органів не звертався.

          В судове засідання представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Сектор громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Енергодарського МВ УМВС України в Запорізькій області, товариство з обмеженою відповідальністю « Союз-10», не з’явились, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність, оскільки їх права не зачіпаються ( а.с. 20-22).

          Треті особи : ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність,  не заперечують проти задоволення позову ( а.с. 36,37).

          Третя особа ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 32), тому ухвалою суду виключена з кола третіх осіб.

           Вислухавши  доводи  сторін, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

          Згідно з вимогами ст. 71 ЖК України  при тимчасовій відсутності наймача  за ними зберігається  жиле приміщення протягом шести місяців.

           На підставі ордера на житлове приміщення № 191 у 1989  році сім?ї   ОСОБА_2 було  виділено  квартиру 41,38 кв. м. АДРЕСА_1 ( а.с.5).

           Згідно з довідкою в спірній квартирі зареєстровані  сторони по справі, та треті особи -  ОСОБА_3, ОСОБА_4 та двоє її неповнолітніх дітей  ( а.с.7).

          Шлюб між сторонами було розірвано 17.03.2005 року , відповідно до свідоцтва ( а.с. 6).

          Відповідно до пояснень свідків  ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11  вони є сусідами позивачки,  в квартирі АДРЕСА_1, відповідач не проживає більше десяти років,  речей його в квартирі немає, спроб вселитись в спірне приміщення не робив.

          Крім того сам відповідач не заперечує проти того , що остаточно пішов з спірної квартири в 2006 році, її утримання не здійснював , спроб вселитись, розміняти, поділити лицеві  рахунки не робив. З чого суд зробив висновок , що відповідач загубив інтерес до спірного житла.   

          Оскільки відповідач по справі без поважних причин не проживає у спірному житловому приміщенні більше шести місяців,  суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

          Керуючись ст. ст. 71 ЖК України , ст. ст. 10, 57-60,110,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги задовольнити.

          Визнати ОСОБА_2, 1958 року народження таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя:                                                                                          І.  В.   Курач